Справа № 523/20250/21
Провадження №2/523/1302/22
заочне
"23" березня 2022 р. м.Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Мурманової І.М.
за участю секретаря судових засідань - Чекалової А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,-
ОСОБА_1 звернулась до Суворовського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей. В обґрунтування позову зазначила, що вона та відповідач у справі є батьками неповнолітній дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач зазначає, що з часу коли сторони припинили проживати разом, відповідач перестав надати матеріальну допомогу на утриманні дітей. Діти проживають та зареєстровані з позивачем та перебувають на її повному утриманні. В позасудовому порядку вирішити питання щодо утримання дітей не можливо. На підставі викладеного позивач просить: стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей у розмірі: 2 510 гривень на кожну дитину щомісячно, але не менше 100% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення ними повноліття.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам надіслано копію ухвали суду, відповідачу роз'яснено про право на подання відзиву на позовну заяву.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, разом з цим, на адресу суду 25.01.2022 року (вх. № 1860) надійшла заява позивача щодо можливості розгляду справи у її відсутність в якій зазначила, що не заперечує з приводу заочного розгляду справи (а.с.20).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання також не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом направлення судових повісток за місцем реєстрації (а.с.24-26). Крім іншого, виклик відповідача було здійснено шляхом направлення смс-повідомлення, за номером телефону зазначеному в позовній заяві. Заяв від відповідача про слухання справи за його відсутності, відкладення слухання справи або відзиву на позов до суду не надходило, що відповідно до ст. 223 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 23 березня 2022 року вирішено провести заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, докази надані позивачем на підтвердження позовних вимог, дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження видано відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції 09.10.2013 року, та, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження видано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міського управління юстиції 24.02.2016 року - є: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.7,8).
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9,10).
Позивач зазначає, що відповідач, як батько дітей в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання синів не надає. Діти перебувають на повному забезпеченні та утриманні позивача.
З даного приводу, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем даних обставин не спростовано, відзиву не надано. Відповідно до роздруківки з комп'ютерної програми ДЗ, судову повістку про виклик до суду (смс-повідомлення) отримав 25.01.2022 року (а.с.22). З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що у відповідача було достатньо часу для подання відзиву або заперечень з приводу позовних вимог, розміру аліментів, які позивач просить стягнути на утримання дітей тощо.
Визначаючи розмір аліментів, який підлягає до стягнення на користь позивача на утримання неповнолітніх дітей суд виходить з такого.
Як передбачено ст.51 Конституції України та ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р. (яку ратифіковано Україною 27.02.1991 p.), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
За змістом ч. 1. ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001p. № 2402-111, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 1 ст. 184 СК України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Тобто, законодавець передбачив право особи з якою проживає дитина визначатись у якій формі отримувати аліменти: у частці від доходу відповідача або у твердій грошовій сумі.
Згідно зі ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
При визначенні розміру аліментів на утримання дітей слід враховувати, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси всіх осіб та має брати до уваги інтереси не тільки позивача, але й відповідача.
Даних про не задовільний стан відповідача або наявності на його утриманні інших дітей, батьків суду не надано, відповідач є особою працездатного віку.
Згідно Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - з 1 січня - 2100 гривень, з 1 липня - 2201 гривня, з 1 грудня - 2272 гривні.
У положеннях ст. 2 ЦПК України зазначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до норм ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України віл 27.02.1991 року № 789-ХІІ і набула чинності для України 27.09.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із ст. 27 вищезазначеної Конвенції, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-1V суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права, а в силу статті 9 Конституції України Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов'язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-IV).
У рішенні «Хант проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2). і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Отже, батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина від них відібрана тимчасово без позбавлення батьківських прав.
Цей обов'язок закріплений в Конституції України (статті 51, 52), а також в Сімейному кодексі України (статті 180-201).
Разом з цим, за приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
З даного приводу, суд вважає за доцільне зауважити, що позивачем не надано доказів щодо наявності доходів відповідача, не заявлено клопотання з приводу їх витребування, також не зазначено та не надано обґрунтування щодо стягнення аліментів у розмірі 2 510 гривень на утримання дітей.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Щодо вимог позивача з приводу стягнення аліментів на утримання дітей у розмірі 2 510 гривень та не менше ніж 100% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімально гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2 ст.182 СКУ).
При цьому, як вже судом зазначалось, позивач не довела та не надала доказів щодо необхідності та потреби стягнення аліментів, саме в такому розмірі, як такої, що пов'язана з забезпеченням необхідного рівня забезпечення гармонійного розвитку дітей.
Таким чином, визначаючи належний до стягнення з відповідача розмір аліментів, суд враховує вимоги ст. 182 СК України, право дітей на достатній рівень життя, з урахуванням обов'язку обох батьків утримувати своїх дітей, а відтак, суд дійшов висновку, що належним розміром аліментів на утримання дітей є стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітніх дітей у розмірі: 2000 гривень щомісяця, що відповідатиме вимогам закону та не порушуватиме прав як позивача, так і відповідача.
Крім того, слід звернути увагу на те, що відповідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, а тому при зміні стану здоров'я, сімейного стану чи матеріального становища платника аліментів або одержувача аліментів, у сторін є право звернутись до суду із позовом про зменшення або збільшення розміру аліментів.
Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивачем на підтвердження витрат на правову допомогу надані, договір про надання професійної правничої допомоги від 09.11.2021 року, акт виконаних робіт від 12.11.2021 року (а.с.12-14).
Таким чином, вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, позивачем доведені та підлягають до стягнення з відповідача.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 908 гривень, 00 копійок.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в межах суми платежу за один місяць допускається до негайного виконання.
Керуючись ст.ст.180, 181, 182, 183, 191, 192 СК України, ст.ст. 2, 5, 10, 12,81, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 280-281, 353, 430 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) аліменти, у твердій грошовій сумі у розмірі: 2 000 (дві тисячі) гривень щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 12 листопада 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 , та у розмірі: 2 000 (дві тисячі) гривень щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 12.11.2021 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) - витрати понесені з наданням правничої допомоги у розмірі: 1 400 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 908 гривень, 00 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку через Суворовський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 30 -ти денний строк з дня отримання рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складно 28.03.2022 року
Суддя: