Справа № 523/2804/22
Провадження №2/523/2922/22
"18" лютого 2022 р. м. Одеса
Суддя Суворовського районного суду м. Одеси Дяченко В.Г., розглянувши заяву про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору довічного утримання,
До Суворовського районного суду м. Одеси надійшов вищевказаний позов.
Разом з позовною заявою позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, та просить суд:
- накласти арешт на житловий будинок: АДРЕСА_1 , загальною площею (кв.м.): 74, житловою площею (кв.м.): 44.3, що складається з житлового будинку літ. «А»; гаражу літ. «М»; вбиральні літ. «З», сарай літ. «И», навіс літ. «Н», огорожа. 2;6; мостіння літ. «І», який належить на праві власності громадянці України ОСОБА_2 .
- накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером: 5110137600:68:035:0006, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0.0235 га, яка належить на праві власності громадянці України ОСОБА_2 .
Заява обґрунтовується тим, що застосування заходів забезпечення позову у визначений спосіб не призведе до обмеження права володіння та користування зазначеним майном ОСОБА_2 , за якою зареєстровано вказане майно, а лише тимчасово унеможливить розпорядження ним до вирішення спору в суд.
При цьому заявник посилається правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18.
Суд дослідивши матеріали справи та заяву про забезпечення позову приходить до висновку про таке.
Відповідно до ч.1 ст. 149 ЦПК, суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову, передбачені ст.150 ЦПК.
Так, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
За змістом ст.151 ЦПК України забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову обов'язково зазначаються: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування, чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме, вид забезпечення позову, який належить застосовувати, з обґрунтуванням його необхідності, тобто вказівка на спосіб забезпечення позову, який на думку заявника, є найбільш адекватним, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто повинні бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Пленум Верховного Суду України у вказаній постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», а саме: у п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання, тощо.
У постанові Великої палати Верховного суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18 зазначено, що «Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.»
Суд погоджується з посиланням заявника на вищевказаний правовий висновок, однак вважає, що відсутня необхідність у застосуванні такого виду забезпечення, через ненадання заявником доказів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Отже, суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст.149-150, 153, 258, 260 ЦПК України, суддя, -
В задоволенні заяви позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору довічного утримання - відмовити.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено у порядку та строки, передбачені ст. ст. 153, 353, 354 ЦПК України.
Суддя