Справа № 620/873/20 Головуючий у 1 інстанції - Поліщук Л.О. Суддя-доповідач - Василенко Я.М.
23 лютого 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу фермерського господарства «Мештера Йосипа Івановича» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.05.2020 у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області до фермерського господарства «Мештера Йосипа Івановича» про стягнення податкового боргу, -
Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:
- стягнути з ФГ «Мештера Йосипа Івановича» (код ЄДРПОУ 34653805) податковий борг за рахунок коштів з рахунків в установах банків, що обслуговують такого платника податків: за платежем по орендній платі з юридичних осіб у сумі 44 109, 01 грн. на рахунок UA738999980334129812000025637, отримувач УК у Короп. р-ні/отг смт. Короп/18010600, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 38053750, МФО 18010600.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.05.2020 позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ФГ «Мештера Йосипа Івановича» звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ФГ «Мештера Йосипа Івановича» (код ЄДРПОУ 34653805) 18.01.2007 зареєстроване в якості юридичної особи, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним видом економічної діяльності юридичної особи є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (а.с. 5-6).
Згідно довідки ГУ ДПС у Чернігівській області від 23.01.2020 ФГ «Мештера Йосипа Івановича» взято на облік в Головному управлінні ДПС у Чернігівській області, Менському управлінні, Коропській ДПІ (Коропський район) з 18.01.2007 (а.с. 7).
Як слідує з матеріалів справи, ФГ «Мештера Йосипа Івановича» має борг на загальну суму 44 109,01 грн., з яких: згідно податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік від 16.02.2017 в загальному розмірі складає 19 116, 00 грн. (а.с. 8-9); згідно податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік від 01.02.2018 - 18685,48 грн. (а.с. 10-11); згідно податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2019 рік від 12.02.2019 - 465,97 грн. (а.с. 12-13); згідно акту Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 21.05.2018 № 692/25-01-12-07/34653805 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки (а.с. 17) та податкового повідомленням-рішення від 02.07.2018 № 0059841207 (а.с. 14) штраф в загальній сумі 2967,18 грн.; згідно довідки по запиту користувача станом на 05.02.2020 ГУ ДПС у Чернігівській області пеню в сумі 2874,38 грн. (а.с. 4).
Зазначені вище акт про результати камеральної перевірки від 21.05.2018 № 692/25-01-12-07/34653805 та податкове повідомлення-рішення від 02.07.2018 № 0059841207 були надіслані ФГ «Мештера Йосипа Івановича» на адресу реєстрації його місцезнаходження: 16251, Чернігівська обл., Коропський район, село Карельське, провулок Польовий, будинок 8. Однак, були повернуті установою поштового зв'язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання (а.с. 15, 16).
При цьому, оскільки в добровільному порядку сума заборгованості у розмірі 44 109,01 грн. відповідачем не сплачена, то Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області вважає цю суму податковим боргом та просить стягнути його у судовому порядку.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки у ФГ «Мештера Йосипа Івановича» виник податковий борг, який є узгодженим, то позовні вимоги підлягають задоволенню.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що судом першої інстанції прийнято оскаржуване рішення без врахування всіх фактичних обставин справи та надання їм належної правової оцінки, у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
В свою чергу, у відповідності до норм абзацу 1 пункту 57.1, пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
В силу вимог підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.
Доказів сплати визначеної суми податкового зобов'язання у встановленому порядку до суду не надано, а тому спірна сума заборгованості вважається податковим боргом.
Щодо доводів апелянта в частині дотримання порядку надсилання податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, що ставить під сумнів узгодженість визначених грошових зобов'язань, колегія суддів враховує наступне.
Приписи абз. 1 п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України визначають, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
При цьому, за правилами п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, відповідач податкову вимогу форми «Ю» від 31.03.2016 № 289-25 отримав особисто 31.03.2016, що підтверджується наявністю його підпису на вимозі.
Доводи апелянта про те, що підпис на корінці податкової вимоги форми «Ю» від 31.03.2016 № 289-25 Мештером Й.І. не визнається, колегія суддів не може визнати обґрунтованими, позаяк доказів звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення посадовими особами контролюючого органу або іншими кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 (службове підроблення) Кримінального кодексу України, відповідачем не подано.
Колегія суддів зазначає, що податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів.
При цьому, податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.
Після виставлення податкової вимоги сума податкового боргу відповідача збільшилася, але оскільки податковий борг не був погашений у повному обсязі, то відповідно до п. 59.9 ст. 59 ПК України податкова вимога повторно позивачем не надсилалася.
Підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України встановлено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення.
Матеріали справи не містять доказів оскарження, скасування або відкликання зазначеної податкової вимоги.
Отже, надіслана платнику податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії.
У такому випадку право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає в контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня скерування на адресу платника податків податкової вимоги, надісланої на раніше існуючий податковий борг, і реалізація такого права у часі не обмежена, а право на стягнення новоствореного податкового боргу виникає на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання.
Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, сформованим у постанові від 27.05.2021 року по справі № 826/18628/16.
Окрім того, акт про результати камеральної перевірки своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки від 21.05.2018 № 692/25-01-12-07/ 34653805 та податкове повідомлення-рішення від 02.07.2018 № 0059841207 були надіслані відповідачу на адресу реєстрації його місцезнаходження, але були повернуті поштовою службою з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
У відповідності до абз. 1, 2 підпункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
Відповідно до абз. 3 пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Зазначена норма кореспондується з абз. 4 пункту 42.4 статті 42 Податкового кодексу України.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 Податкового кодексу України, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Також, згідно з підпунктом 16.1.11 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи підприємця.
Із урахуванням наведеного, обов'язок щодо визначення податкової адреси покладено законом на платника податків. Останній зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою, яка визначена останнім податковою адресою та за якою контролюючий орган надсилає адресовану платнику податків кореспонденцію.
У разі невиконання цього обов'язку платник податків не вправі посилатися на неотримання ним кореспонденції від контролюючого органу як на обставину, що звільняє його від відповідальності у зв'язку із настанням негативних для нього наслідків.
Аналогічна позиція щодо належності вручення рішень податкових органів висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 20.10.2020 у справі № 140/30/20.
З наведеного слідує, що податковий борг в загальному розмірі 44 109,01 грн. виник внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобов'язання, а передбачені чинним законодавством заходи не призвели до погашення вказаного податкового боргу.
Твердження апелянта щодо відсутності у ФГ «Мештера Йосипа Івановича» обов'язку зі сплати орендних податкових зобов'язань, так як ФГ не є стороною договірних відносин, оскільки договір про оренду земельної ділянки ще з 2006 року було укладено з Мештером Й.І. як громадянином України (фізичною особою) колегія суддів вважає безпідставними, адже правомірність податкового повідомлення-рішення не є предметом спору в даній справі.
Стосовно правомірності розрахунку орендної плати та заборгованості колегія суддів зазначає, що факт узгодження грошового зобов'язання, несплата його у встановлений законом строк та набрання таким зобов'язанням якості податкового боргу виключає підстави для оцінки судом правомірності визначення податковим органом грошового зобов'язання у справі, де предметом позову є стягнення такого боргу.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що на час розгляду справи судом першої інстанції доказів оскарження згадано податкового повідомлення-рішення в установленому порядку платником податків надано не було.
У контексті наведеного колегія суддів також вважає за необхідне підкреслити, що згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.08.2018 у справі № 826/14195/16, питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань не охоплюється предметом позову про стягнення податкового боргу, оскільки податкові повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з якими відповідні зобов'язання визначено, не є предметом дослідження у відповідній справі.
Інші доводи та аргументи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи. Крім того, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Також, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу фермерського господарства «Мештера Йосипа Івановича» залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.05.2020 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.