Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/1509/22
08 квітня 2022 року суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Кондрацька Н.М., розглянувши матеріали за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про встановлення факту, що має юридичне значення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про встановлення факту, що має юридичне значення, що 14.08.2018 з ним стався нещасний випадок (отримана травма) у період проходження служби та пов'язаний з виконанням службових обов'язків.
Свою заяву мотивує тим, що він з листопада 2015 року проходив службу в Національній поліції на посаді слідчого СВ ГУНП в Черкаській області. Згідно наказу начальника ГУНП в Черкаській області від 07.08.2018 його 14.08.2018 було відряджено до м. Жашків Черкаської області для проведення слідчих дій, під час проведення яких, у зв'язку з виконанням службових обов'язків йому, як працівнику правоохоронного органу, умисно було заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості. Дані обставини встановлені та підтверджуються вироком Маньківського районного суду Черкаської області від 24.12.2019 у справі №693/231/19. Однак, за наслідками повторно розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 14.08.2018, Головним управлінням Національної поліції в Черкаській області складено акт Форми Н-5* від 07.11.2019 розслідування нещасного випадку та акт Форми НТ* від 08.11.209 про нещасний випадок невиробничого характеру. Згідно довідки МСЕК від 27.02.2019 серії 12ААБ № 133907 ОСОБА_1 встановлена безстроково друга група інвалідності за захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в поліції. Не погоджуючись з даними обставинами ОСОБА_1 змушений звернувсь до суду з даними обставинами. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29.03.2019 у справі № 580/268/19 було встановлено, що, на виконання ухвали слідчого-судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.08.2018 згідно наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 2117 від 13.08.2018 позивача було відряджено до м. Жашків Черкаської області з метою проведення слідчих дій по кримінальному провадженні №12017250110000742 від 27.12.2017, а саме проведення обшуку з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення. Під час здійснення вищезазначених дій позивач отримав травму, а саме забій-грудної клітки, припухлість великого пальця, подряпини лівої щоки та підборіддя (відповідно до довідки ФАЛ с. Зелений Ріг Жашківського р-ну). 14.08.2018 о 20 год. 55 хв. позивач звернувся до травматологічного пункту КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» ЧМР, де його оглянуто та встановлено діагноз: забій, часткове пошкодження капсульно-зв'язкового апарату 1-го п'ястного фалангового суглоба правої кисті (1-2 ступеня); забій м'яких тканин обличчя, скроневої ділянки зліва; садна обличчя (інфіковані). 15.08.2018 ОСОБА_1 звернувся до ДУ «ТМО МВС України по Черкаській області», де встановлено діагноз: повторна ЗЧМТ (14.08.2018 - струс головного мозку; 02.06.2017), цефалічний, гіпертензивно-лікворний (клінічно), легкий вегето-вестибулярний синдром. Забій, часткове пошкодження капсульно-зв'язкового апарата І пальця правої кисті; забій м'яких тканин обличчя, садни обличчя, правого плеча. На лікарняному перебував з 15.08.2018 до 23.08.2018, до праці - 24.08.2018. Наголошує, що факт отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень під час виконання службових обов'язків встановлений та підтверджується вироком Маньківського районного суду Черкаської області (справа № 693/231/19) від 24 грудня 2019 року. Однак, даний вирок суду взагалі не був досліджений комісією з розслідування нещасного випадку при проведенні розслідування нещасного випадку та складанні актів форми Н-5* від 07.11.2019 та акт форми НТ* №44 від 08.11.2019. 27 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ГУНП в Черкаській області з заявою в якій просив повторно провести розслідування нещасного випадку, що з ним стався 14.08.2018, враховуючи вирок Маньківського районного суду Черкаської області від 24.12.2019, але керівництвом ГУНП в Черкаській області, його заява була проігнорована. Посилаючись на вищенаведене, вказує, що дійсним фактом є те, що 14 серпня 2018 року із позивачем, стався нещасний випадок при виконанні службових обов'язків, факт якого він і просить встановити.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя перевіряє додержання усіх передумов відкриття провадження.
У відповідності до ст. 186 ЦПК України, до відкриття провадження у справі, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 175 і 177 ЦПК України, чи підсудна справа даному суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).
Частина 1 ст. 315 ЦПК України передбачає, в яких випадках суд розглядає справи про встановлення факту.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч. ч. 3 та 4 ст. 22 Закону України «Про охорону праці» у разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржено у судовому порядку.
Згідно з п. 23 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1232, нещасний випадок, про який своєчасно не повідомлено керівника підприємства чи роботодавця потерпілого або внаслідок якого втрата працездатності настала не одразу, розслідується і береться на облік згідно з цим Порядком протягом місяця після надходження заяви потерпілого чи уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси (незалежно від строку настання нещасного випадку).
У разі реорганізації підприємства, на якому стався такий нещасний випадок, розслідування проводиться його правонаступником, а у разі ліквідації підприємства встановлення факту настання нещасного випадку розглядається у судовому порядку.
Якщо факт настання нещасного випадку встановлено рішенням суду, розслідування організовує територіальний орган Держгірпромнагляду за місцем настання нещасного випадку та утворює комісію у складі не менш як чотири особи. До складу комісії входять представник територіального органу Держгірпромнагляду (голова комісії) за місцем настання нещасного випадку та представники Фонду і місцевої держадміністрації за місцем настання нещасного випадку та первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або представник територіального профоб'єднання за місцем настання нещасного випадку, якщо потерпілий не є членом профспілки.
Як вказану позовній заяві факт нанесення тілесних ушкоджень позивачу встановлено вироком Маньківського районного суду Черкаської області від 27.12.2019.
Таким чином, відповідно до п.23 Порядку в судовому порядку факт нещасного випадку встановлюється лише у разі ліквідації підприємства роботодавця.
Пунктом 34 Порядку передбачено, що посадова особа органу Держгірпромнагляду в разі відмови роботодавця скласти або затвердити акт за формою Н-5 або Н-1 чи незгоди потерпілого або уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси, із змістом зазначеного акта, надходження скарги або незгоди з висновками про обставини і причини настання нещасного випадку чи приховування факту настання нещасного випадку має право видавати обов'язкові для виконання роботодавцем або робочим органом виконавчої дирекції Фонду (у разі, коли нещасний випадок стався з фізичною особою - підприємцем чи особою, що забезпечує себе роботою самостійно) приписи за формою Н-9 згідно з додатком 10 щодо необхідності проведення розслідування (повторного розслідування) нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта за формою Н-5 або Н-1, визнання чи невизнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, складення акта за формою Н-5 або Н-1. Рішення посадової особи органу Держгірпромнагляду може бути оскаржено у судовому порядку. На час розгляду справи у суді дія припису за формою Н-9 зупиняється.
Отже, законодавством визначено порядок встановлення факту нещасного випадку на виробництві, так само як і порядок оформлення актів випадку про нещасний випадок та їх оскарження.
Згідно ст. 22 Закону України «Про охорону праці», п. п. 10, 13, 38 постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 «Про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.
У даній справі заявлені вимоги фактично зводяться до оспорювання рішення спеціальної комісії роботодавця, яке міститься в затвердженому акті за формою Н-5* та НТ*, складеному за наслідками розслідування нещасного випадку, що трапився з потерпілим 14.08.2018, та можуть бути оскаржені у судовому порядку.
Така правова позиція підтверджується ухвалою судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у справі № 6-29цс13 від 17.04.2013 року.
Крім того, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29.03.2019 у справі № 580/268/19 визнано протиправними та скасовано вказані вище акти про нещасний випадок невиробничого характеру та зобов'язано Головне управління Національної поліції в Черкаській області провести повторне розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 14.08.2018 та прийняти рішення у відповідності до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах та підрозділах системи МВС України від 27.12.2002 № 1346, з урахуванням оцінки, наданої судом вказаному рішенні.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункту 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановлений законом".
Отже, поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Так, у статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, із цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Тобто, у порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин, якщо інший порядок їх розгляду не передбачено законом.
При визначенні предметної юрисдикції справ суд виходить із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Вжитий у Кодексі адміністративного судочинства України термін "суб'єкт владних повноважень" означає: орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3)визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб'єктом при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Віднесення судового спору до тієї чи іншої юрисдикції залежить від сукупності умов, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства. Такими умовами, зокрема, є: суб'єктний склад сторін, предмет спору та характер спірних правовідносин. Крім того, такою умовою може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у порядку якого розглядається визначена категорія справ.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, у даному випадку відповідач є суб'єктом владних повноважень, і по суті позивач оскаржує його рішення та бездіяльність, що полягає у невиконанні рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29.03.2019. Тож оскарження таких дій регулюється положеннями адміністративного судочинства.
Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються матеріали (ст. 186 ЦПК України). Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (ч. 5 ст. 186 ЦПК України).
Таким чином, у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про встановлення факту, що має юридичне значення слід відмовити, оскільки дані спірні відносини має бути розглянуто у позовному провадженні в порядку адміністративного судочинства. Тож, позовна заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. При цьому, слід роз'яснити позивачеві право звернення з даним позовом до адміністративного суду, відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про встановлення факту, що має юридичне значення.
Ухвалу разом з матеріалами позову направити позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя: Н. М. Кондрацька