Справа № 305/104/21
Закарпатський апеляційний суд
07.04.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді матеріали контрольного провадження 11-кп/4806/177/22 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 03.03.2022.
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу та задоволено клопотання прокурора і продовжено строк тримання під вартою до 24 год. - 01.05.2022, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України, відомості про яке 02.11.2020 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020070140000632.
З матеріалів контрольного провадження вбачається, що в провадженні Тячівського районного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження, внесене 02.11.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020070140000632 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України.
Відмовляючи у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу та продовжуючи дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції вказав проте, що судове провадження щодо ОСОБА_5 триває, підстав для зміни чи скасування обраного запобіжного заходу щодо останнього у вигляді тримання під вартою не має, оскільки ризики, передбачені ст.177 КПК України, у зв'язку з якими відносно обвинуваченого обрано запобіжний захід тримання під вартою, не зменшилися та не змінилися. Також суд першої інстанції врахував те, що ОСОБА_5 немає постійного місця роботи чи джерела доходів, неодружений, на утриманні дітей чи інших осіб немає. Окрім того, жодними належними доказами не підтверджені його міцні соціальні зв'язки. Лікарських протипоказань проти утримання обвинуваченого під вартою суду не надано. Суд зазначив, що ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічного позбавлення волі, що в свою чергу саме по собі може спричинити бажання обвинуваченого ухилитися від суду. На підставі викладеного, а також враховуючи дані про обвинуваченого, в їх сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, що застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки не відпали ризики, які були встановлені під час обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
-2-
В апеляційній скарзі, обвинувачений ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу суду та звільнити його з під варти. Обвинувачений заперечує свою причетність до вчинення інкриміновано йому злочину і вважає, що відсутні докази, які б доводили протилежне. Стверджує, що злочин, у якому його обвинувачують, вчинила інша особа, натомість його незаконно утримують під вартою.
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, обвинуваченого, захисника, неявка яких з урахуванням положень ч.4 ст.422-1 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, а також те, що від них не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин їх неявки
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали контрольного провадження, обговоривши доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_8 не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч.3 ст.395 КПК України, строк на апеляційне оскарження ухвали суду ОСОБА_5 не пропущено
Згідно вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до ч.2 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Згідно ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
У відповідності до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного,обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Ухвалюючи рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, місцевий суд повинен з'ясувати доцільність продовження застосування запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177-178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.
-3-
Суд першої інстанції, вирішуючи клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу та прокурора про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Згідно ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Зі змісту ст.199 КПК України вбачається, що слідчий суддя продовжує строк тримання під вартою за умови, що прокурор, слідчий доведуть існування заявлених ними ризиків, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; та наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
На думку колегії суддів, розглядаючи клопотання як сторони захисту, так і сторони обвинувачення, суд дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_5 під вартою. Прокурором доведено, що заявлені ним в клопотанні ризики, передбачені ст.177 КПК України не зменшилися й виправдовують подальше тримання ОСОБА_5 під вартою, натомість захисником даних, які б свідчили про відсутність цих ризиків - не надано.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Судом об'єктивно враховано, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , відносяться до категорії особливо тяжких, обставини вчинення цього кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , а також те, що судове провадження та судове слідство не закінчено, що дає достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 перебуваючи на волі може переховуватись від суду чи іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню,
-4-
що в свою чергу свідчить і про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що встановлені при обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу ризики не зменшилися і не відпали та виправдовують тримання його під вартою.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення визначеного строку дії запобіжного заходу тримання ОСОБА_9 під вартою. Такий висновок апеляційний суд вважає належним чином вмотивованим, а викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з матеріалами та обставинами кримінального провадження.
Апеляційний суд відхиляє доводи ОСОБА_5 про необґрунтованість пред'явлено йому обвинувачення, оскільки на даній стадії кримінального провадження, суд не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки стадія розгляду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу не є стадією розгляду судом кримінального провадження по суті пред'явленого обвинувачення.
Апеляційний суд наголошує, що у відповідності до положень ч.2 ст.94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 цього Кодексу.
Відповідно до ст.ст.89, 94 КПК України, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.
З урахуванням конкретних обставин кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_5 та практики Європейського суду з прав людини, апеляційний суд вважає, що наявні у матеріалах кримінального провадження докази, в своїй сукупності, на даній стадії судового розгляду, вказують на обґрунтованість пред'явленого останньому обвинувачення у вчиненні інкримінованого йому діяння, а тому доводи ОСОБА_5 в частині відсутності обґрунтованості обвинувачення, колегія суддів вважає безпідставними.
Разом з тим, фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_5 умисного особливо тяжкого злочину, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, кількості доведених ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, спростовує доводи апеляційної скарги про необґрунтоване продовження застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів, не встановлено.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_6 про зміну щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на інший запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою та задоволення клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою цього обвинуваченого, є обґрунтована, законна, постановлена з дотриманням вимог статей 177,178,183 КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженим та оціненими судом, а тому апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст.26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною захисту не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів
-5-
судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки суду; а також положення ст.404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.404,405,407,419,422-1 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 03.03.2022 щодо нього без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді