Справа № 569/4223/22
1-кс/569/1527/22
06 квітня 2022 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
в особі слідчого судді - ОСОБА_1
з участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
слідчої - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне клопотання слідчого СВ Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області майора поліції ОСОБА_4 , яке погоджено із прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, Рівненської області, громадянина України, українця, неодруженого, із середньою освітою, раніше неодноразово судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,-
Слідчий СВ Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області майор поліції ОСОБА_4 , звернувся до суду з клопотанням яке погоджене із прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_5 , обвинувальні акти щодо якого 31.01.2017 за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України та 03.01.2019 зач. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 289 КК України відповідно скеровано до Рівненського міського суду для розгляду по суті, належних висновків не зробив, на шлях виправлення та перевиховання не став, повторно вчинивши новий, умисний, корисливий злочин проти власності в умовах воєнного стану за наступних фактичних обставин.
Так, 16 березня 2022 року, близько 08 год. 20 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи біля супермаркету «Торба» по вул. Київська, 67,що в м. Рівне, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, повторно, з метою власного матеріального збагачення, діючи в умовах воєнного стану,на грунті раптово виниклого конфлікту застосував насильство, яке не є небезпечним для здоров'я потерпілого, що виразилось у нанесенні ОСОБА_8 близько п'яти ударів в область голови останнього, після чого проник, шляхом зриву навісного замка, в багажне відділення автомобіля марки «ФіатФіоріно», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , який належить потерпілому ОСОБА_8 , звідки відкрито викрав 5 коробок цукерок торгової марки «Гаяр», ціною 150 гривень за упаковку, загальною вартістю 650 гривень, чим завдав потерпілому фізичної та майнової шкоди у вказаному розмірі.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч.4 ст.186 КК України, а самевідкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаними з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, поєднаними з проникненням у сховище, вчиненими повторно та в умовах воєнного стану.
Виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення - у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Рівне, Рівненської області, громадянин України, українець, неодружений, із середньою освітою, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий.
06 квітня 2022 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, іншими матеріалами кримінального провадження.
Посилання на один або декілька ризиків, зазначених у ст.177 КПК України - відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1,3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 покладається необхідність запобігання спробам останнього переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки на даний час згідно Указу Президента №64/2022«Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 на території держави тривають воєнні дії.
Виклад обставин щодо наявності одного або декількох ризиків -метою застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків, а також перешкоджання ризикам, а саме:
- може переховуватись від суду, а саме: ОСОБА_5 усвідомлюючи те, що його протиправну діяльність викрито, розуміючи реальність і невідворотність покарання за вчинений злочин, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, може вжити заходів, щоб переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності. У зв'язку з цим, беручи також до уваги суспільну небезпеку вчиненого діяння в умовах воєнного стану, тяжкість злочину, застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу - тримання під вартоюповністю відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та є необхідним для того, щоб запобігти спробам останнього переховуватися від суду та слідства.
Даних, які б вказували на неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_5 вказаного запобіжного заходу не встановлено.
- незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні,оскільки судом будуть братися до уваги лише показання, дані лише під час судового розгляду і є всі підстави вважати, що у випадку застосування до останнього запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, ОСОБА_5 буде чинити тиск на потерпілого та свідків. Слід врахувати, що потерпілий ОСОБА_8 та інші свідки в ході досудового розслідування ОСОБА_9 , як особу, яка вчинила грабіж із застосуванням насильства, а тому є достатні підстави вважати, що підозрюваний може незаконно впливати на потерпілого та свідків з метою схилити їх до зміни показів або до дачі неправдивих показів.
- може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки наведені вище факти у своїй сукупності та логічностісвідчать про це. Водночас, перевіряється його причетність до вчинення інших злочинів на територіїм. Рівне та Рівненського району.
- може вчинити інше кримінальне правопорушення:згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_5 , обвинувальні акти щодо якого 31.01.2017 за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України та 03.01.2019 за ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 289 КК України відповідно скеровано до Рівненського міського суду для розгляду по суті, належних висновків не зробив, на шлях виправлення та перевиховання не став, повторно вчинивши новий, умисний, корисливий злочин проти власності в умовах воєнного стану і наразі останній підозрюється у вчиненні нового тяжкого злочину, що свідчить про злочинну спрямованість дій підозрюваного і свідчить про наявність вказаного ризику.
Крім цього, встановлено, що ОСОБА_5 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі і за вчинення умисних, корисливих злочинів, що ще раз підтверджує небажання останнього ставати на шлях виправлення і перевиховання та вказує на спрямованість дій підозрюваного щодо вчинення кримінальних правопорушень.
Обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів - застосування особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не зможе забезпечити своєчасного проведення основних слідчих дій та контролю за місцем перебування підозрюваного ОСОБА_5 , а тому є підстави вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, зазначеним в п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України і не зможуть гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали, посилаючись на викладені у ньому обставини. Просили обрати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід - тримання під вартою без визначення розміру застави.
Підозрюваний та його захисник заперечили з приводу задоволення клопотання. Просили обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши пояснення слідчого, підозрюваного, його захисника, думку прокурора, дослідивши надані слідчим матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що в провадженні слідчого СВ Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120221181010000524 від 16 березня 2022року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
06 квітня 2022 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п.3 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Згідно з вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою» подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту повинно бути мотивованим і містити підстави для обрання такого запобіжного заходу.
Так, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак, те, що можна вважати обґрунтованим, залежить від обставин.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий та прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри.
Слідством зібрано достатні фактичні дані, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Вивченням особи ОСОБА_5 на даний час встановлено, що він раніше судимий, працездатний, непрацюючий, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не похилого віку, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_5 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.
Слідчий суддя рахує про доведенням наявності ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від від 7 до 10 років, а також, що підозрюваний ОСОБА_5 з метою уникнення кримінальної відповідальності та призначення покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки на даний час згідно Указу Президента №64/2022«Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 на території держави тривають воєнні дії.
Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особливості підозрюваного і його поведінки.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Вирішуючи клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд своїм рішенням зобов'язаний забезпечити не тільки права підозрюваного, але і високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», у справі «Летельє проти Франції» вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
А тому, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від від 7 до 10 років, а жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам, суд прийшов до висновку, що слід застосувати до нього запобіжний захід - тримання під вартою.
Згідно ч.3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою ст. 183 КПК України.
Однак, відповідно до п.2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини передбачені ст. 177, 178 КПК України має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину вчиненого із застосуванням насильства.
Відповідно до вимог п.2 ч.4 ст.183 КПК України, при обранні підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя не визначає розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину із застосуванням насильства.
Керуючись ст.ст.176-178, 183, 184, 395 КПК України, суд
Клопотання слідчого задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, Рівненської області, громадянина України, українця, неодруженого, із середньою освітою, раніше неодноразово судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без права внесення застави, а саме до до 05 червня 2022 року.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту винесення ухвали, а саме з 06.04.2022 року.
Встановити строк дії ухвали до 05 червня 2022 року.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1