Справа № 204/7501/21
Провадження № 2/204/548/22
16 лютого 2022 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:
головуючого - судді Приваліхіної А.І.,
за участю секретаря судового засідання - Лавриненко В.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
29 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до відповідачки ОСОБА_2 із вимогою про розірвання шлюбу (а. с. 1-2).
В обґрунтування позову вказав на те, що 19 вересня 2008 року між ними був укладений шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис № 817. Від шлюбу мають двох малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя не склалося через відсутність між ними взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні обов'язки з ведення спільного господарства, а шлюбні відносини фактично зупинилися. Спільне господарство між сторонами не ведеться приблизно з березня 2021 року.
Ухвалою суду від 06 жовтня 2021 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків (а. с. 13).
26 жовтня 2021 року недоліки, зазначені в ухвалі суду від 06 жовтня 2021 року, позивачем усунуто (а. с. 14-15).
Ухвалою суду від 25 листопада 2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 10 годину 45 хвилин 14 грудня 2021 року (а. с. 20).
Позивачка у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, прохала надати час на примирення. Також зазначила, що з грудня 2021 року і по дату даного судового засідання вона намагається відновити шлюбні відносини але це не дає результатів. У разі задоволення позовних вимог прохала залишити їй шлюбне прізвище « ОСОБА_5 ».
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та прохав їх задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що 19 вересня 2008 року у Красногвардійському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 817, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженим у м. Дніпропетровську, та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженою у м. Павлограді Дніпропетровської області, укладено шлюб, про що складено актовий запис № 817, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 (а. с. 15). Прізвище позивачки після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_5 ». Від шлюбу мають малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , актовий запис № 80 (а. с. 8), та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , актовий запис № 796 (а. с. 9).
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Приписами ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Вимогами ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Нормою ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями ст. 24 СК України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 56СК України визначено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Згідно з вимогами ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Приписами ч. 2 ст. 112 СК України визначено, що суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Як роз'яснено у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції "Про дискримінацію жінок" в ч. 1 підпункту "с", "однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання". Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Приймаючи до уваги договірну природу шлюбу та принцип добровільності, суд доходить висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам, тому шлюб слід розірвати.
Відповідно до вимог ч. 8 ст. 294 ЦПК України, у рішенні суду про розірвання шлюбу зазначається про вибір прізвища тим з подружжя, який змінив прізвище під час державної реєстрації шлюбу, що розривається.
Нормами ст. 113 СК України визначено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Оскільки відповідачка виявила бажання не змінювати прізвище, суд залишає їй шлюбне прізвище.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідачки понесені позивачем судові витрати.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 133, 141, 259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, ст. ст. 24, 55, 56, 104, 105, 109, 110, 112, 113 СК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, укладений 19 вересня 2008 року у Красногвардійському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 817, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженим у м. Дніпропетровську, та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженою у м. Павлограді Дніпропетровської області, - розірвати.
Залишити позивачці шлюбне прізвище « ОСОБА_5 ».
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.
Суддя А.І. Приваліхіна