іменем України
04 квітня 2022 рокуСправа №451/1462/20
Провадження № 2/451/55/22
Радехівський районний суд Львівської області
у складі головуючого-судді Семенишин О.З.
секретаря судового засідання Табен Л.В.
з участю позивача, представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача, представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Радехові в залі суду цивільну справу №451/1462/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Радехівська державна нотаріальна контора Львівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом,-
17 вересня 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 , третя особа: Радехівська державна нотаріальна контора Львівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.
17 вересня 2020 року, автоматизованою системою документообігу суду Д-3, судді Семенишин О.З. передані згадані вище матеріали справи, для розгляду (а.с.36).
В позовній заяві зазначає, що в липні 2020 року ОСОБА_3 стало відомо, що продається квартира в АДРЕСА_1 . Дану інформацію вона побачила на сервісі оголошень України ОLХ.uа, що підтверджується роздруківкою оголошення. В цій квартирі все своє життя проживав її батько, ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , повторно видане 16.07.2015 р. відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Радехівського районного управління юстиції у Львівській області, відповідний актовий запис №21). ОСОБА_3 є єдиною дитиною ОСОБА_5 .
Факт, що ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_5 підтверджують наступні документи: свідоцтво про народження ОСОБА_3 НОМЕР_2 , видане 17.12.1985 р. райвідділом ЗАГС Львівської області, відповідний запис за №185; свідоцтво про одруження НОМЕР_3 , видане 09.01.2003 р. Радехівським відділом реєстрації актів цивільного стану РУЮ Львівської області, відповідний запис за №01 (позивач змінила прізвище « ОСОБА_3 » на прізвище « ОСОБА_3 »); свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , видане 09.02.2007 р. Радехівським відділом реєстрації актів цивільного стану РУЮ Львівської області, відповідний актовий запис за №12; свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 , видане 15.11.2011 р. відділом державної реєстрації актів цивільного стану Радехівського районного управління юстиції Львівської області, відповідний актовий запис за №76 (позивач змінила прізвище « ОСОБА_3 » на прізвище « ОСОБА_3 »).
Оскільки батьки позивача були розлучені (свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_6 , видане 21.06.1989 р. райвідділом ЗАГС м.Радехів Львівської області, відповідний запис за №36), то ОСОБА_5 проживав в АДРЕСА_1 , разом зі своїм батьком, ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті батька ОСОБА_5 і надалі до дня своєї смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) проживав в цій квартирі. Коли ОСОБА_3 навідувала свого батька, він завжди казав їй, що оскільки вона є його єдиною дитиною і він не має змоги допомагати їй фінансово, ніколи не сплачував аліменти на її утримання, то хотів би, щоб ця квартира належала їй. Однак ніяких документів на квартиру ОСОБА_5 ніколи не показував, казав, що не має їх. Коли ОСОБА_3 запитала батька, хто зареєстрований в цій квартирі та попросила показати будинкову книгу, батько сказав, що всі документи забрав його рідний брат ОСОБА_4 , який зі своєю сім'єю проживав в м.Київ.
28.02.2008 року у віці 53 роки ОСОБА_5 раптово помирає. Після похорону батька ОСОБА_3 поцікавилась, кому належить квартира, де жив її батько, однак брат батька - ОСОБА_4 сказав, що квартира належить йому після смерті його батьків, що її батько на себе квартиру не оформляв, тому їй нічого не буде належати і їй нікуди не треба звертатись, що він буде в цій квартирі проживати і продавати не планує. На прохання показати документи на квартиру, ОСОБА_4 відмовився, сказав, що документів з собою немає, що вони в Києві, обіцяв фінансово допомагати своїй рідній племінниці ОСОБА_3 . Остання повірила ОСОБА_4 .
В цей час вона знаходилася в стресовому стані, оскільки після розлучення з ОСОБА_11 у 2007 р. (свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , видане 09.02.2007 р. Радехівським відділом реєстрації актів цивільного стану РУЮ Львівської області, відповідний актовий запис за №12) вона залишилась сама з двома малолітніми дітьми 2002 та 2004 року народження (свідоцтво про народження ОСОБА_12 НОМЕР_7 , повторно видане 11.05.2004 р. Радехівським відділом реєстрації актів цивільного стану районного управління юстиції Львівської області, відповідний запис за №51, та свідоцтво про народження ОСОБА_13 НОМЕР_8 , видане 11.05.2004 р. Радехівським відділом реєстрації актів цивільного стану районного управління юстиції Львівської області, відповідний запис за №45 ), не мала роботи, а відповідно і заробітку. Колишній чоловік аліментів на утримання дітей не сплачував, відносно нього було заведено розшукову справу як на неплатника аліментів, рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 22.12.2008 р. він був визнаний безвісно відсутнім. Крім того, на початку 2008 року її молодший син важко захворів, з 10.06.2008 р. по 26.06.2008 р. з діагнозом «набряк головного мозку» він знаходився на лікуванні в міській дитячій клінічній лікарні (копія витягу з медичної карти хворого №6305/828 ОСОБА_13 , 2004 р.н., додається), тому вся увага і всі заощадження позивача були спрямовані на лікування дитини.
В липні 2020 року, побачивши оголошення про продаж квартири, ОСОБА_3 попросила свого дядька, ОСОБА_4 , все ж таки показати документи на квартиру, однак він почав розмовляти з нею в грубій формі, ображав та фактично прогнав її. Така поведінка відповідача та його небажання показати документи на квартиру навело позивача на думку про те, що щось не так з документами. Вбачаючи шахрайські дії з боку відповідача в набутті права власності на квартиру по АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 24.07.2020 р. звернулась із заявою в Радехівське відділення поліцій про проведення перевірки щодо правомірності набуття права власності на вищезгадану квартиру ОСОБА_4 . В подальшому, для з'ясування обставин справи в КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» та до Радехівського ВП Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області були надані адвокатські запити. З отриманої довідки КП ЛОР «Червоноградське МЕТІ» №4174 від 07.08.2020 р. стало відомо, що квартира АДРЕСА_2 була зареєстрована на праві власності за ОСОБА_5 , ОСОБА_10 - по 1/2 частині кожному згідно свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації Радехівського ДКП «Будинкоуправління» 31.08.1993 р. на підставі рішення міськвиконкому від 31.08.1993 р. за №165 та записано 31.08.1993 р. в реєстрову книгу за №945. Станом на 31.12.2012 року вищезгадана квартира зареєстрована за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого Радехівського державною нотаріальною конторою 10.10.2008 р., зареєстровано в реєстрі за №5024 і записано 20.10.2008 р. в реєстрову книгу №8 за реєстровим №945. Отже, зі змісту вищенаведених документів стало зрозуміло, що повноправним власником квартири по АДРЕСА_1 був батько позивача - ОСОБА_5 і що відповідач до даної квартири не мав жодного відношення.
Оскільки всі документи на квартиру знаходились у відповідача, він добре знав кому належала дана квартира, і скориставшись важким психологічним станом та скрутним матеріальним становищем позивача, шляхом приховування документів заволодів майном свого покійного брата. Довідавшись, що її батькові ще з 1993 року належала 1/2 частка квартири, що її дідом був складений заповіт на користь її батька, і в подальшому вся квартира належала її батькові, ОСОБА_3 в серпні 2020 року знов звернулась до ОСОБА_4 для вияснення ситуації та мирного врегулювання даного спору. В ході розмови з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 погодився відшкодувати їй половину вартості квартири, виходячи з оцінки спадкового майна в сумі 12183,00 гри., яка зазначена у свідоцтві про право на спадщину за законом, тобто близько 6000,00 грн. Дана сума, як вважає позивач, є мізерною, не відповідає ринковій вартості квартири, тим більше зважаючи на те, що на сервісі оголошень України ОLХ.uа відповідач виставив на продаж дану квартиру за ціною 689215,00 грн.
Оскільки ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем першої черги після смерті батька - ОСОБА_5 , заяви про відмову від прийняття спадщини вона не подавала, про заповіт її діда, ОСОБА_10 , на користь її батька, ОСОБА_5 , їй не було відомо як і те, що квартира по АДРЕСА_1 в цілому належала її батькові, через, як вважає позивач, введення її в оману рідним дядьком - відповідачем в даній справі, позивач не має іншого дієвого виходу з ситуації, що наразі склалася, окрім як звернутися до суду з метою захисту свого майнового права.
Просить суд ухвалити рішення, яким визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_9 ), додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її батька, ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом, видане нотаріусом Радехівської державної нотаріальної контори 10.10.2008 року ОСОБА_4 на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі за №5024 (а.с.4-10).
У встановлений строк, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.
В відзиві відповідач зазначає, що ознайомившись зі змістом позовної заяви, відповідач заперечує щодо позовних вимог в повному обсязі і просить суд відмовити в їх задоволенні, оскільки вимоги є необґрунтованими, а обставини на які посилається позивач не відповідають дійсності.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер брат відповідача ОСОБА_5 . Після смерті спадкодавця, серед майна, яке належало йому на праві власності за життя була 1/2 частина квартири АДРЕСА_2 загально площею 39,8 кв.м. Вказана частина квартири належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на квартиру (будинок), виданого Органом приватизації державного житлового фонду Радехівського державного комунального підприємства «Будинкоуправління» 31.08.1993 року, зареєстрованого у Червоноградському міжміському бюро технічної інвентаризації 31.08.1993 року у реєстрову книгу за №945.
Інша частина спірної квартири за вищевказаним свідоцтвом, а саме 1/2 її частина, належала батьку відповідача та спадкодавцю - ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ще за життя батько відповідача та спадкодавця - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 залишив заповіт, який посвідчено Радехівською державною нотаріальною конторою за реєстровим №1230/93, за яким все належне йому на праві власності майно заповідав після своєї смерті своїм синам відповідачу ОСОБА_4 та спадкодавцю ОСОБА_5 . Проте брати - відповідач та спадкодавець, після смерті свого батька не займалися оформленням своїх спадкових прав за цим заповітом.
Спадкодавець також оформленням спадкових прав після смерті їх з братом батька не займався, проте будучи особою, який постійно проживав з померлим, був зареєстрований з ним за однією адресою, фактично прийняв спадщину, тим самим успадкував 1/2 частину квартири батька відповідача та спадкодавця, проте свідоцтво про право на спадщину він не оформив.
Вже після смерті спадкодавця, відповідач у встановлений законом шестимісячний строк звернувся до Радехівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті свого брата ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як спадкоємець другої черги за законом.
Після спливу шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини іншими спадкоємцями, у відсутність інших заяв про прийняття спадщини, перевірки наданих відповідачем документів на підтвердження родинних зв'язків та правовстановлюючих документів, державний нотаріус Радехівської державної нотаріальної 10.10.2008 року видав відповідачу свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_2 .
Таким чином, відповідач ОСОБА_4 законно успадкував та набув право власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Як вже вказувалось відповідач ОСОБА_4 є рідним братом спадкодавця ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також у них була спільна рідна сестра - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка була жива ще на момент смерті спадкодавця. Між ними були дружні взаємовідносини.
У спадкодавця сім'ї не було, з дружиною він розлучився дуже давно, спільна дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживала після розлучення з матір'ю, які з ним фактично не спілкувались. Навіть коли позивачка виросла та стала дорослою, вона не цікавитись життям свого батька та не намагалась налагодити з ним відносини, тим більше, що він був не проти, проте вона відштовхувала його з дитинства.
Останні роки свого життя до смерті спадкодавець проживав достатньо скрутно, відповідач постійно фінансово допомагав спадкодавцю, а спільна сестра готувала та приносила йому їжу. Перед самою смертю спадкодавець хворів та потребував допомоги, ці обов'язки взяли на себе відповідач та їх сестра. Вони провідували його, дбали, придбавали ліки, продукти харчування, тощо та допомагали в цілому. Витрати на поховання спадкодавця та встановлення йому пам'ятника взяли на себе також відповідач із сестрою. Після смерті спадкодавця, їх сестра сказала, щоб його квартиру оформлював на себе відповідач, оскільки за життя їх батько зробив заповіт на нього та померлого брата, що відповідач і зробив.
З позивачем відповідач через вказані причини також майже ніколи не спілкувався, тому наведені позивачкою обставини щодо приховування ним документів на квартиру є неправдою, оскільки таких розмов вони ніколи не мали. Вказані претензії позивача до відповідача виникли у неї лише у 2020 році, після чого вона неодноразово погрожувала відповідачу та його сім'ї.
Відповідач вважає, що позивач не має поважних причин пропуску шестимісячного строку на прийняття спадщини, оскільки з моменту смерті спадкодавця та на протязі наступних 13 років по сьогоднішній день, позивач не подавала заяву про прийняття спадщини. До державного нотаріуса позивач з заявою про прийняття спадщини по сьогоднішній день не зверталась, відмову нотаріуса у прийнятті її заяви про прийняття спадщини позивач суду не надала. Крім того, позивач не мала та не могла мати безперервно та на протязі 13 років з моменту смерті спадкодавця постійно триваючих істотних труднощів, які пов'язані з об'єктивними, непереборними та істотними обставинами, через які вона не змогла подати заяву про прийняття спадщини. Наведені позивачем в позовній заяві її причини, які на її думку, унеможливили прийняття нею спадщини у відповідний строк, не могли бути безперервними у часовому проміжку та не пояснюють, чому позивач не мала можливості подати заяву про прийняття спадщини у шестимісячний термін після смерті спадкодавця, та і після спливу цього терміну, на протязі 13 років, після припинення обставин, які унеможливлювали цю дію.
Інші наведені позивачем в позовній заяві причини фактично зводяться до її юридичної необізнаності щодо строку та порядку прийняття спадщини, її необізнаності про наявність спадкового майна та відсутність коштів, що не може рахуватись поважною причиною пропуску строку на прийняття спадщини з урахуванням практики судів вищих інстанцій, оскільки необізнаність особи є суб'єктивною людською рисою, яку неможливо довести чи перевірити її правдивість, а відсутність коштів не може рахуватись поважною причиною пропуску строку на прийняття спадщини, оскільки дана нотаріальна дія не потребує значних коштів і є доступною для кожного.
Таким чином, відповідач просить відмовити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ), в задоволенні позовних вимог щодо визначення їй додаткового строку для подання нею заяви про прийняття спадщини за законом після смерті - ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого нотаріусом Радехівської державної нотаріальної контори 10.10.2008 року, ОСОБА_4 на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого в реєстрі за №5024, в повному обсязі (а.с.60-66).
Позивач в судовому засіданні надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просила ухвалити рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Звертала увагу суду на те, що батько не повідомляв їй, що у нього була спадщина, а відповідач її запевнив, що вона немає жодного відношення до квартири. Їй було відомо про смерть батька, проте про частку у квартирі не знала. Вікна вона не вибивала, їй невідомо про що веде мову в судовому засіданні відповідач. Просила постановити рішення про задоволення позову.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, звертав увагу суду, що всі обставини позовних вимог викладені у заяві. Просив врахувати, що відповідач забрав документи на квартиру, а позивач перебувала в стресовому стані - її чорна полоса була до 2015 року, у 2016 році лише почала приходити до себе. Якби були наявні документи, позивач знала в існування майна після смерті батька. Заповіту батько на неї склав, оскільки був здоровою людиною і не думав про смерть, яка наступила раптово. Вчасно не звернулась до нотаріуса через те, що її чоловік пропав, на руках були двох малолітніх дітей, один із яких хворів (набряк мозку), тому просив ухвалити рішення про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Відповідач скрив від нотаріуса про наявність інших спадкоємців, тому свідоцтво про право на спадщину за законом необхідно визнати недійсним.
Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив у повному обсязі та суду пояснив, що він документів від брата не забирав, такі знаходилися у сестри, оскільки в квартирі був прохідний двір. Позовна заява безпідставна, яка не підтверджується жодними доказами. Квартира була в занедбаному стані і позивач нею жодного разу не цікавилась. Після смерті брата позивач в стані алкогольного сп'яніння приходила до нього і заявляла про частку у квартирі, проте він їй заборонив в такому стані до нього приходити. З нею вони не родичалися, оскільки при захворюванні батька вона допомагала йому, не приносила ліки. У позивача по справі відсутні будь-які моральні якості, оскільки вона не доглядала за своїм батьком, не піклувалася ним та не цікавилась його життям. Він здійснив поховання брата та поставив йому надмогильний пам'ятник. Брат помер через неналежний догляд. В квартирі були розбиті вікна з пневматичної зброї у 2013-2014 роках, проте встановити причетних до цього не виявилось можливим. Він вважав, що це робота позивача, так як вона неодноразово погрожувала, що поб'є вікна та двері та вселиться в квартиру. Для того, щоб подати заяву про прийняття спадщини після смерті батька, позивачу не потрібні були документи на квартиру, а лише потрібно було подати заяву до нотаріуса, чого вона не зробила. На момент смерті брата Степана 28 лютого 2008 року крім нього, ще була рідна сестра, яка від спадщини відмовилась. Якби брат мав намір заповісти свою частку позивачу, то він би це зробив при житті. У нотаріуса в заяві зазначив, що інших спадкоємців немає, оскільки вважав, що вони не подали заяв, а відтак їх непотрібно зазначати. Просив в задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, посилаючись на ці ж обставини, що у відзиві просив у задоволенні позову відмовити. Звертав увагу суду, що стосунки між сторонами склалися вкрай неприємними. Позивач ні в позові ні в судовому засіданні не довела поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини та не подала в законний спосіб протягом шести місяців таку заяву. Позов про визнання свідоцтва недійсним є похідним від позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, тому в його задоволенні також просить відмовити.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явилася, проте скерувала до суду заяву, в якій просить розглядати справу без участі державного нотаріуса, проти позову не заперечує (а.с.75).
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_10 , виданого повторно 16 липня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Радехівського районного управління юстиції у Львівській області (а.с.14).
Факт, що позивач є дочкою спадкодавця підтверджують наступні документи:
- копія свідоцтва про народження, серії НОМЕР_11 від 17 грудня 1985 року, з якого видно, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_16 (а.с.15);
- копія свідоцтва про розірвання шлюбу, серії НОМЕР_12 від 21 червня 1989 року, відповідно до якого шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_16 розірвано 21 червня 1989 року (а.с.19);
- копія свідоцтва про одруження, серії НОМЕР_3 від 09 січня 2003 року, з якого констатовано, що 9 січня 2003 року ОСОБА_11 та ОСОБА_3 одружилися; прізвище дружини після реєстрації одруження « ОСОБА_3 » (а.с.16);
- копія свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_11 та ОСОБА_3 , серії НОМЕР_4 від 9 лютого 2007 року (а.с.17);
- копія свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_5 від 15 листопада 2011 року, з якого видно, що 15 листопада 2011 року ОСОБА_18 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб; прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_3 » (а.с.18).
Відповідно до довідки №4174 від 07.08.2020, виданої КП ЛОР «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» встановлено, що квартира АДРЕСА_2 була зареєстрована на праві власності за: ОСОБА_5 , ОСОБА_10 - по 1/2 частині кожному згідно свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації Радехівського ДКП "Будинкоуправління" 31.08.1993 року на підставі рішення міськвиконкому від 31.08.1993 року за №165 та записано 31.08.1993 року в реєстрову книгу за №945. Станом на 31.12.2012 року вищезгадана квартира зареєстрована за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого Радехівською державною нотаріальною конторою 10.10.2008 року, зареєстровано в реєстрі за №5024 і записано 20.10.2008 року в реєстрову книгу №8 за реєстровим №945 (а.с.23).
З копії свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 10 жовтня 2008 року ОСОБА_19 , нотаріусом Радехівської державної нотаріальної контори, видно, що на підставі статті 1262 Цивільного кодексу України, спадкоємцем в цілому майна громадянина ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його брат громадянин ОСОБА_4 , який проживає в АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб №1801005636. Спадкове майно, на яке в зазначеній частці видано це свідоцтво, складається з: квартири АДРЕСА_2 . В цілому ця квартира складається з двох житлових кімнат площею 29,6 кв.метри, коридору, кухні, кладови. Загальна площа квартири 39,8 кв.метри. 1/2 (одна друга) частина згаданої квартири належала померлому на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру (будинок), виданого Органом приватизації державного житлового фонду Радехівського державного комунального підприємства «Будинкоуправління» 31 серпня 1993 року, зареєстрованого у Червоноградському міжміському бюро технічної інвентаризації 31 серпня 1993 року в реєстрову книгу за №945: 1/2 (одна друга) частина згаданої квартири належала на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру (будинок), виданого Органом приватизації державного житлового фонду Радехівського державного комунального підприємства «Будинкоуправління» 31 серпня 1993 року, зареєстрованого у Червоноградському міжміському бюро технічної інвентаризації 31 серпня 1993 року в реєстрову книгу за №945 гр-ну ОСОБА_10 - батькові, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якого за заповітом, посвідченим Радехівською державною нотаріальною конторою Львівської області, 10 серпня 1993 року за реєстром №1230/93 та за законом був гр-нин ОСОБА_5 - син, котрий прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав (а.с.29).
Вказане також підтверджується копією Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №16728142 від 10.10.2008 та копією Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №20627889 від 20.10.2008 (а.с.30-30 зворот, 31-31 зворот).
Згідно з копією матеріалів перевірки по зверненню гр. ОСОБА_3 , жительки АДРЕСА_3 , констатовано, що позивач зверталася у Радехівське ВП Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області із заявою про проведення перевірки щодо правомірності набуття права власності на квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_1 , її дядьком ОСОБА_4 . В результаті проведення перевірки встановлено, що відсутні ознаки кримінального чи адміністративного правопорушення, а можуть мати місце цивільно-правові відносини (а.с.24-28 зворот, 32,33).
За час перебування позивачки у шлюбі з ОСОБА_11 у них народилося двоє дітей: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_7 , виданого повторно 11 травня 2004 року, та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_8 , виданого 11 травня 2004 року (а.с.20).
З копії витягу з медичної картки хворого №6305/828 констатовано, що ОСОБА_13 знаходився на лікуванні в неврологічному відділенні Міської дитячої клінічної лікарні Львівської міської ради в період з 10.06.2008 до 26.06.2008, діагноз: набряк головного мозку (а.с.22-22 зворот).
Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 22 грудня 2008 року ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_11 визнано безвісно відсутнім. У вказаному рішення судом встановлено, що з довідки Радехівського РВ УМВСУ у Львівській області №3304 від 3 грудня 2008 року вбачається, що відносно ОСОБА_11 заведено розшукову справу, як на неплатника аліментів. Прийнятими мірами розшуку ОСОБА_11 , його мізцезнаходження не встановлено (а.с.21).
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, обставини, встановлені рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 22 грудня 2008 року, не доказуються при розгляді цієї справи.
Свідок ОСОБА_20 суду показала, що вона знала батька позивача ОСОБА_5 , який кожен день приносив їй траву для кролів, вона з ним часто спілкувалась. Говорив їй, що хоче прописати у квартиру доньку із дітьми, але не може цього зробити, оскільки брат заперечував. Також повідомляв їй, що брат ОСОБА_22 (відповідач по справі) забрав усі документи на квартиру. ОСОБА_5 раптово захворів, два дні перед смертю вона особисто давала йому кошти на ліки. Хто здійснював поховання ОСОБА_5 їй невідомо (а.с.102).
Свідок ОСОБА_24 суду показав, що позивачку добре знає - це його похресниця. ОСОБА_5 також знав, останній був прописаний у квартирі. Він неодноразово приходив до нього їсти. Йому відомо із слів ОСОБА_5 , що він мав намір прописати доньку у квартиру разом із дітьми. Не зробив цього, оскільки були відсутні документи. Батько із позивачем були в нормальних відносинах. У квартиру, в якій проживав ОСОБА_5 був відрізаний газ та світло, неодноразово він у нього ночував. Йому було відомо, що квартира належала дідові, інші обставини йому невідомі. Поховання батька позивача здійснював відповідач та мати позивача. Позивач перебувала у стресовому стані, її чоловік був безвісно відсутнім та на руках були маленькі діти, тому й на його думку не звернулась вчасно до нотаріуса (а.с.103).
Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12,229 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.
Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК України).
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).
Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Вказаний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду у справі №720/1079/19 від 11.08.2021.
Враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, позовні вимоги в частині визначення додаткового строку для прийняття спадщини не підлягають до задоволення, оскільки судом не встановлено поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, які були б пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для позивача як спадкоємця на вчинення цих дій.
Порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину врегульовано статтею 1301 ЦК України, якою передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім'я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.
Вказаний правовий висновок також викладений в постанові Верховного Суду у справі №414/811/17 від 11.12.2019.
Враховуючи, що позивач вважається такою, що не прийняла спадщину після смерті батька, тому немає підстав для задоволення вимоги про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, а тому в цій частині позовні вимоги також не підлягають до задоволення.
У зв'язку з тим, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, тому відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.12, 13, 19, 81, 82, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст.1216, 1217, 1223, 1261-1265, 1269-1270,1272 ЦК України, суд -
вирішив:
в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Радехівська державна нотаріальна контора Львівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддяСеменишин О. З.
Повний текст судового рішення виготовлено 11 квітня 2022 року.