Справа № 201/13505/21
Провадження № 2/201/1339/2022
Іменем України
31 березня 2022 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого - судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція повернення боргів» (треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган Олексій Анатолійович) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
22.12.2021р. (згідно накладної Укрпошти - а.с. 35) ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Жмакіна Н.В. (діє на підставі ордеру від 21.12.2021р. - а.с. 32 - 33) звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція повернення боргів» (треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган О.А.) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (а.с. 1-8).
Ухвалою судді від 04.01.2022р. відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи призначений у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 38).
Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 56535 від 24.06.2021р., вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М.
Ухвалою судді від 04.01.2022 р. забезпечений позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 56535 від 24.06.2021р., вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція повернення боргів» заборгованості в розмірі 19084,40 грн. (а.с. 40-41).
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 14.12.2021р. приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган О.А. відкрито виконавче провадження № 67880061 щодо виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення заборгованості ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція повернення боргів», яка виникла на підставі кредитного договору від 09.03.2019р. № 230885653, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ «Манівео Швидка Фінансова допомога», правонаступником якого є ТОВ «Таліон Плюс», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція повернення боргів».
Позивачка вважає вказаний виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений нотаріусом з порушенням вимог ст. 87 Закону України «Про нотаріат», глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. за № 296/5 та пункту 2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМ України від 29.06.1999р. № 1172.
На підставі викладеного просила позовні вимоги задовольнити.
Відповідач позовні вимоги не визнав. 08.02.2022р. від представника ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція повернення боргів» надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 53 - 55), у якому відповідач вважав позовні вимоги необґрунтованими.
Представник позивача - адвокат Жмакіна Н.В. 31.03.2022 р. надала до суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі (а.с. 61). Зазначив, що виконавчий напис учинено у відповідності до п. 2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМ України від 29.06.1999р. № 1172, нотаріусу були надані оригінал кредитного договору і розрахунок заборгованості, напис вчинено у межах строку позовної давності. На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.
ОСОБА_2 21.01.2022р. надав суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 29).
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у відзиві просив справу розглядати без його участі.
Треті особи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Від третьої особи - приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган О.А. 01.02.2022 р. надійшла заява, у якій він просив справу розглядати без його участі (а.с. 47).
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Вирішуючи справу, суд виходить із такого.
Судом встановлено, що 24.05.2021р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. винесено виконавчий напис зареєстрований за № 56535 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості у розмірі 19084,40 грн., якому ТОВ «Таліон Плюс» код ЄДРПОУ -39700642, відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № 20190103 від 03.01.2019 року, якому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», код ЄДРПОУ - 38569246, на підставі факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, відступлено право вимоги за кредитним договором № 230885653 від 09.03.2019 р., укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» (а.с. 18).
Кредитний договір № 230885653 від 09.03.2019 р., укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» у простій письмові формі (а.с. 19 - 22).
14.12.2021р. приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган О.А. відкрито виконавче провадження № 67880061 щодо виконання виконавчого напису Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (а.с. 23-24).
27.01.2022 р. приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган О.А. винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій боржника ОСОБА_1 (а.с. 45 - 46).
Згідно зі статтею 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках та порядку, встановлених законом.
Відповідно до статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 88 цього Закону, нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. № 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.02.2012р. за № 282/20595, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.
Згідно пункту 1.1 вказаної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Пунктом 1.2. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Відповідно до пункту 3.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і неправильність вимог боржника.
Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
В постанові Верховного Суду (справа № 310/9293/15ц від 23.01.2018р.) зазначено, що: при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-887цс17.
Відповідно п. 2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014р. № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»), для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями подається:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. (справа № 826/20084/14), яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р., визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.
При прийнятті постанови 22.02.2017р. колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно з яким визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.
Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Приватний нотаріус Київського районного нотаріального округу Остапенко Є.М. на запит суду не надав відзив на позовну заяву.
Суд приходить до висновку, що приватний нотаріус Київського районного нотаріального округу Остапенко Є.М. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису, не врахував обставин, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитним договорам, укладеним у простій письмовій формі вже нечинні і повинен був відмовити кредитору у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України «Про нотаріат».
Пункт 1 Переліку № 1172 стосується лише нотаріально посвідчених договорів, яким кредитний договір, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» - не являється, оскільки укладений в простій письмовій формі. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Отже, не посвідчений нотаріально кредитний договір не входить до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів та не може підтвердити безспірність заборгованості позивача перед відповідачем.
Таким чином, суд приходить до висновку, що внаслідок вчинення оспорюваного виконавчого напису не забезпечено справедливий баланс інтересами позивача та суспільства, що не відповідає нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вирішуючи питання про стягнення оплати за отримання правничої допомоги з відповідача, суд дійшов такого висновку.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг на виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandisрішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited»проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
На підтвердження надання правової допомоги представником позивачки - адвокатом Жмакіною Н.В. надано суду свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 32), договір № 21/12-01 про надання правничої допомоги від 21.12.2021р. і акт приймання-передачі послуг, згідно із якими гонорар адвоката складає 4000,00 грн. за надання консультації складання позову, заяви про забезпечення позову (а.с. 28-30), квитанцію від 21.12.2021р. на суму 4000,00 грн. (а.с. 31).
Суд вважає, що сума заявлених позивачем до відшкодування відповідачем судових витрат на правничу допомогу адвоката співмірна із складністю справи, кваліфікацією і досвідом адвоката, узгоджується з умовами укладеного між адвокатом та клієнтом договором про надання юридичних послуг.
Приймаючи до уваги задоволення позову, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмір 4000,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позову, з відповідача на користь позивач підлягають також стягненню понесені судові витрати по справі у розмірі 1 362,00 грн. (908,00 грн. - за позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, тобто 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) + 454,00 грн. - за подання заяви про забезпечення позову, тобто, 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) (а.с. 9, 14).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція повернення боргів» (треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган Олексій Анатолійович) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 56535 від 24 травня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичєм про стягнення з ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція повернення боргів» заборгованості у розмірі 19 084,04 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція повернення боргів» (01032, Київська область, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ЄДРПОУ 35625014) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 362,00 грн., а також витрати на правову допомогу в розмір 4000,00 грн., всього 5362,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. ст. 223, 232 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст рішення виготовлений 05 квітня 2022 року.
Суддя О.С. Наумова