Справа № 640/12869/21 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
23 лютого 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
за участю секретаря Шляги А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.09.2021 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Київської обласної прокуратури щодо ненарахування ОСОБА_1 з 01.07.2015 заробітної плати відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру»;
- зобов'язати Київську обласну прокуратуру нарахувати ОСОБА_1 заробітну плату (включаючи оплату часу відпусток) за період з 01.07.2015 до моменту його звільнення 22.04.2020, виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій, й виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою (без урахування податків і зборів) та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.09.2021 позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Київської обласної прокуратури у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 заробітної плати з 27.03.2020 по 22.04.2020 в порядку та в розмірах, передбачених частинами 2, 3-5 та 7 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII; зобов'язано Київську обласну прокуратуру (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) нарахувати заробітну плату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 27 березня 2020 року по 22 квітня 2020 року у порядку та спосіб, визначений частинами 2, 3-5 та 7 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII; зобов'язано Київську обласну прокуратуру (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти, які складають різницю між фактично отриманою з 27.03.2020 по 22.04.2020 заробітною платою та належною до виплати заробітною платою, розрахованою у порядку та спосіб, що визначений частинами 2, 3-5 та 7 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, з відповідним відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Київська обласна прокуратура звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки вбачається, що ОСОБА_1 з 19 травня 2008 року працював в органах прокуратури.
Наказом Київської обласної прокуратури від 17 квітня 2020 року №143к позивача з 22 квітня 2020 року звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя та здоров'я особи управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Київської області.
Відповідно до довідки Київської обласної прокуратури від 22 лютого 2021 року №21ор-58 посадовий оклад позивача з 01 липня 2015 року по 12 жовтня 2015 року становив 1379,00 грн; з 13 жовтня 2015 року по 30 листопада 2015 року - 1444,00 грн; з 01 грудня 2015 року по 14 грудня 2015 року - 1804,00 грн; з 15 грудня 2015 року по 02 грудня 2016 року - 2048,00 грн, з 03 грудня 2016 року по 05 вересня 2017 року - 2083,00 грн, з 06 вересня 2017 року по 28 квітня 2020 року - 5730,00 грн.
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому заробітної плати за період з 01 липня 2015 року по день звільнення з органів прокуратури, у розмірах встановлених законодавством, що стало підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, мотивував своє рішення тим, що враховуючи, що рішення Конституційного Суду України № 6-р/2020 прийнято 26 березня 2020 року, яким визнано неконституційним положення п. 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, право на отримання заробітної плати у вигляді належного посадового окладу виникає у працівника прокуратури з 26 березня 2020 року, у зв'язку з чим прокуратурою були допущені порушення статті 43 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права володіння людиною своїм майном, статті 81 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, відповідно, грошові кошти, а саме, частина заробітної плати у вигляді посадового окладу, яка була недоотримана позивачем, підлягають нарахуванню та виплаті з урахуванням приписів рішення Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26 березня 2020 року.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі.
Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Отже, оскільки апелянт у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, який визначає, зокрема, умови оплати праці прокурорів, набрав чинності з 15 червня 2015 року (далі Закон № 1697-VII ).
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 81 Закону № 1697-VII заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом: прокурора регіональної прокуратури - 1,2; прокурора Генеральної прокуратури України - 1,3.
Згідно з ч. 7 Закону № 1697-VII фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
У подальшому до зазначених норм неодноразово вносились зміни, зокрема, розрахункову величину для обчислення розміру посадового окладу було замінено з мінімальних заробітних плат на прожитковий мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Однак, законами України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та «Про Державний бюджет України на 2015 рік» було установлено, що норми і положення ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» у 2014-2015 роках застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування/бюджету Фонду соціального страхування України.
Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», який набув чинності 01 січня 2015 року, розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» «Бюджетного кодексу України» було доповнено п. 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема, ст. 81, ч.ч. 16, 17, 18 ст. 86, п.п. 13, 14 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З 25 вересня 2019 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ, яким внесено ряд змін до Закону України «Про прокуратуру».
Цим Законом було, зокрема, слова регіональні та місцеві прокуратури замінено словами обласні та окружні прокуратури.
Також положення ч.ч. 3, 4 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» було викладено в новій редакції, згідно з якою посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: прокурора обласної прокуратури - 1,2, прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3.
Одночасно абз. 3 п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні» положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» було передбачено, що за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що починаючи з 25 вересня 2019 року ч.ч. 3, 4 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» визначають розмір посадового окладу для прокурорів окружної, обласної прокуратур та Офісу Генерального прокурора.
Натомість питання оплати праці прокурорів регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорів і керівників структурних підрозділів Генеральної прокуратури України регулюються абз. 3 п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні» положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури та постановами Кабінету Міністрів України.
Схеми посадових окладів, зокрема, прокурорів обласної прокуратури було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».
Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні» положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином починаючи з 26 березня 2020 року відсутні перешкоди для застосування ст. 81 Закону України «Про прокуратуру».
Вирішуючи питання про вплив рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 на спірні правовідносини щодо нарахування і виплати заробітної плати за період з 27.03.2020 по 22.04.2020, колегія суддів виходить із такого.
З ухваленням Конституційним Судом України рішення від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 під час нарахування і виплати заробітної плати прокурорам належить керуватися положеннями ст. 81 Закону України «Про прокуратуру».
Разом з тим, зазначена норма права у редакції, що діяла станом на 26 березня 2020 року та залишається чинною на цей час, визначає розмір посадового окладу лише для окремого кола прокурорів, яким проводиться нарахування і виплата заробітної плати, а саме - для прокурорів окружної, обласної прокуратур та Офісу Генерального прокурора.
У свою чергу, ОСОБА_1 у період з 27.03.2020 по 22.04.2020 працював в Прокуратурі Київської області на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя та здоров'я особи управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Прокуратури Київської області та органів прокуратури.
Прокуратура Київської області до дня початку роботи Київської обласної прокуратури у системі органів прокуратури України належала до регіональних прокуратур.
Водночас, ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, що діяла в період з 27.03.2020 по 22.04.2020 не містить в собі положень, які б визначали розмір посадового окладу для працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур.
Відповідно, з відновленням дії ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» правове становище позивача як прокурора місцевої прокуратури залишилося незмінним.
Єдиною нормою закону, яка регулює питання оплати праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур є абз. 3 п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні» положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», який, свою чергу, передбачає, що оплата праці таких працівників здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Відтак, у період з 27 березня 2020 року відповідач під час нарахування і виплати позивачу заробітної плати та інших виплат, керувався постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури .
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач діяв правомірно у повній відповідності до вимог абз. 3 п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та не порушив право позивача на оплату праці.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення в частині задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з частковим порушенням норм чинного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт надав до суду докази, що частково спростовують правомірність рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його частково скасувати та прийняти нове рішення, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.09.2021 - скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Київської обласної прокуратури у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 заробітної плати з 27.03.2020 по 22.04.2020 в порядку та в розмірах, передбачених частинами 2, 3-5 та 7 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII; зобов'язання Київської обласної прокуратури (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) нарахувати заробітну плату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 27.03.2020 по 22.04.2020 у порядку та спосіб, визначений частинами 2, 3-5 та 7 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII; зобов'язання Київської обласної прокуратури (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти, які складають різницю між фактично отриманою з 27.03.2020 по 22.04.2020 заробітною платою та належною до виплати заробітною платою, розрахованою у порядку та спосіб, що визначений частинами 2, 3-5 та 7 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, з відповідним відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів, та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволені даних позовних вимог - відмовити.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.09.2021 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.
Повний текст постанови виготовлений 11.04.2022.