ЄУН 174/911/21
н/п 2/174/49/2022
05 квітня 2022 року м. Вільногірськ
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Борцової А.А.,
за участю секретаря - Килинчук Л.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в заочному порядку в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що ОСОБА_2 звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № DNXRRX30200111 від 26.05.2007 року, чим підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка», складає між нею та банком договір. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов. Відповідачка не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором та станом на 17.11.2021 року має заборгованість у розмірі 113579,06 грн., з яких: 3312,00 грн. - заборгованість за кредитом; 54177,62 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 55552,92 - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Однак скориставшись своїм правом вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, просить стягнути з відповідачки частину заборгованості в розмірі 57622,94 грн., яка складається з наступного: 3312,00 - заборгованість за кредитом; 54177,62 - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 133,32 - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та понесені ними судові витрати в розмірі 2270,00 грн.
Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 22.12.2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, сторонам роз'яснені їх процесуальні права та обов'язки.
В судове засідання представник позивача Титенко І.С., не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи. (а.с. 51)
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 50) у відповідності до вимог п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності та відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надала, тому суд, відповідно до ч.8 ст.178, ст.ст. 280-281 ЦПК України, вирішує справу у заочному порядку за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, в судовому засіданні встановлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи, що 26.05.2007 р. відповідачка ОСОБА_2 підписала анкету позичальника, згідно з якою банк надає позичальнику строковий кредит у сумі 3312,00 грн. на строк 12 місяців, строком з 26.05.2007 р. по 26.05.2008 р. включно, з умовами сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 1,0% на місяць, на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 44,71 грн. та одноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 552,0 грн. в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії в зазначені в заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка» строки. Для виконання зобов'язань банк відкрив позичальнику рахунок НОМЕР_1 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та іншим платежам, а позичальник зобов'язалася повернути суму кредиту, відсотків, винагороди відповідно до Заяви та Умов і доручила банку, без додаткового узгодження, перерахувати кредитні кошти в день надання кредиту.(а.с. 7)
До кредитного договору банк додав копію Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) (а.с. 8-11).
В порушення умов вказаного кредитного договору, відповідачка допустила прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого утворилася заборгованість, розмір якої, згідно розрахунку, наданого позивачем станом на 17.11.2021 року становить 113579,06 грн. (а.с. 5-6), з яких: 3312,00 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 54177,62 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами; 55552,92 - загальна сума нарахованої пені. Заборгованість до стягнення: 3312,00 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 54177,62 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами; 133,32 грн. - загальна сума нарахованої пені, всього до стягнення 57622,94 грн.
Згідно платіжного доручення № IНB99B3S42 від 19.11.2021 року, позивачем сплачено судовий збір в сумі 2270,00 грн. (а.с. 1)
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч .1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч. 2 ст.1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування цими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Разом з тим, витяг з Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), на які посилається позивач в обґрунтування необхідності стягнення з відповідачки заборгованості по процентам за користування кредитом, суд не приймає у якості допустимих доказів по справі оскільки матеріали справи не містять підтверджень того, що саме ці Умови надання споживчого кредиту фізичним особам розуміла відповідачка, ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи 26.05.2007 р. Анкету позичальника, а також те, що вказані документи, на момент отримання відповідачкою кредитних коштів, взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у зазначеному в цих документах розмірах.
Крім того, у заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, комісії, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та визначення її розміру.
Крім того, роздруківка вищевказаних Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), із сайту позивача допустимим доказом слугувати не може, оскільки цей доказ повністю залежить від позивача, який може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що розміщуються на належному йому сайті.
Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15).
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.12 ЦПК України, судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Також в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р.).
При таких обставинах та без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), відсутність у анкеті домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту не можуть розцінюватись як стандартна (типова форма), що встановлена до укладеного відповідачкою договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Також, позивачем не доведено, що відповідачка має заборгованість по кредитному договору у розмірі, зазначеному у позовній заяві, оскільки на підтвердження її розміру позивачем надано відповідний розрахунок, який самі по собі не може бути єдиним та безумовним доказом розміру вказаної заборгованості.
Та й сам розрахунок викладений незрозуміло, оскільки, у графах складових заборгованості містять лише цифрові дані, без наведення математичного обґрунтування, тому визначити за ними час та період утворення заборгованості у відповідачки та перевірити правильність її нарахування неможливо, а інших доказів, підтверджуючих ці обставини, позивачем не надано.
При таких обставинах, суд дійшов висновку, що оскільки витяг з Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) не містить підпису відповідачки, то ці Умови не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 26.05.2007 року шляхом підписання Анкети позичальника, а відтак підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань відсутні, тому у цій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Разом з тим, враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачкою кредитні кошти у розмірі 3312,00 грн. (заборгованість за тілом кредита) АТ КБ “ПриватБанк” не повернуті, то ця заборгованість підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, а позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.
Суд не входить в обговорення питання щодо застосування до заявлених вимог позовної давності, оскільки сторони, зокрема відповідачка, до винесення судом рішення відповідних заяв, що передбачено ч.3 ст. 267 ЦК України, не робили.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2270 грн. 00 коп. також підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.
На підставі ст.ст. 206, 526, 610-612, 615, 625, 626, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 223, 247, 263- 265, 268, 274-279 ЦПК України, суд,-
Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК«ПРИВАТБАНК» (м.Київ, вул.Грушевського,1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_3 ,
МФО № 305299) заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором № DNXRRX30200111 від 26.05.2007 року в розмірі 3312,00 грн. (три тисячі триста дванадцять грн.00 коп.)
В решті заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 2270 грн. 00 коп. судових витрат у виді сплаченого судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд , якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-ІХ від 18.06.2020 року, під час дії карантину, суд за заявою учасників справи поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Головуючий - суддя: А.А.Борцова