Єдиний унікальний номер судової справи 201/8909/20
Номер провадження 1-кп/201/285/2022
25 березня 2022 року м. Дніпро
вул. Паторжинського, 18 а
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисників обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження ОСОБА_4 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 березня 2020 року за № 12020040650000611 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Синельникове Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, п. п. 1, 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України;
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Донецької області, м. Єнакієво, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3, 5 ст. 27, п. п. 1, 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, -
В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 14 березня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040650000611 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 27 п. п. 1, 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3, 5 ст. 27 п. п. 1, 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
16 березня 2022 року до канцелярію суду прокурором ОСОБА_3 подані клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого в рамках вказаного кримінального провадження, строком на 60 діб.
У судовому засіданні прокурор підтримав подані ним клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування доводів клопотання прокурор посилався на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 15 п. 1, п. 5, п. 6, п. 11, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 10 років, а тому продовжують існувати враховані при обранні та подальшому продовженні останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, ОСОБА_4 може переховуватись від суду, на підтвердження чого вказують такі обставини, як суворість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчинення інкримінованого злочину, може незаконно впливати на свідків, які ще не допитані в суді та які в ході досудового розслідування безпосередньо вказують на обвинуваченого, а також можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки в провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням останнього, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
При цьому, прокурор зазначив, що наведені ним ризики, не зменшилися та продовжують існувати дотепер, а тому застосування інших більш м'яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_4 є недоцільним і не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому просив продовжити запобіжний захід відносно обвинуваченого на 60 днів.
Окрім того, в обґрунтування своїх доводів прокурор ОСОБА_3 посилався на те, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 15 п. 1, п. 5, п. 6, п. 11, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 10 років, а тому продовжують існувати враховані при обранні та подальшому продовженні останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, ОСОБА_7 може переховуватись від суду, на підтвердження чого вказують такі обставини, як суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчинення інкримінованого злочину, незаконно впливати на свідків, які ще не допитані в суді та які в ході досудового розслідування безпосередньо вказують на обвинуваченого, а також можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки в провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням останнього, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
При цьому, прокурор зазначив, що наведені нею ризики, не зменшилися та продовжують існувати дотепер, а тому застосування інших більш м'яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_7 є недоцільним і не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому просила продовжити запобіжний захід відносно обвинуваченого на 60 днів.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження його підзахисному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при ухваленні рішення з приводу клопотання прокурора просив навести мотиви неможливості застосування вимог Закону України № 7146, який дає підстави для скасування ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для призиву останнього на військову службу.
Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника - адвоката ОСОБА_8 , просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, при цьому зазначив, що ризики прокурором жодним чином не доведені, матеріали кримінального провадження не містять жодних доказів на підтвердження його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження його підзахисному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому, подав письмове заперечення на клопотання прокурора, в якому зазначив, що ризики прокурором належним чином не обґрунтовані, доводи, вказані в обвинувальному акті про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення є сумнівними, за своїм характером є припущеннями і по суті базуються на показаннях лише однієї особи - ОСОБА_9 , які слідством перевірені не були. В матеріалах кримінального провадження відсутні докази на підтвердження винуватості його підзахисного у вчиненні інкримінованого злочину, а твердження ОСОБА_4 про те, що він цих злочинів не вчиняв, жодним чином не спростовані стороною обвинувачення. Окрім цього, посилався на те, що ОСОБА_4 є не молодою людиною, хворіє на хронічний туберкульоз, має серйозні проблеми з нирками та потребує обслідування та госпіталізації. Також вказав, що ОСОБА_4 має міцні соціальні зв'язки, а саме останній одружений, має двох дітей. З урахуванням наведених ним доводів, просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю та з можливістю відвідування медичних закладів та, у разі повітряної тривоги, переміщення до безпечного для його життя та здоров'я місця, якщо воно знаходиться поза межами його місця мешкання.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав позицію захисника ОСОБА_5 , вказавши, що це спільна позиція захисту, заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження його підзахисному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на необґрунтованість підозри та недоведеність заявлених прокурором ризиків. Також зазначив, що запобігання, вказаним прокурором у клопотанні ризикам, можливо і у разі обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, оскільки останній проживає у приватному будинку разом зі своїми дітьми та внуками, бажає працювати та утримувати сім'ю.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію свої захисників. Просив суд врахувати незадовільний стан його здоров'я і неможливість отримувати необхідне лікування в умовах слідчого ізолятора.
Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши клопотання прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приходить до наступних висновків.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 р. "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами) з 19.12.2020 р. на всій території України встановлено карантин.
З абз. 1, 5 п. 20-5 розділу XI "Перехідні положення" КПК України випливає, що тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк колегією суддів розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально.
Розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_7 здійснюється колегією суддів у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів - ОСОБА_10 , ОСОБА_11
Член колегії суддів - суддя ОСОБА_11 відповідно до наказу № 79-в знаходиться у відпустці з 16.03.2022 по 15.04.2022 року включно, а тому враховуючи, що строк тримання під вартою ОСОБА_4 та ОСОБА_7 спливає 01.04.2022 року, колегія суддів буде позбавлена можливості розглянути клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до закінчення дії попередньої ухвали суду.
Відтак, розгляд клопотань прокурора про продовження ОСОБА_4 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до абз. 1, 5 п. 20-5 розділу XI "Перехідні положення" КПК України, здійснюється головуючим суддею.
Так, судом встановлено, що під час досудового розслідування даного кримінального провадження на підставі ухвал слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2020 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, строк якого в подальшому був неодноразово продовжений.
Відповідно до ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 січня 2021 року відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_7 застосований під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою був продовжений строком на 60 днів, до 06 березня 2021 року включно, який в подальшому був неодноразово продовжений.
Оцінюючи обґрунтування прокурора на підтвердження продовження існування наведених у клопотанні ризиків, суд приходить до висновку, що враховані при обранні та подальшому продовженні ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики не зменшилися і продовжують існувати, оскільки ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 27 п. п. 1, 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до десяти років.
Поряд із цим, судом приймається до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення з корисливих мотивів, направленого проти життя осіб та вчиненого способом небезпечним для життя багатьох осіб, докази по якому ще не досліджені, потерпілі та свідки по справі не допитані, а, отже, перебуваючи на волі, обвинувачений може переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків.
Водночас, судом враховуються і дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який не має міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи і джерела доходу.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Крім того, суд також погоджується із заявленим прокурором ризиком, передбаченим п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність продовження існування цього ризику доведеною у повній мірі, оскільки в провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, що вказує на те, що останній схильний до вчинення злочинів.
А отже, наведені обставини та дані про особу обвинуваченого в сукупності з суворістю можливого покарання вказують на існування ризиків можливих спроб ОСОБА_4 переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, ступень яких є досить високою.
Таким чином, суд погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність продовження існування цих ризиків доведеними у повній мірі.
Оцінюючи обґрунтування прокурора на підтвердження продовження існування наведених у клопотанні ризиків, суд приходить до висновку, що враховані при обранні та подальшому продовженні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики не зменшилися і продовжують існувати, оскільки обвинувачений обґрунтовано підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3, 5 ст. 27 п. п. 1, 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до десяти років.
Поряд із цим, судом приймається до уваги, що обвинувачений ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення з корисливих мотивів, направленого проти життя осіб та вчиненого способом небезпечним для життя багатьох осіб, докази по якому ще не досліджені, потерпілі та свідки не допитані, а, отже, перебуваючи на волі, обвинувачений може переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків.
Водночас, судом враховуються і дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який не має міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи і джерела доходу.
Крім того, суд також погоджується із заявленим прокурором ризиком, передбаченим п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність продовження існування цього ризику доведеною у повній мірі, оскільки відповідно до інформації наданої прокурором та інформації, яка міститься в матеріалах кримінального провадження, в провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, що вказує на те, що останній схильний до вчинення злочинів.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
А отже, наведені обставини та дані про особу обвинуваченого в сукупності з суворістю можливого покарання вказують на існування ризиків можливих спроб ОСОБА_7 переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків, ступень яких є досить високою.
Таким чином, суд погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність продовження існування цих ризиків доведеними у повній мірі.
Крім того, оцінюючи посилання захисника ОСОБА_5 на незаконне затримання його підзахисного під час досудового розслідування, підкидання останньому в ході обшуку пістолету, відсутності доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих злочинів, як на підставу для зміни запобіжного заходу, суд вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону, адже відповідно до вимог ст. 368 КПК України питання щодо винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину вирішується судом лише після дослідження всіх наданих сторонами обвинувачення та захисту доказів в нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку. При цьому, оцінку наданим доказам стосовно їх належності та допустимості суд також має надати в нарадчій кімнаті.
Окрім того, суд не приймає до уваги доводи сторони захисту про наявність у ОСОБА_4 міцних соціальних зв'язків, з тих підстав, що такі доводи не підтверджені об'єктивними та достатніми доказами, тим більше, що обвинувачений не має постійного місця роботи та джерела доходу.
Разом з тим, під час свого виступу захисник ОСОБА_8 звернув увагу суду на Закон України № 7146 та вважав за необхідне врахувати його положення під час ухвалення рішення за клопотанням прокурора стосовно продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так Верховною Радою України прийнято закон № 7146, який опубліковано 24.03.2022 року, який передбачає внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо відповідальності за використання гуманітарної допомоги під час дії воєнного стану.
Однак, яким чином вказаний Закон стосується ОСОБА_7 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3, 5 ст. 27, п. п. 1, 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, захисником ОСОБА_8 не зазначено.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо порядку скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або його зміни з інших підстав», який набрав чинності 22.03.2022 року, внесено зміни до КПК України, а саме змінено назву розділу ІХ-1 та доповнено його статтею 616 відповідно до частини 1 якої у разі введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426 433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, має право звернутися до прокурора з клопотанням про скасування цього запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Враховуючи те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3, 5 ст. 27, п. п. 1, 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, застосування до нього положень ст. 616 КПК України є неможливим.
З урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 та ОСОБА_7 інкримінованого правопорушення, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченими злочину, тяжкості покарання, що загрожує останнім, у разі визнання їх винуватими, суд приходить до переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків, що виправдовує продовження найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також, в даному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих по даній справі, тому звільнення з-під варти ОСОБА_4 та ОСОБА_7 суперечитиме завданням визначеним кримінальним законодавством.
Крім того, судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, також зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
Отже, враховуючи встановлені обставини, суд не знаходить підстав для скасування або зміни застосованого до обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню і вважає за доцільне продовжити обвинуваченим тримання під вартою строком на 60 днів до 23 травня 2022 року включно.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 196, 199, 369-372 КПК України.
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 23 травня 2022 року включно.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою, є 23 травня 2022 року включно.
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 23 травня 2022 року включно.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під вартою, є 23 травня 2022 року включно.
Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 16 годині 00 хвилин 29 березня 2022 року.
Головуючий суддя: ОСОБА_1