справа № 274/1596/22
провадження №3/0274/837/22
12.04.2022 м. Бердичів
Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Базюк Ю.П., розглянувши матеріали, які надійшли з Бердичівського районного відділу поліції (м. Бердичів) ГУ НП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Баранівка Баранівського району Житомирської області, який розлучений, має на утриманні троє неповнолітніх дітей, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, -
08.04.2022 ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , ухилявся від виконання покладених на нього батьківських обов'язків по відношенню до дітей: ОСОБА_2 , 2011 року народження, ОСОБА_3 , 2008 року народження, ОСОБА_4 2006 року народження, а саме не забезпечив необхідних умов життя, виховання, передбачених ст.ст. 8, 12 Закону України "Про охорону дитинства", що виразилося в тому, що останній з дітьми не спілкується, не забезпечує їх, не цікавиться їх життям, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток.
Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що він постійно був на роботі, а дітьми займалася дружина. ІНФОРМАЦІЯ_2 дружина померла. Після смерті дружини діти проживають, то з її рідним братом, то в хрещеного. Допомагати дітям матеріально він зараз не має змоги, оскільки не працює. З дітьми бачиться рідко, інколи спілкується по телефону. Не проти щоб його позбавили батьківських прав.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд доходить до наступного висновку.
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені СК України, Законом України "Про охорону дитинства".
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані; виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частиною першою ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону (ч. 6 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства").
Як роз'яснив Пленум Верховного суду України в п. 16 своєї постанови від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, підтверджується: даними протоколу про адміністративне правопорушення від 08.04.2022; листом служби в справах дітей Швайківської сільської ради від 07.04.2022 вих № 01-08/25, адресованим Бердичівському РВП, з проханням притягнути до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов?язків ОСОБА_1 по відношенню до неповнолітніх дітей, оскільки він не працює, зловживає спиртними напоями, веде невпорядкований, аморальний спосіб життя. Будинок в якому проживає ОСОБА_1 в тріщинах, в кімнатах відсутня підлога, темно, грубка потребує реконструкції, обмежена кількість спальних місць, відсутнє місце для підготовки дітей до навчання; копією акту обстеження умов проживання ОСОБА_1 від 08.04.2022, відповідно до якого, під час обстеження, в будинку було брудно, обмежені запаси продуктів харчування, груба обвалена, стіни в будинку потріскані; світлинами із зображенням помешкання за адресою: АДРЕСА_1 .
Оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, тобто в ухиленні батьків від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, виховання неповнолітніх дітей.
Обставин, що пом'якшують, обтяжують відповідальність ОСОБА_1 судом не встановлено.
При накладенні стягнення, суд враховує характер вчиненого порушення, особу винного, який не працює, до адміністративної відповідальності за невиконання обов'язків щодо виховання дітей притягається вперше, ступінь вини, майновий стан, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність та накладає на нього стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 184 КУпАП у виді попередження.
Згідно із ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір, в розмірі, що становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (у 2022 році - 2481 грн)
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 24, 26, ст. 40-1, ч. 1 ст. 184, ст.ст. 245, 251, 280, 283, 284 КУпАП, ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», суд
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді попередження.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що становить 496 грн 20 коп.
Реквізити для оплати судового збору: отримувач коштів ГУК у м.Києві/ м.Київ /22030106 Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783 Банк отримувача Казначейство України (ЕАП) Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджету 22030106.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Ю.П. Базюк