Справа № 216/3262/21
Провадження № 2/216/748/22
іменем України
15 лютого 2022 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,
за участю секретаря судового засідання Кацюби В.І.,
заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, який обґрунтований тим, що 18.03.1989 він одружився з відповідачем. Від спільного подружнього життя сторони неповнолітніх дітей не мають. Фактичні шлюбні відносини були припинені з січня 2016 року, шлюб носить формальний характер. Позивач вважає, що їх стосунки припинені остаточно, у зв'язку з чим просить розірвати шлюб з відповідачем.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю та проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, належним чином була повідомлена про день та час слухання справи, причини своєї неявки суду не повідомила. Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та, враховуючи що належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила та не подала відзив, а позивач не заперечував проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до норм ст.ст. 280-281 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно зі свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , актовий запис №196 (а.с. 4) 18.03.1989 сторони зареєстрували шлюб. Від спільного подружнього життя сторони неповнолітніх дітей не мають.
Спільне життя у подружжя не склалося, сторони проживають окремо та спільного господарства не ведуть. У зв'язку з чим, їхній шлюб носить формальний характер і його подальше збереження є неможливим.
Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
У силу ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється шляхом його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду у відповідності зі ст. 110 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило би інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Також, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні. Таким чином, само по собі зрозумілим є те, що право особи на шлюб і право відкрито повідомляти про такій вибір охороняються Конвенцією, зокрема статтею 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя)».
Суд вважає, що оскільки сторони подружні відносини припинили й спільного господарства не ведуть, подальше спільне життя сторін та збереження шлюбу суперечить їх інтересам, примирення між ними неможливе, враховуючи, що спорів з приводу розподілу спільного майна подружжя не має, тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати у справі.
Враховуючи викладене, слід стягнути з відповідача на користь позивача понесені та документально підтверджені позивачем судові витрати по справі у вигляді судового збору.
Керуючись ст.ст. 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст.12, 13, 76-81, 133, 141, 223, 247, 259, 263-265, 279, 280-282 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 18 березня 1989 року у Центрально-Міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, про що було зроблено актовий запис за №196 - розірвати.
Прізвище відповідача залишити набуте у шлюбі - «ОСОБА_2 ».
Шлюб вважається припиненим у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: не відомий, місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Рішення надруковане суддею в одному примірнику.
Суддя Р.О. Кузнецов