Справа № 201/2241/22
Провадження № 1-кс/201/650/2022
Іменем України
12 квітня 2022 року м. Дніпро
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , при секретарі судового засіданні ОСОБА_2 , за участю прокурора Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_3 , власника автомобіля ОСОБА_4 , його користувача - ОСОБА_5 , розглянувши клопотання прокурора Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_3 про арешт майна, за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041650000280 від 07.04.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 2 ст. 263 КК України,-
Суть клопотання.
Прокурор після усунення недоліків звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, в якому просив накласти арешт шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування на свідоцтво про реєстрацію на автомобіль Chevrolet Lacetti, д.н.з. НОМЕР_1 CXT № НОМЕР_2 ; ключі від автомобіля Chevrolet Lacetti, д.н.з. НОМЕР_1 ; предмет, схожий на металевий кастет, який було упаковано до спец. пакету KIV 2146425; автомобіль Chevrolet Lacetti, д.н.з. НОМЕР_1 , які були вилучені слідчим СВ ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_6 07.04.2022 в ході огляду місця події за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги біля будинку № 112 д.
В обґрунтування заявленого клопотання прокурор посилався на необхідність з'ясувати обставини, що мають значення для кримінального провадження, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження тимчасово вилученого майна та збереження речових доказів.
Позиції сторін.
Прокурор в судовому засіданні вимоги клопотання підтримали, просили його задовольнити.
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили у задоволенні клопотання відмовити і повернути автомобіль.
Процесуальні питання.
Відповідно до ст. 107 КПК України здійснювалося повне фіксування кримінального провадження за допомогою технічного засобу.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали кримінального провадження, клопотання та додані до нього документи, приходить до наступного висновку.
Норми КПК України, які застосовуються при вирішенні клопотання.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч.1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів після його надходження до суду.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з нормами Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких дізнавачем (слідчим, прокурором) вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.
Згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону. А отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи: (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є притаманний всім статтям Конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор, відповідно до п. 2, 3 ч. 3 ст.132 КПК України не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у право власності, про який ідеться в клопотанні, або може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається з клопотанням.
Згідно із ст. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Встановлені слідчим суддею обставини.
Як свідчать матеріали клопотання, 07.04.2022 року приблизно о 12.20 год., біля будинку №112-Д по вул. Набережна Перемоги в м. Дніпрі, було зупинено автомобіль «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якого було виявлено та вилучено предмет, схожий на холодну зброю по типу «кастет», який останній носив при собі без передбаченого законом дозволу (ЖЄО 9279 від 07.04.22).
За даним фактом внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041650000280 від 10.02.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, а саме носіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу.
07.04.2022 року слідчим СВ ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_6 в період часу з 13:10 по 13:25 за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, біля будинку № 112 д, було здійснено огляд іншого володіння особи, а саме автомобіля Chevrolet Lacetti, д.н.з. НОМЕР_1 , який відповідно до ст. 233 КПК України проводився за дозволом власника автомобіля ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого було виявлено та вилучено наступне: свідоцтво про реєстрацію на автомобіль Chevrolet Lacetti, д.н.з. НОМЕР_1 - НОМЕР_3 , на ім'я ОСОБА_4 , ключі від автомобіля Chevrolet Lacetti, д.н.з. НОМЕР_1 , які було запаковано до паперового конверту «Національна поліція України», а також предмет, схожий на металевий кастет, який було упаковано до спец. пакету KIV 2146425, та автомобіль Chevrolet Lacetti, д.н.з. НОМЕР_1 .
Вказані речі та предмети вилучені до ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області і постановою слідчого від 08.04.2022 року визнані речовими доказами.
Власником автомобіля «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_4 .
Висновки.
Прокурор в своєму клопотанні зазначає мету накладання арешту - забезпечення виконання завдань кримінального провадження щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування, що мають значення для кримінального провадження, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження тимчасово вилученого майна та збереження речових доказів.
Щодо накладання арешту на предмет, схожий на металевий кастет.
На переконання слідчого судді, прокурор довів, що вилучений предмет, схожий на металевий кастет, є предметом кримінального правопорушення, має значення речового доказу у кримінальному проваджені № 12020070130000125 і, що таке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України прокурор довів слідчому судді необхідність такого арешту майна з метою збереження речових доказів, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України щодо запобігання можливості його пошкодження, псування, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази слідчий суддя вважає їх належними та допустимими, їх сукупність та взаємозв'язок між ними достатній для прийняття процесуального рішення про арешт майна.
Прокурор довів, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Отже потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні.
Завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням, може бути виконане.
Незастосування арешту майна може привести до настання наслідків, що перешкоджатимуть збереженню речових доказів.
Згідно з ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання, в ухвалі слідчого судді зазначається про заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.
Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс і под.).
Правовомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.
Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, передача в позику, знищення, переробка і т. ін.)
У сукупності ці правомочності вичерпують усі надані власнику можливості. Причому інколи всі разом або деякі з них можуть належати і не власнику, а іншому володільцю майна, наприклад, довірчому власнику майна, орендатору тощо. На відміну від прав власника, правомочності іншого законного володільця, навіть зі схожими правомочностями власника, не тільки не виключають прав самого власника на це майно, а й зазвичай виникають із його волі і в передбачених ним межах (наприклад, договір найму, договір управління майном).
Згідно з нормою ст. 319 ЦК власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто правомочності власника не є безмежними, закон може встановлювати певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення рівноваги в суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб'єктами права.
Отже, правомочності власника та межі здійснення ним прав встановлені законом.
На переконання слідчого судді, будь-які умисні дії щодо майна включаються в поняття «розпорядження» - правомірності власника.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя прийшов до висновку, що з метою збереження речових доказів застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт шляхом позбавлення права на розпорядження і користування майном, є необхідним та достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки сприятиме досягненню мети швидкого, повного, неупередженого досудового розслідування, а також запобігатиме настанню будь-яких негативних наслідків, зокрема, привести до неправомірного вибуття майна з власності.
Слідчий суддя визнає, що матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання неправомірного вибуття майна з власності та забезпечення кримінального провадження, та слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Щодо накладання арешту на автомобіль, свідоцтво про його реєстрацію і ключі.
В той же час, матеріалами доданими до клопотання не встановлено достатніх підстав для накладення арешту на автомобіль марки Chevrolet Lacetti, д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію на автомобіль Chevrolet Lacetti, д.н.з. НОМЕР_1 CXT № НОМЕР_2 ; ключі від автомобіля Chevrolet Lacetti, д.н.з. НОМЕР_1 .
Тому, в цій частині клопотання задоволенню не підлягає, оскільки ні з клопотання, ні з матеріалів, які його обґрунтовують, в порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України не вбачається жодних підстав, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт вказаного майна (проведення експертиз, слідчих експериментів тощо).
При цьому, матеріалами клопотання підтверджується, що відомості до ЄРДР за № 12022041650000280 внесені з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 263 КК України, де предметом злочину може бути холодна зброя (кинджали, фінські ножі, кастети), але аж ніяк не транспортні засоби.
Крім того, відомостей про вручення повідомлення про підозру у кримінальному провадженні в матеріалах клопотання відсутні, згідно доданого Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, жодній особі про підозру не повідомлено.
В судовому засіданні прокурор також повідомив про відсутність повідомлення про підозру.
Також слідчий суддя зазначає, що згідно ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 263 КК України за ступенем тяжкості є нетяжким злочином. Санкція вказаної статті не передбачає покарання у вигляді конфіскації майна.
Таким чином відсутні й підстави для накладення арешту на транспортний засіб, свідоцтво про його реєстрацію та ключі від нього у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої статті 170 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.
На підставі вищенаведеного слідчій суддя дійшов висновку, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
На даний час прокурором не доведено, що в застосуванні цього заходу є необхідність, і що потреби досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, виправдовують на теперішній час такий ступінь втручання у права і свободи особи, як арешт транспортного засобу марки Chevrolet Lacetti, д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію на автомобіль Chevrolet Lacetti, д.н.з. НОМЕР_1 CXT № НОМЕР_2 ; ключі від автомобіля Chevrolet Lacetti, д.н.з. НОМЕР_1 .
Отже, з урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором не надано доказів необхідності накладення такого арешту, а також відсутні ризики зазначені ст. 170 КПК України, тому зазначене клопотання підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 110, 168-169, 170-173 КПК України, -
Клопотання прокурора - задовольнити частково.
Накласти арешт шляхом позбавлення права на розпорядження та користування до скасування у встановленому КПК України порядку на майно, вилучене в ході огляду 07.04.2022 року місця події за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- предмет, схожий на металевий кастет, який було упаковано до спец. пакету KIV 2146425;
В задоволенні інших вимог клопотання - відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
У відповідності до ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення, а особами, що були відсутні при її проголошенні, в той же строк з моменту отримання її копії. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Підстави для скасування арешту майна визначені в ст. 174 КПК України.
Слідчий суддя ОСОБА_1