Справа № 523/13848/19
Провадження №1-кп/523/1050/22
12 квітня 2022 року
Суворовський районний суд міста Одеси у складі
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора Суворовської окружної прокуратури м.Одеси - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого (підсудного) - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12014160030000589, внесене до ЄРДР 24.11.2014 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Велике Плоске Великомихайлівського району Одеської області, громадянина України, із середньою освітою, офіційно неодруженого та не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст.89 КК України не маючого судимості,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.185 КК України, а також цивільний позов представника потерпілого АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії
«Одеська залізниця» адвоката ОСОБА_6 до вказаного підсудного «Про відшкодування матеріальної шкоди»,
Підсудний ОСОБА_5 , маючи протиправний корисливий прямий умисел на таємне викрадення чужого майна - залізничної під'їзної колії, розташованої на території станції Одеса-Пересип за адресою: м.Одеса, вул.Отамана Головатого 155/1, що прямує до Одеського лінолеумного заводу «Білошовик», який знаходиться за адресою: м.Одеса, вул.Балтська дорога 36, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, 06.09.2014 року приблизно о 09:00 годині повідомив про наявність всіх дозвільних документів та ввівши в оману інших п'ятьох осіб, зібрав останніх за місцем розташування вказаної залізничної під'їзної колії, на під'їзді до означеного заводу та розподіливши завдання, керував їх діями по демонтажу, в результаті чого зазначені особи порізали 50 м колії Р-50, вартістю 11900 гривень, що належать АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця».
Того ж дня - 06.09.2014 року приблизно о 12:00 годині дії вказаних вище осіб були помічені працівниками регіональної філії «Одеська залізниця», які викликали працівників поліції, а відтак вчинити всіх дій, які вважав необхідними для доведення проступку до кінця, підсудному ОСОБА_5 не вдалось у зв'язку із затриманням останнього працівниками поліції.
В судове засідання представник потерпілого АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії
«Одеська залізниця» - адвокат ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду, - не з'явилась, надавши до суду клопотання щодо розгляду справи та цивільного позову без її участі, у зв'язку з чим, суд з урахуванням позиції сторін процесу та з метою дотримання розумності строків судового розгляду, вирішив провести розгляд кримінального провадження і цивільного позову за відсутністю означеного представника потерпілого.
Підсудний ОСОБА_5 повністю визнавши свою провину за висунутим обвинуваченням та не оспорюючи при цьому час, місце, спосіб та мотиви вчиненого ним при наведених вище обставинах, будучи допитаним в судовому засіданні, пояснив суду про обставини інкримінованого йому кримінального проступку, а саме про час, місце і мотиви незакінченого замаху на таємне викрадення майна АТ «Українська залізниця», що відповідають наведеним вище обставинам доведеного обвинувачення.
Згідно з ч.3 ст.349 КПК України, суд за попереднім обговоренням з учасниками судового провадження змісту цієї норми закону, визнав недоцільним за клопотанням прокурора дослідження доказів щодо тих обставин, які сторонами процесу не оспорюються. При цьому, з'ясувавши, що сторони провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а також роз'яснивши їм про відсутність права оскарження фактичних обставин кримінального провадження в апеляційному порядку, суд упевнився в добровільності та істинності їх позиції.
Втім, суд вважає, що винність підсудного ОСОБА_5 у скоєнні ним незакінченого замаху на кримінальний проступок, фактичні обставини якого ним та іншими сторонами процесу не оспорюються, об'єктивно та повністю підтверджується наявними в матеріалах досудового розслідування доказами, дослідження яких не здійснювалось в повному обсязі, згідно з ч.3 ст.349 КПК України.
Приймаючи до уваги наведені обставини, судом встановлено, що підсудний ОСОБА_5 своїми умисними діями скоїв незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), а відтак суд погоджується з кваліфікацією стороною обвинувачення дій вказаного підсудного за ч.3 ст.15, ч.1 ст.185 КК України.
Частинами 2, 3 ст.4 КК України встановлено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння, а часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Відповідно ж до ч.ч.1, 3 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, який скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Втім, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» за №2617-VІІІ від 22.11.2018 року (набрав чинності 01.07.2020 року), внесені зміни до санкції ч.1 ст.185 КК України, за якими слова «від п'ятдесяти до ста» замінено словами «від однієї тисячі до трьох тисяч», а слова «або позбавлення волі на строк до трьох років» - словами «або обмеження волі на строк до п'яти років».
Відтак слід дійти висновку про те, що зазначеним Законом України, частково посилено покарання за ч.1 ст.185 КК України зокрема, у виді збільшення розміру штрафу, а також пом'якшено покарання у виді позбавлення волі, яке замінено на покарання у виді обмеження волі, але на більший строк.
Так, з огляду на ч.1 ст.185 КК України, кримінальна відповідальність за цією нормою закону настає за таємне викрадення чужого майна (крадіжка), а ураховуючи викладені обставини та наведені норми закону, призначення покарання у даному кримінальному провадженні має відбуватися в межах санкції, як чинної на час вчинення інкримінованого діяння, так і в діючій редакції санкції, яке в силу ст.5 КК частково пом'якшує покарання, тобто у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі (як заміненого позбавлення волі) на строк до п'яти років.
За ч.3 с.15 КК України, замах на вчинення кримінального правопорушення є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.65, ч.2 ст.50 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, та при призначенні покарання суду слід врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також слід виходити з того, що покарання має бути призначене відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу й у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яке передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
З огляду на означені вимоги закону, при призначенні покарання підсудному ОСОБА_5 за незакінчений кримінальний проступок у цьому кримінальному провадженні, суд приймає до уваги суспільно-небезпечний характер, обставини і ступінь закінченості вчиненого ним замаху, його провідну роль у організації скоєння інкримінованого діяння та причини, внаслідок яких кримінальний проступок не було доведено до кінця, а також судом ураховується у певній мірі позиція представника потерпілого АТ «Українська залізниця» з цього приводу та характеризуючі дані підсудного.
Так, з матеріалів судового провадження вбачається, що підсудний ОСОБА_5 в силу ст.89 КК України не має судимості, забезпечений місцем реєстрації та проживання в Одеській області, де характеризується негативно; зі слів - на диспансерному обліку в медичних установах не перебуває; офіційно непрацевлаштований та неодружений; раніше притягувався до кримінальної відповідальності та в межах даного кримінального провадження двічі й протягом тривалого проміжку часу (майже п'ять років) перебував у розшуку, сукупність чого свідчить про схильність зазначеної особи до протиправної поведінки, але одночасно обумовлює можливість його виправлення в умовах суспільства.
За приписами ст.ст.66, 67 КК України, до обставин, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_5 , як визначено в обвинувальному акті та з чим також погоджується й суд, слід віднести визнання ним своєї провини, а обставин, що обтяжують покарання вказаного підсудного, протягом розгляду кримінального провадження судом не встановлено.
Положення ч.ч.1, 3 ст.75 КК України встановлюють, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, у разі не вчинення останнім протягом визначеного іспитового строку нового кримінального правопорушення і виконання покладених на нього обов'язків, а за вчинення замаху на кримінальний проступок строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу (ч.ч.1, 3 ст.68 КК).
На підставі сукупності викладеного, при визначенні виду та міри покарання у даному кримінальному провадженні, беручи до уваги досліджені під час судового розгляду обставини, характер, наслідки і суспільну небезпечність доведеного обвинувачення, характеризуючі дані підсудного ОСОБА_5 , комплексність яких обумовлюють можливість його виправлення в умовах суспільства, суд у контексті ст.ст.50, 65 КК України доходить висновку про доцільність призначення зазначеному підсудному покарання у виді обмеження волі у визначених санкцією ч.1 ст.185 КК України та приписів ст.68 цього Кодексу межах, але зі звільненням від відбування покарання з випробуванням в порядку ст.75 цього ж Кодексу та з покладенням відповідних обов'язків за ст.76 цього Кодексу, що за переконанням суду уявляється обґрунтованим і достатнім для виправлення вказаного підсудного і недопущення вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Крім того, виходячи з вимог ст.ст.128-129 КПК України, суд вважає, що цивільний позов представника потерпілого АТ «Українська залізниця», заявлений до підсудного ОСОБА_5 і визнаний останнім у повному обсязі, - належить задовольнити у заявленому розмірі, оскільки за приписами ст.ст.22, 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Керуючись ст.ст.128-129, ч.3 ст.349, ст.ст.369-371, 373-374 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.185 КК України, призначивши покарання у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст.75, п.п.1-2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки, якщо протягом визначеного іспитового строку зазначена особа не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Згідно з ч.4 ст.76 КК України, ст.163 Кримінально-виконавчого кодексу України, виконання вироку та нагляд за засудженим ОСОБА_5 , - покласти на Біляївський міськрайонний відділ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України.
Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді застави у розмірі 36540 (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок) гривень, - залишити без змін, до набрання вироком законної сили.
Відповідно до ст.72 КК України, до строку призначеного ОСОБА_5 покарання, зарахувати період його тримання під вартою в цьому кримінальному провадженні, тобто з 06.09.2014 до 02.10.2014 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дня обмеження волі.
В силу ст.ст.128-129 КПК України, ст.ст.22, 1166 ЦК України, цивільний позов представника потерпілого АТ «Українська залізниця» ОСОБА_6 «Про відшкодування матеріальної шкоди», - задовольнити у повному обсязі та стягнути з цивільного відповідача ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь цивільного позивача АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» (код ЄДРПОУ 40081200), на відшкодування матеріальної шкоди 11900 (одинадцять тисяч дев'ятсот) гривень.
Копії вироку вручити під розписку прокуророві та ОСОБА_5 , надати для відома іншим заінтересованим особам, а також направити для виконання до Біляївського міськрайонного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Суворовський районний суд міста Одеси до Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня проголошення.
С у д д я: ОСОБА_1