№ 207/5425/21
№ 2/207/85/22
25 березня 2022 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Бистрової Л.О.
при секретарі Мостипан М.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кам'янське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова Компанія «Альфа-Гарант», ОСОБА_2 про стягнення виплаченого страхового відшкодування та матеріального збитку,
В грудні 2021 року представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Чіп Я.М. звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова Компанія «Альфа-Гарант», ОСОБА_2 про стягнення виплаченого страхового відшкодування та матеріального збитку.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав, що 15.05.2021 року ТДВ СК «Альфа-Гарант» був укладений договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/7514476 (надалі поліс страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, які пов'язані із відшкодуванням шкоди, що може бути заподіяна життю, здоров'ю або майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого полісом транспортного засобу, тобто автомобіля «Шевроле» д/н НОМЕР_1 .
04.08.2021 року на автодорозі Василівка - Кам'янське поблизу с. Дашківка сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Шевроле» д/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобіля «РЕНО МЕГАН», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 ..
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , як власнику пошкодженого автомобіля «РЕНО МЕГАН», д/н НОМЕР_2 була спричинена матеріальна шкода.
З місця пригоди водіями були сповіщені відповідні компетентні органи (поліція) про настання ДТП, що підтверджується відповіддю Полтавського районного управління поліції ВП № 2 на адвокатський запит від 10.11.2021 року.
Разом із цим, так як учасники події дійшли згоди щодо обставин, причин, та умов скоєння ДТП, а також вини водія ОСОБА_2 в спричиненні збитку, який у своїх письмових поясненнях визнав, що відволікся від керування внаслідок чого здійснив зіткнення із автомобілем ОСОБА_1 , то за рекомендацією поліцейських, учасниками події на підставі ч.2 ст.32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон), було використано право складання спільного повідомлення (Європротоколу) про дорожньо-транспортну пригоду без виклику співробітників ДАІ, яке в подальшому було надано до страхової компанії.
10.08.2021 року ОСОБА_1 , до ТДВ СК «Альфа-Гарант» була надана заява про виплату страхового вішкодування, та надані всі необхідні документи для прийняття відповідного рішення, а також наданий для огляду представнику страхової компанії пошкоджений ТЗ.
Разом із цим, листом від 28.10.2021 року вказана страхова компанія відмовила ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування з причин того, що потерпілим та страхувальником порушені умови ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.
Вважає, що вказана відмова у виплаті страхового відшкодування є не вмотивована та не законна.
За приписами п.33.2 ст.33 Закону, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Відповідно до пунктів 37.1.1, 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є:
- навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров'я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону;
- неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Із аналізу наведених норм спеціального Закону № 1961-IV можна зробити висновок, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені у статті 37 Закону № 1961-IV, їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до ст.36 Закону Страховик, керуючись нормами цього Закону, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Оскільки відмова у виплаті страхового відшкодування, яка оформлена листом від 28 жовтня 2021 року, не містить жодних вмотивованих посилань на те, які саме обов'язки з боку учасників пригоди не були виконані, і які обставини ДТП у зв'язку із такими діями не зміг з'ясувати страховик, то позивач вважає таке рішення страхової компанії невмотивованим, безпідставним та незаконним.
Разом із цим, за приписами ст.7 Закону України Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено в обов'язковому випадку проведення оцінки майна при визначенні збитків або розміру відшкодування.
За приписами ч.1 ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.
Вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «РЕНО МЕГАН», д/н НОМЕР_2 становить 160 993,61 гривень, що підтверджується Звітом про оцінку вартості матеріального збитку №40-11.21 від 22.11.2021 року.
Розпорядженням Держкомфінпослуг № 698 від 17.11.2011 року «Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України», встановлений максимальний ліміт виплати страхового відшкодування при використанні Європротоколу у розмірі 50 000 гривен.
Окрім цього, відповідно до ст.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
За приписами п.36.6 ст.36 вказаного вище Закону страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Умовами страхового полісу цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 встановлена франшиза у розмірі 1000 гривень, на яку зменшується виплачене страхове відшкодування за фактом вказаного ДТП, та яку має сплатити ОСОБА_1 ОСОБА_2 , як винна у спричиненні збитків особа.
З наведених вище підстав вважає, що порушене право ОСОБА_1 на компенсацію спричинених збитків має бути захищене судом.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, надали суду заяву щодо розгляду справи за їх відсутності. Позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву щодо розгляду справи за його відсутності. Позовні вимоги не визнав в повному обсязі, заперечував проти їх задоволення.
Представник відповідача ТДВ СК «Альфа-Гарант» в судове засідання не з'явився, надав суду заяву щодо розгляду справи за його відсутності. Позовні вимоги не визнав в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, а саме, що 05.08.2021 року ОСОБА_1 подав до ТДВ СК «Альфа-Гарант» повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, що мало місце 04.08.2021 року та заяву про страхове відшкодування. Відповідно до п.34.2. ст.34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. 09.08.2021 року представником ТДВ СК «Альфа-Гарант», представником ТДВ СК «Альфа-Гарант», було проведено огляд пошкодженого ТЗ позивача, про що було складено відповідний протокол огляду. Учасники ДТП, яка сталася 04.08.2021 року на а/д Василівка-Кам'янське, на місці ДТП склали Європротокол (відповідно до п.33.2 ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Відповідно ж до ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-прав відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст.34.4. для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти. Так, ТДВ СК «Альфа-Гарант» було скеровано матеріали справи судовому експерту Автономову Миколі Васильовичу (свідоцтво № 1735 від 31.07.2015 та № 1775 від 27.05.2016 року) для визначення обставин ДТП та аналізу даних з метою відповіді на питання: - Виходячи з наданих на дослідження матеріалів, чи могло відбутися зіткнення автомобілів «Рено» д.н.з. НОМЕР_2 та «Шевролет» д.н.з. НОМЕР_1 на даній ділянці дороги, яка вказана ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .?; - Чи міг утворитися весь комплекс заявлених пошкоджень автомобілів «Рено» д.н.з. НОМЕР_3 «Шевролет» д.н.з. НОМЕР_1 в заявленому місці пригоди, яке зафіксоване на фото з місця пригоди та в інших представлених на дослідження матеріалах за обставин, викладених в повідомленні особи, відповідальність якої застраховано про дорожньо-транспортну пригод підписом ОСОБА_3 та повідомленні про дорожньо-транспортному пригоду від потерпілого підписом ОСОБА_1?». Так, згідно з висновком судового експерта Автономова Миколи Васильовича, № 2021-1609 від 21.09.2021 року встановлено наступні обставини: «1. Виходячи з наданих на дослідження матеріалів, зіткнення автомобілів «Рено» д.н.з. НОМЕР_2 та «Шевролет» д.н.з. НОМЕР_1 з технічної точки зору не могло відбутися на даній ділянці дороги, яка вказана ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. 2. З технічної точки зору, комплекс заявлених пошкоджень автомобілів «Рено» д.н.з. НОМЕР_2 та «Шевролет» д.н.з. НОМЕР_1 не міг утворитися в заявленому місці пригоди, яке зафіксоване на фото з місця пригоди та інших представлених на дослідження матеріалах за обставин, викладених в повідомленні особи, відповідальність якої застраховано про дорожньо-транспортну пригоду за підписом ОСОБА_3 та повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду від потерпілого за підписом ОСОБА_4 ». Відповідно до п. 37.1.3 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Таким чином, ТДВ СК «Альфа-Гарант» було прийняло рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі п.37.1.3 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки позивачем та другим учасником ДТП 04.08.2021 року було подано невірні відомості про обставини події, які не відповідають характеру пошкоджень отриманих транспортними засобами. На підставі зібраних документів по справі ТДВ СК «Альфа-Гарант» в межах 90 денного строку відведеного чинним законодавством для прийняттям рішення страховиком, 28.10.2021 року було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, про що було повідомлено ОСОБА_1 листом № 12/4420. Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що ТДВ СК «Альфа-Гарант» в повному обсязі та належним чином виконало обов'язок щодо здійснення розслідування причин та обставин ДТП та на підставі отриманих даних та висновку експертів прийняло обґрунтоване рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що 04.08.2021 року на автодорозі Василівка - Кам'янське поблизу с. Дашківка сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Шевроле» д/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобіля «РЕНО МЕГАН», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , як власнику пошкодженого автомобіля «РЕНО МЕГАН», д/н НОМЕР_2 була спричинена матеріальна шкода.
Відповідно відповіді Полтавського районного управління поліції ВП № 2 на адвокатський запит від 10.11.2021 року водіями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були сповіщені відповідні компетентні органи (поліція) про настання ДТП. В подальшому водіями було спільно складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, в якому винним себе визнав водій транспортного засобу «Шевроле» д/н НОМЕР_1 - ОСОБА_2 ..
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ТДВ СК «Альфа-Гарант» відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР/7514476.
Згідно Звіту №40-11.21 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 22.11.2021 року, транспортний засіб Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням ТЗ «Renault Megane» внаслідок його пошкодження, за станом на дату оцінки, становить 160 993 (сто шістдесят тисяч дев'ятсот дев'яносто три) грн. 61 коп. (включаючи ПДВ на запасні частини).
10 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ТДВ СК «Альфа-Гарант» з повідомленнями про дорожньо-транспортну пригоду, що мала місце 04 серпня 2021 року за участю транспортних засобів «Шевроле» д/н НОМЕР_1 та «РЕНО МЕГАН», д/н НОМЕР_2 .
28.10.2021 року листом № 12/4420 ТДВ СК «Альфа-Гарант» було відмовлено ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування.
Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків може бути, серед іншого, завдання шкоди (збитків).
Частиною 1 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Стаття 1166 ЦК України встановлює загальні підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань.
Так, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Підставою для застосування такого виду майнової відповідальності, як відшкодування шкоди, є сукупність таких чотирьох елементів, які входять до складу правопорушення: протиправна поведінка особи; настання шкоди; причинний зв'язок між такою протиправною поведінкою і настанням шкоди; вина завдавача шкоди.
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Як зазначено у ст. 3 Закону України № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі - Закон № 1961-IV) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку.
Зважаючи на викладене вище, а також враховуючи те, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 була застрахована ТДВ СК «Альфа-Гарант», згідно полісу № АР/7514476, то обов'язок відшкодувати завдану позивачу матеріальну шкоду, в розмірі оціненої шкоди та в межах ліміту страхування, покладається на ТДВ СК «Альфа-Гарант».
Згідно із п.п. 36.1, 36.2 ст.36 Закону України № 1961-IV страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази, подані на підтвердження розміру матеріальної шкоди, завданої потерпілому в результаті ДТП, суд виходить із наступного.
Відповідно до п. 33-1.1. ст. 33-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» «Страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов'язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї порожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.
10.08.2021 року ОСОБА_1 до ТДВ СК «Альфа-Гарант» надав заяву про виплату страхового відшкодування, спільне повідомлення (Європротокол), копію полісу № АР/7514476, фото з місця ДТП, а також був наданий для огляду представнику страхової компанії пошкоджений транспортний засіб «РЕНО МЕГАН», д/н НОМЕР_2 .
Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчинення нею процесуальних дій.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).
За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З матеріалів справи вбачається, що ТДВ СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_2 не подали до суду жодних доказів на спростування наданого позивачем Звіту №40-11.21 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 22.11.2021 року, лише надали суду Висновок експерта №2021-1609 від 21.10.2021 року, який судом не приймається до уваги, тому як сторона відповідача, не реалізували свого права на подання до суду клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи та не довели, що позивачем та другим учасником ДТП було подано не вірні відомості про обставини події, які не відповідають характеру пошкоджень отриманих засобами при ДТП відповідно до ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Оскільки виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність при пошкодженні транспортного засобу в ДТП, покладено на страховика в межах суми страхування, встановленої договором обов'язкового страхування, а згідно Розпорядження Держкомфінпослуг № 698 від 17.11.2011 року «Про затвердження мінімальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспеції МВС України», встановлений максимальний ліміт виплати страхового відшкодування при використанні Європротоколу у розмірі 50 000 грн., то сума страхового відшкодування, яка може бути сплачена ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь позивача, не може перевищувати вказані 50 000,00 грн..
Що стосується позовних вимог позивача ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на його користь вартості матеріальної шкоди в розмірі франшизи, встановленої полісом серії № АР/7514476, то суд дійшов наступного висновку.
Згідно п. 12.1.ст.12З акону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
У відповідності до п.36.6. ст.36 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Із змісту полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АР/7514476, укладеного 15.05.2021 року між ОСОБА_2 та ТДВ СК «Альфа-Гарант» вбачається, що розмір франшизи становить 2 000 (дві тисячі) грн..
Таким чином, оскільки розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, оскільки страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, відтак суд дійшов висновку про те, що в цій частині позовні вимоги позивача ОСОБА_1 є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1, п.п.1,4 ч.3 ст.133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частин 4-6 ст.137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1)їх дійсність; 2)необхідність; 3)розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Судом встановлено, що 09.11.2021 року між Адвокатським об'єднанням «Радник», в особі Чіп Ярослава Миколайовича та ОСОБА_1 укладено Договір №09/11/21-1 про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат Чіп Я.М. на підставі усного чи письмового звернення клієнта приймає зобов'язання з надання юридичної допомоги, перелік якої наведено у п. 3 Договору, вартість яких зазначені в Додатку №2 до Договору №09/11/21-1 від 09.11.2021 року. Також, матеріали справи містять Рахунок №39/2021 від 09.11.2021 року та копії квитанцій №1-110К від 10.11.2021 року про сплату послуг Адвокатського об'єднання «Радник» Маркіним В.В. на суму - 7 500 грн. 00 коп.. А отже відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги підлягає задоволенню.
Задовольняючи позов, суд також вважає, що з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню понесені судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 908 грн.00коп..
Керуючись ст.ст.10, 12, 133, 141, 259, 265, 267, 268, 272, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова Компанія «Альфа-Гарант», ОСОБА_2 про стягнення виплаченого страхового відшкодування та матеріального збитку - задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова Компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 невиплачене страхове відшкодування в розмірі 48 000 (сорок вісім тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 франшизу в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова Компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати: сплати судового збору в сумі 908,00 грн. та на правничу допомогу в сумі 7 500,00 грн., а всього на загальну суму 8 408 (вісім тисяч чотириста вісім) гривень 00 копійок.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Бистрова Л.О.