Дата документу 12.04.2022 Справа № 310/2076/21
ЄУН 310/2076/21 Головуючий у 1 інстанції Вайнраух Л.А.
Провадження №22ц/807/533/22 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
12 квітня 2022 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
Головуючого: Полякова О.З.,
суддів: Кухаря С.В.,
Крилової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення заочне Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 листопада 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У березні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування своїх вимог зазначали, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим 29 травня 2010 року підписала заяву № б/н, згідно якої отримала кредит у розмірі 1000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Своїм підписом у заяві відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг.
При укладанні договору, сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі.
Окрім того, 29 травня 2010 року ОСОБА_1 також підписала Довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду».
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту, Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких Відповідач при укладанні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішення та ініціативою Банку.
В редакції умов та правил, що почала діяти з 01 березня 2019 року згідно до п. 2.1.1.2.12. Сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань Клієнта з погашення заборгованості, Клієнт зобов'язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлені за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості у розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна», 84% - для картки «Універсальна голд».
АТ КБ «ПриватБанк» у позові зазначали, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 08 лютого 2021 року утворилась заборгованість у розмірі 19103,33 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 15511,63 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 3591,70 грн.
Посилаючись на наведені обставини, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 29 травня 2010 року у розмірі 19103,33 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 15511,63 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 3591,70 грн. та 2270 грн. судових витрат.
Заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 листопада 2021 рокупозов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 15511,63 грн., судовий збір у розмірі 1843,21 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Частково не погоджуючись з рішенням суду, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій скаржник просить рішення суду в частині відмови у стягненні суми процентів скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов АТ КБ «ПриватБанк» в цій частині задовольнити.
У доводах апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, вважає що суд не врахував усі обставини справи.
Так, апеляційна скарга мотивована тим, що 29 травня 2010 року разом із підписанням Заяви з Відповідачем було погоджено та підписано Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду», якою сторонами погоджено умови кредитування, а саме: тип картки, тип кредитної лінії - поновлювальна, пільговий період -55 днів, валюта рахунку - гривня, базова відсоткова ставка - 2,5% на місяць, розмір щомісячного платежу - 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, що слідує за звітним, нарахування пені пеня = пеня(1) + пеня (2), де пеня(1)=(базова % ставка за договором)/30 - нараховується за кожен день прострочення кредиту; пеня(2)=1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, нараховується раз в місяць, за наявності прострочення по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн. та більше)) і штрафу 500грн. + 5% від суми позову. Прізвище та ім'я позичальника разом з ІПН зазначено безпосередньо в тексті довідки про умови кредитування (у верхній частині), під викладеними умовами наявний підпис Відповідача, зазначено дату. Заперечень щодо підпису указаної довідки відповідачем не надано, судових експертиз щодо належності підпису відповідача судом не призначалось та не проводилось. Таким чином, оскільки у Довідці з Відповідачем було погоджено розмір базової відсоткової ставки -2,5% на місяць, то позовні вимоги Банку щодо стягнення відсотків підлягають до задоволення. Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеному у постанові від від 01 вересня 2020 року по справі № 293/599/19-ц, 04 грудня 2019 року у справі №750/6058/17-ц провадження 61-47353св18, постанові від 23 грудня 2019 року у справі №572/1169/17, відповідно до яких наявність узгодження між сторонами базового розміру процентної ставки - є підставою для задоволення вимог з стягнення заборгованості за процентами. Розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано. Доказів належного виконання зобов'язань по сплаті кредиту відповідачем не надано.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, зазначено, що у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Також, за приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» оскаржує рішення суду в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками у розмірі 3591,70 грн. В іншій частині рішення суду не оскаржується, а отже не переглядається колегією суддів.
Так, відмовляючи у стягненні з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, суд першої інстанції виходив з того, що наданий Банком до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою не може бути прийнятий судом, оскільки за відсутності підпису відповідача у вказаних документах, неможливо встановити, що саме ці умови та правила були запропоновані відповідачу для ознайомлення. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19). Суд першої інстанції також звернув увагу, що АТ КБ «ПриватБанк» у позовній заяві наводить посилання на п. 2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якого сторони ніби то дійшли згоди про те, що, починаючи з 181 дня з моменту порушення зобов'язання клієнта з погашення кредиту, він зобов'язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4 % для картки «Універсальна», 84,0% - для картки «Універсальна Голд». Проте, з матеріалів справи встановлено, що витяг з Умов та правил надання банківських послуг, якими регулюється нарахування зазначених вище відсотків та пені, інших комісій та штрафів, не підписаний відповідачем. Укладений між сторонами кредитний договір про надання банківських послуг б/н у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить умов про зміну розміру процентів, що підлягають сплаті. Матеріали справи не містять підтверджень того, що саме із наданими до суду умовами ознайомився й погодився відповідач, підписуючи анкету-заяву. На користь цьому доводу свідчить й та обставина, про яку позивач зазначає, власне, у позовній заяві, а саме, про зміну редакції умов стосовно нарахування відсотків, що відбулась 01.03.2019, не наводячи підтверджень ознайомлення із змінами клієнта банку (відповідача). Отже, відсоткові ставки, що дорівнюють 3,6%, 7,2% та 86,4% сторонами не узгоджені.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалам справи, що 29 травня 2010 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 17).
З вищезазначеної заяви вбачається, що ОСОБА_1 виявила бажання оформити на своє ім'я платіжну картку «Універсальна» (а.с. 17, зворот).
В заяві також зазначено, що відповідач погодилась, що вказана заява, разом з пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, складають договір про надання банківських послуг.
До позову АТ КБ «ПриватБанк» долучено витяг з умовами та правилами надання банківських послуг, які відповідачем не підписані (а.с. 19-42).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, сплати процентів за користування кредитними коштами, стягнення пені та штрафів, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Тарифи та Умови і правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір процентної ставки за користування кредитом, умови про зміну процентної ставки витяги з Тарифів та з Умов і правил не можна вважати складовою частиною спірного договору, оскільки вони не підписані відповідачем. Отже, недодержання письмової форми кредитного договору щодо процентної ставки не дає підстав розцінювати умови, прописані у витягах з Тарифів та з Умов і правил, як невід'ємну складову частину змісту договору, а тому суд першої інстанції правильно не вважав надані позивачем витяги з відповідних документів складовою частиною спірного договору та обґрунтовано відмовив у стягненні суми процентів та неустойки, на якій наполягає банк у апеляційній скарзі.
Отже в даному випадку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неможливість застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК Україниза змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Саме до такого правового висновку, на який обґрунтовано посилався суд першої інстанції, дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17.
На підтвердження своїх вимог, АТ КБ «ПриватБанк» також надали суду довідку про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана ОСОБА_1 29 травня 2010 року (а.с. 18), тобто в день підписання заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.
Так, з вищезазначеній довідки вбачається, що ОСОБА_1 була під підпис ознайомлена з умовами кредитування, зокрема, сторони визначили розмір базової відсоткової ставки на місяць, розмір щомісячних платежів, строк їх внесення.
З розрахунку заборгованості, вбачається, що у зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, заборгованість ОСОБА_1 станом на 08 лютого 2021 року утворилась заборгованість у розмірі 19103,33 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 15511,63 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 3591,70 грн. (а.с. 5-14).
Проте, дослідивши розрахунок, наданий АТ КБ «ПриватБанк» до позовної заяви, колегією суддів встановлено, що визначений позивачем до стягнення розмір заборгованості за процентами за користування кредитом суперечить умовам кредитування, обумовленим сторонами у письмовому вигляді.
Встановлено, що відсоткову ставку за користування кредитними коштами сторонами погоджено у розмірі 2,5% на місяць, що становить 30% на рік. Натомість, із розрахунку вбачається, що позивачем нараховувались відсотки у підвищеному розмірі, а саме: з 01 вересня 2014 року нарахування відбувалось за відсотковою ставкою у розмірі 34,8 % річних, з 01 квітня 2015 року у розмірі 43,2 % (а.с. 8-9).
Таким чином, представлений банком розрахунок заборгованості за відсотками у розмірі 3591,70 грн., колегія суддів не може прийняти до уваги.
Судом першої інстанції також обґрунтовано звернуто увагу, що відсоткові ставки, які дорівнюють 3,6%, 7,2% та 86,4% сторонами не узгоджені. До подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2020 року справа № 663/1292/17, провадження № 61-16605св19.
Колегією суддів враховується, що належним чином дослідити поданий стороною доказ (у даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Проте, враховуючи, що ОСОБА_1 періодично здійснювала погашення за наданим кредитом, зокрема й після неправомірного підвищення Банком відсоткової ставки, частина від сплачених сум з цих коштів направлялися на погашення безпідставно нарахованих процентів, що відображається у графі 11 розрахунку, колегія суддів позбавлена можливості встановити дійсний розмір заборгованості, оскільки вказані зарахування також впливають на дійсний розмір тіла кредиту у відповідні періоди, на яке за умовами повинно було відбуватись нарахування відсотків.
Так, відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно вимог статті 78ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, оскільки доведення факту укладення договору і наявності заборгованості є обов'язком позивача, тому колегія суддів вважає, що Банком не доведено обов'язку сплати відповідачем суми процентів саме у зазначеному банком розмірі, а тому висновки суду першої інстанції є обґрунтованими.
Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції в достатньому повному об'ємі з'ясував права та обов'язки учасників спору, обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону та зібраним доказам по справі.
За таких обставин, підстав для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову, як про це просить позивач, не встановлено.
Згідно з ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням меж перегляду справи в апеляційній інстанції, апеляційний суд вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна правова оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 листопада 2021 рокув оскаржуваній частині у цій справі - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 12 квітня 2022року.
Головуючий:
Судді: