Справа № 212/9806/21
1-кп/212/237/22
07 квітня 2022 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021041730000593 від 16.08.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -
встановив:
У провадженні Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває вищевказане кримінальне провадження.
Відносно обвинуваченої ОСОБА_5 застосований запобіжний захід - тримання під вартою, останній день тримання під вартою 15.04.2022 року.
У судовому засіданні на обговорення поставлено питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.
Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання і вважав доцільним продовжити тримання обвинуваченої під вартою, посилаючись на ризики вчинення іншого кримінального правопорушення, здійснення тиску на свідків, переховування від органу досудового розслідування чи суду.
Обвинувачена ОСОБА_5 та її захисник ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення клопотання, просили обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Також обвинувачена додала, що має чотирьох дітей та під час війни хоче перебувати разом з ними.
Як убачається з обвинувального акту ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину.
Метою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінально-процесуальних обов'язків; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання сторони обвинувачення про продовження запобіжного заходу тримання під вартою суд враховує дані про особу обвинуваченої; тяжкість покарання, яке загрожує їй у разі визнання її винною; можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, а тому наявні ризики, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд також враховує, що на час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченої, судовий розгляд справи триває і не може бути закінчений з об'єктивних передумов, оскільки у кримінальному провадженні не вчинені всі необхідні дії для встановлення об'єктивної істини у справі, не досліджені речові та письмові докази, не допитані свідки. Як наслідок, у цей період, є наявними обставини визначені п.п. 1-2 ч. 1 ст. 194, ст.ст. 199, 331 КПК України.
Оцінюючи вищевказані обставини, суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Суд також вважає виправданою необхідність продовження строку тримання обвинуваченої під вартою, оскільки судом встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченою тяжкого інкримінованого злочину, а також наявний ризик можливого вчинення інших тяжких кримінальних правопорушень, тому суд вважає, що жоден більш м'який запобіжний захід не зможе в повній мірі запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.
Суд зважає, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, раніше судима, не працює, що підтверджує наявність ризику вчинення нею нового чи іншого кримінального правопорушення. Судовий розгляд даного кримінального провадження продовжується, суд також зважає на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченій у разі визнання її винною, відсутність належних гарантій та підтверджених соціальних зв'язків, які б переважали ризики ухилення від суду.
Крім того, стороною захисту не надано до суду об'єктивних та достовірних відомостей що застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_5 покладених на неї процесуальних обов'язків та виконання процесуальних рішень.
На підставі викладеного та з метою забезпечення участі обвинуваченої в розгляді кримінального провадження, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченій термін дії заходу забезпечення кримінального провадження (запобіжного заходу) у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 181, 194, 199, 331 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити захід забезпечення кримінального провадження щодо обвинуваченої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у виді тримання під вартою до 05 червня 2022 року включно.
Клопотання обвинуваченої ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - залишити без задоволення.
Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження, направити уповноваженій особі за місцем ув'язнення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1