Справа № 201/8451/21
Провадження № 2/201/516/2022
Іменем України
25 березня 2022 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Факторінгс» (треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Скрап-Інвест», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб) про визнання відсутнім права вимоги за договором поруки,
20.08.2021р. ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ТОВ «ФК «Факторінгс» (треті особи - ТОВ «Скрап-Інвест», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб) про визнання відсутнім права вимоги за договором поруки (а.с. 2-14).
Ухвалою судді Наумової О.С. від 25.08.2022р. відкрите провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано докази (а.с. 111).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилалися на те, що він отримав від ТОВ «ФК «Факторінгс» вимогу від 20.01.2021р., якою повідомлено, що 21.12.2020р. між ПАТ «Актабанк» і ТОВ «ФК «Факторінгс» був укладений договір GL17N618744/1 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Малим О.С. У вимозі повідомлено про порушення умов кредитного договору № 01-1259/Т від 01.03.2013р., укладеного між ТОВ «Скрап-Інвест» і ПАТ «Актабанк», про необхідність сплатити заборгованість в сумі 531 440,78 грн., що утворилася на підставі вказаного кредитного договору, оскільки виконання зобов'язань ТОВ «Скрап-Інвест» перед банком були забезпечені договором поруки № 01-1259/Т/2 від 01.03.2013р. і договором застави транспортного засобу № 01-1259/Т/1 від 01.03.2013р., посвідченим приварним нотаріусом Дніпропетровського МНО Лещенко О.В.
Позивач вказує, що всі зобов'язання ТОВ «Скрап-Інвест» перед ПАТ «Актабанк» виконані шляхом перерахування (списання) грошових коштів з поточного банківського рахунку ТОВ «Скрап-Інвест» № НОМЕР_1 , відкритого в банку і в повному обсязі зараховані на рахунок погашення кредитного зобов'язання № НОМЕР_2, що підтверджується банківськими виписками. Тому порука, як похідне зобов'язання від основного, є припиненою.
Звернення позивача щодо надання ТОВ «ФК «Факторінгс» оригіналів кредитного договору, договору поруки, договору застави, розрахунку заборгованості, підтверджуючих документів про банківські операції (транзакції) з перерахування коштів проведених банком для погашення заборгованості ТОВ «Скрап-Інвест» перед ПАТ «Актабанк» за кредитним договором № 01-1259/Т від 01.03.2013р., ТОВ «ФК «Факторінгс» проігнороване.
На запит ТОВ «Скрап-Інвест» до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що здійснює ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Актабанк» щодо надання інформацію та підтверджуючих копії документів стосовно усіх банківських операцій (транзакцій) з перерахування коштів проведених банком для погашення заборгованості ТОВ «Скрап-Інвест» перед ПАТ «Актабанк» за кредитним договором, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, що здійснює ліквідацію ПАТ «Актабанк» надані копії виписок з рахунків ТОВ «Скрап-Інвест», які підтверджують, що перераховані ТОВ «Скрап-Інвест» грошові кошти в повному обсязі зараховані на рахунок погашення кредитного зобов'язання № НОМЕР_2. Відтак будь-яких зобов'язань перед банком і відповідачем у ТОВ «Скрап-Інвест» не має. Тому порука має бути припиненою в силу ч. 1 ст. 559 ЦК України.
Також припинення поруки пов'язане із закінченням строку її чинності на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, адже термін виконання зобов'язань з повернення кредитних коштів був встановлений до 28.02.2014р. Протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання кредитор не пред'явив вимоги до поручителя.
На підставі викладеного, просив визнати відсутнім у ТОВ «ФК «Факторінгс» права вимоги до ОСОБА_1 за договором поруки № 01-1259/Т/2 від 01.03.2013р., компенсувати судові витрати.
Представником третьої особи - ТОВ «Скрап-Інвест» - директором Гнатко О. 25.10.201р. надані пояснення на позов (а.с. 120 - 126), у яких представник товариства зазначив, що всі зобов'язання з погашення тіла кредиту і сплати процентів ТОВ «Скрап-Інвест» перед ПАТ «Актабанк» по кредитному договору № 01-1259/Т від 01.03.2013р. виконані ТОВ «Скрап-Інвест» у повному обсязі шляхом перерахування (списання) грошових коштів з поточного банківського рахунку ТОВ «Скрап-Інвест» № НОМЕР_1 , відкритого в ПАТ «Актабанк» та подальшого зарахування грошових коштів на рахунок погашення кредитного зобов'язання № НОМЕР_2, що підтверджується банківськими виписками. Тому порука, як похідне зобов'язання від основного, є припиненою. На запит ТОВ «Скрап-Інвест» про надання документів та інформації до директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що здійснює ліквідацію ПАТ «Актабанк», Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, що здійснює ліквідацію ПАТ «Актабанк» на електронну пошту ТОВ «Скрап-Інвест» scrapinvest.lll@gmail.com надійшов засвідчений ЕЦП електронний лист і надано електронні копії паперових виписок з рахунків ТОВ «Скрап-Інвест», які підтверджують, що перераховані ТОВ «Скрап-Інвест» грошові кошти в повному обсязі зараховані на рахунок погашення кредитного зобов'язання № НОМЕР_2. Відтак будь-яких зобов'язань перед банком у товариства не має. Тому порука є припиненою в силу положень ч. 1 ст. 559 ЦК України, а також внаслідок спливу шестимісячного строку пред'явлення вимоги кредитором до боржника згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України. Просив врахувати пояснення під час розгляду справи.
Позивач 29.10.2021р. надав заяву, у якій просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі (а.с. 117 - 118).
Представник відповідача - ТОВ «ФК «Факторінгс» в судове засідання не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи судом повідомлявся неодноразово належним чином, що слідує з його заяв до суду (а.с. 151, 156). Правом на надання відзиву не скористався після отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позову із додатками, витребувані суду докази не представив (а.с. 163). Отже, хоча відповідач правом на надання відзиву не скористався, він є обізнаними про наявність віднесеного на розгляд суду спору, про суть цього спору, що вбачається з клопотань до суду, інших матеріалів справи, то вищевказані обставини виключають сукупність підстав, передбачених ст. 280 ЦПК України для винесення заочного рішення, суд розглядає справу у порядку загального позовного провадження з винесенням судового рішення на загальних підставах, з метою дотримання розумних строків розгляду справи.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про дату, місце і час розгляду справи повідомлялися належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи не надавали.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Встановлено, що між Публічним акціонерним товариством «Актабанк» і ОСОБА_1 укладено договір поруки № 01-1259/Т/2 від 01.03.2013р. з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 01-1259/Т від 01.03.2013р., укладеним між ТОВ «Скрап-Інвест» і ПАТ «Актабанк», предметом якого є надання кредитних коштів в розмірі 110 000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення - 28.02.2014р. (а.с. 19 - 21).
Позивач ОСОБА_1 отримав від ТОВ «ФК «Факторінгс» лист-вимогу/повідомлення вих. № 33.2. від 20.01.2021р., якою повідомлено позивача про те, що 21.12.2020р. між ПАТ «Актабанк» і ТОВ «ФК «Факторінгс» укладений договір GL17N618744/1 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Малим О.С., зареєстрований у реєстрі за № 2356. Також повідомлено позивача про порушення умов кредитного договору № 01-1259/Т від 01.03.2013р., укладеного між ТОВ «Скрап-Інвест» і ПАТ «Актабанк», висунуто вимогу сплатити заборгованість в сумі 531 440,78 грн., яка виникла станом не 20.01.2021р. (а.с. 32 - 33).
Як вказує позивач і ТОВ «Скрап-Інвест» всі зобов'язання ТОВ «Скрап-Інвест» перед ПАТ «Актабанк» щодо погашення тіла кредиту і сплати процентів за кредитним договором виконані шляхом перерахування (списання) грошових коштів з поточного банківського рахунку ТОВ «Скрап-Інвест» № НОМЕР_1, відкритого в Банку і в повному обсязі зараховані на рахунок погашення кредитного зобов'язання № НОМЕР_2, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 48 - 96).
На запит ТОВ «Скрап-Інвест» листом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що здійснює ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Актабанк» листом від 19.04.2021р. за № 205-57-41/21 повідомлено, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 10.01.2020р. № 43 визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ «Актабанк» здійснюються Фондом безпосередньо. Надано всю наявну інформацію за договором №01-1259/Т від 01.03.2013р. клієнта ТОВ «Скрап-Інвест», а саме виписки по рахункам зазначеного договору за весь період їх дії (виписки в електронному вигляді) (а.с. 47 - 94). Повідомлено, що інша інформація у Фонді відсутня.
ОСОБА_1 повторно отримав від ТОВ «ФК «Факторінгс» вимогу вих. № 04/09 від 09.03.2021р. про сплату заборгованості за кредитним договором в сумі 531 440,78 грн., яка утворилася станом на дату укладення договору про відступлення права вимоги між ПАТ «Актабанк» і ТОВ «ФК «Факторінгс» (а.с. 38 - 41).
Як видно зі змісту договору поруки (п.п. 1.1.) термін виконання зобов'язань з повернення кредитних коштів за кредитним договором - 28.02.2014р.
Як встановлено із матеріалів справи, між ТОВ «ФК «Факторінгс» і ПАТ «Актабанк» 21.12.2020р. укладено договір GL17N618744/1 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Малим О.С., зареєстровано в реєстрі за № 2356 (а.с. 15 - 18).
Відповідно до п. 1 ч 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно зі ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Відповідно до ст. 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення договору поруки - 01.03.2013р.) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Оскільки строк поруки не встановлений у договорі поруки, а тому вимоги до поручителя мали бути пред'явлені протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто, до 28.08.2014р.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).
Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).
Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
У п. 4.2. договору поруки встановлено, що строком припинення поруки є повне виконання боржником або поручителем зобов'язань, що складають основне зобов'язання.
Отже, договором поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України.
Врегульовуючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності, ч. 4 ст. 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення ч. 4 ст. 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення ч. 4 ст. 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення ч. 4 ст. 559 ЦК України).
Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч. 4 ст. 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.
Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.
З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні ч. 4 ст. 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Виходячи з положень другого речення ч. 4 ст. 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).
Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.
Такий правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 17.09.2014р. № 6-53цс14, від 14.09.2016р. № 6-1451цс16, який підтриманий Верховним Судом у постанові від 14.03.2019р у справі № 757/3217/16-ц (провадження № 61-16246св18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.06.2018р. у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18) підтримала аналогічні висновки про те, що з огляду на положення другого речення ч. 4 ст. 559 ЦК України можна зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Одними із основних засад цивільного судочинства є змагальність сторін (ст. 2 ЦПК України). Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як було вказано, згідно зі ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Відповідач - ТОВ «ФК «Факторингс», який був неодноразово судом повідомлений про розгляд справи, не надав доказів того, що ПАТ «Актабанк» направляло будь-коли на адресу поручителя ОСОБА_1 і боржника ТОВ «Скрап-Інвест» вимогу про повне погашення кредитної заборгованості, змінивши таким чином строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України й протягом шести місяців, починаючи від цієї дати був пред'явлений позов до поручителя.
Оскільки кредитор на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України не змінював строк виконання основного зобов'язання, тому передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від дати виконання основного зобов'язання, тобто від 28.02.2014р. , який на момент розгляду справи сплинув.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.01.2021р. у справі № 522/1528/15-ц висловилася про те, що за висновками Верховного Суду України, сформульованими в постанові від 21.11.2012р. у справі 6-134цс12, згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність. Велика Палата Верховного Суду погодилася з такими висновками. При цьому Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов'язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.
Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов'язку, зокрема у таких випадках:
кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;
особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов'язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).
Водночас Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права.
Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов'язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним.
Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту...
Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.
У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов'язку боржника не є належним способом захисту.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов'язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України» (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, §53). Тому задоволення позову про визнання поруки припиненою в одній справі не є ані підставою перегляду судового рішення в іншій справі за нововиявленими обставинами (частина друга статті 423 ЦПК України), ані підставою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (частина друга статті 432 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду, дійшовши наведених вище висновків, звернула увагу, що правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються виходячи з конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. Тому ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права чи про визнання права припиненим може не обмежуватися випадками, наведеними в пункті 57 цієї постанови.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням установлених обставин, ураховуючи наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, суд вважає, що вимоги позивача до ТОВ «ФК «Факторингс» про визнання в останнього відсутності права вимоги за договором поруки є належним і ефективним способом захисту, оскільки такий спосіб усуває правову невизначеності у відносинах із кредитором, який не пред'являє у даному спорі вимогу до боржника про стягнення заборгованості за договором поруки, однак може пред'явити її у майбутньому.
Суд доходить висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання відсутності у ТОВ «ФК «Факторингс» права вимоги до ОСОБА_1 за договором поруки від 01.03.2013р. № 01-1259/Т/2, укладеним між ПАТ «Актабанк» і ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що позов задоволено, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору в сумі 908,00 грн. (а.с. 1), підлягають стягненню із відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Факторінгс» (треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Скрап-Інвест», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб) про визнання відсутнім права вимоги за договором поруки - задовольнити.
Визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Факторингс» права вимоги до ОСОБА_1 за договором поруки від 01.03.2013р. № 01-1259/Т/2, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Актабанк» і ОСОБА_1 .
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Факторингс» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст рішення виготовлений 04 квітня 2022 року.
Суддя О.С. Наумова