Справа № 201/7404/21
Провадження № 2/201/392/2022
05 квітня 2022 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Батманової В.В.,
з секретарем судового засідання Турбаївською М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
22.07.2021 позивачі звернулись до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди.
В обґрунтування даної позовної заяви позивач посилався не те, що 13.03.2021 у м. Дніпрі по вул. Чернишевського в районі електроопори №23 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Форд», д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Хонда», д/н НОМЕР_2 , під керуванням відповідача, внаслідок чого обидва транспортних засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.05.2021 відповідача ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Відповідно до висновку № 5204/21 по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ вартість матеріального збитку нанесеного власнику автомобіля «Форд», д/н НОМЕР_1 , складає 672 658,21 грн. та 3 000 грн. вартість послуг експерта, проте ринкова вартість вказаного автомобіля складає 397 394,64 грн. Цивільно-правова відповідальність відповідача на час скоєння ДТП не була застрахована. В свою чергу МТСБУ сплатило на користь позивача ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 130 000 грн., а відтак не відшкодована частина завданого збитку на думку позивачів становить 545 658,21 грн. У зв'язку із викладеним позивачі просять стягнути з відповідача вказану суму матеріального збитку. Крім того позивач ОСОБА_2 просить стягнути з відповідача суму моральної шкоди у розмірі 70 000 грн., а також судові витрати та витрати на правову допомогу у розмірі 7 000 грн та 3 000 грн.
Представник позивачів 05.04.2022 надав письмову заяву про підтримання позовних вимог. Також не заперечував проти винесення заочного рішення по справі.
Відповідач в судове засідання, призначене на 30.04.2020 не з'явився, про дату та час слухання справи кожного разу був повідомлений належним чином за адресою вказаною позивачем, а також шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада», про причини неявки суду не повідомив.
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 280 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін (їх представників) та без фіксування процесу технічними засобами.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої винесено постанову, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Судом встановлено, що 13.03.2021 у м. Дніпрі по вул. Чернишевського в районі електроопори №23 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Форд», д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Хонда», д/н НОМЕР_2 , під керуванням відповідача, внаслідок чого обидва транспортних засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.05.2021 відповідача ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. № 34). Вказана постанова залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 10.06.2021 (а.с. №35-38).
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, а тому фактичні обставини встановлені постановою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 11.05.2021 є преюдиційними і доведенню не підлягають.
Як вбачається із наданого позивачем свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобіля «Форд», д/н НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 (а.с. 27).
Установлено також, що згідно висновку № 5204/21 експертного дослідження по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ, складеного судовим експертом Дроздовим Ю.В. 29.04.2021 року вартість матеріального збитку, нанесеного власнику «Форд», д/н НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, становить 672 658,21 грн., проте ринкова вартість автомобіля на момент ДТП складає 397 394,64 грн. та оскільки відновлення КТЗ економічно недоцільно, вартість матеріального збитку визначається ринковою вартістю КТЗ у розмірі 397 394,64 грн. (а.с.39-44).
Вартість автотоварознавчого експертного дослідження позивач визначає у розмірі 3 000 грн. (а.с. № 62 зворот).
На підставі заяви потерпілої сторони МТСБУ здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 130 000 грн. частково відшкодувавши суму збитку (а.с. №28-31).
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013р. розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є зокрема діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Приписами ст. 1188 ЦК України визначений порядок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок взаємодії декількох джерел підвищеної небезпеки, відповідно до якого шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Пунктами 5, 6 указаної постанови Пленуму визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України).
Право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії (правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-2808 цс15 від 20 січня 2016 року).
Під реальними збитками відповідно до ст. 22 ЦК України є витрати, яких особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Таким чином, неправомірними діями відповідача пов'язаними з використанням джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу) ОСОБА_1 було завдано майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому зв'язку зі вказаними діями відповідача і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи.
Ураховуючи право позивача на відшкодування шкоди від її заподіювача, а також приймаючи до уваги, що в ході розгляду справи було встановлено судом та доведено позивачами спричинення шкоди саме ОСОБА_3 , суд дійшов висновку про стягнення із останнього як заподіювача шкоди матеріальну шкоди, визначену висновком № 5204/21 експертного дослідження по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ із врахуванням відшкодованої частини, тобто у розмірі 270 394,64 грн., та з урахуванням вартості автотоварознавчого експертного дослідження, яка складає 3 000 грн.
Розглядаючи вимоги позивача ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 70 000 грн. на кожного суд приходить до наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п. 5 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» згідно з загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Враховуючи те, що сама дорожня-транспортна пригода призвела до переживань ОСОБА_2 , стресу від самої ДТП, від чого він переніс певні душевні страждання, викликані дискомфортом у вигляді неможливості тривалий час користуватися автомобілем, з урахуванням принципів розумності і справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 5 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
На думку суду, саме ця сума відповідає ступеню та характеру моральних страждань ОСОБА_2 . Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення моральної шкоди позивача і не повинен призводити до його збагачення. Сума моральної шкоди, на стягненні якої наполягає позивач, яка дорівнює 70 000 грн., є явно завищеною.
Розглядаючи вимоги позивачів про стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу на користь ОСОБА_1 у розмірі 7 000 грн. та на користь ОСОБА_2 у розмірі 3 000 грн., суд приходить до наступного.
Згідно зі ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З огляду на те, що стороною позивача було надано до суду договір про надання правової допомоги та докази виконання вказаної у договорі роботи (а.с. № 13-14, 17-22), суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 понесені судові витрати на правничу допомогу у сумі 7 000 грн., а також на користь позивача ОСОБА_2 понесені судові витрати на правничу допомогу у сумі 3 000 грн.
У зв'язку з вищевикладеним, позовні вимоги позивачів є обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 703,95 грн. та на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 грн. пропорційно до задоволеної частини вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», ст.ст. 530, 612, 625, 1166, 1167, 1187, 1188 1194 ЦК України, Постановою ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013р. ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 76-81, ч. 6 ст. 82, ст.ст. 89, 141, ч.4 ст.223, ч.2 ст.247, ст.ст. 259, 263-265, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 270 394 (двісті сімдесят тисяч триста дев'яносто чотири) грн. 64 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 (п'ять тисяч) грн.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 703 (дві тисячі сімсот три) грн. 95 коп., та витрати на правову допомогу в сумі 7 000 (сім тисячі) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп., витрати на правову допомогу в сумі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
В задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя В.В. Батманова