Справа № 240/12563/20
Головуючий у 1-й інстанції: Гурін Д.М.
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
11 квітня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Сторчака В. Ю. Смілянця Е. С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року про заміну відповідача у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
01 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у м.Києві (далі ГУ ДФС у м.Києві, Управління), в якому просив:
-визнати протиправною бездіяльність ГУ ДФС у м.Києві щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні чергової відпустки за період служби із 1 до 21 січня 2005 року;
-зобов'язати ГУ ДФС у м.Києві нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні чергової відпустки за період служби із 1 до 21 січня 2005 року.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 визнано протиправною бездіяльність ГУ ДФС у м.Києві щодо невирішення питання про нарахування і виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні чергової відпустки за період служби з 1 січня 2005 року до 10 січня 2005 року; зобов'язано ГУ ДФС у м.Києві вирішити питання щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні чергової відпустки за період служби з 1 січня 2005 року до 10 січня 2005 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2021 скасовано рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 , задоволено частково:
-визнано протиправною бездіяльність ГУ ДФС у м.Києві щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні чергової відпустки за період служби із 1 до 21 січня 2005 року;
-зобов'язано ГУ ДФС у м.Києві вирішити питання щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні чергової відпустки за період служби з 1 січня 2005 року до 21 січня 2005 року, з урахуванням висновків викладених у даному судовому рішенні.
В решті позову відмовлено.
13.10.2021 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла заява відповідача про заміну його правонаступником ГУ ДПС у м.Києві.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року заяву задоволено: замінено відповідача ГУ ДФС у м.Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на його правонаступника -ГУ ДПС у м.Києві (код ЄДРПОУ 43141267).
Не погоджуючись з вказаною ухвалою позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати останню та постановити нове рішення про відмову в задоволенні заяви.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що у відповідності до ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися та уповновжених представників для участі у справі не направили.
У відповідності до вимог ч.2 ст.313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку наявні правові підстави для заміни сторони у справі.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ст.129-1 Конституції України закріплено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.ч.2,3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
В свою чергу, статтею 370 КАС України врегульовано, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Статтею52 КАС України закріплено положення стосовно процесуального правонаступництва та зазначено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво-це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб'єктом, коли права та обов'язки суб'єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб'єкта владних повноважень, а також можливість суб'єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.
До того ж колегія суддів звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду у постанові №826/14670/16 від 09.11.2020, у якому зазначено, що під публічним правонаступництвом слід розуміти повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції; це вступ у чинні адміністративно - правові відносини нового суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) на місце суб'єкта, що або припинив своє існування або повністю чи частково позбувся адміністративної компетенції.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 "Про затвердження порядку здійснення заходів пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади" (далі Порядок №1074) визначено механізм здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів.
Згідно з пунктом 5, 6 вказаного Порядку, орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
Права та обов'язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.
Пунктом 8 Порядку встановлено, що внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов'язки якого переходять його правонаступникам.
Відповідно до п.7 Порядку №1074 майнові права та обов'язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом. У разі ліквідації органу виконавчої влади складається ліквідаційний баланс.
Згідно з частиною другою пункту 12 Порядку № 1074 орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про його припинення, продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби" утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" (далі Постанова № 537) утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби, реорганізувавши деякі територіальні органи Державної фіскальної служби України шляхом їх приєднання до відповідних органів ДГІС.
За змістом зазначеної постанови новостворені органи ДПС визначено правонаступниками майна, прав та обов'язків органів ДФС.
На виконання вимог Постанови № 537 утворено Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код за ЄДРПОУ 43141267).
В свою чергу Кабінетом Міністрів України прийнято Розпорядження від 21.08.2019 № 682-р "Питання Державної податкової служби" щодо забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 "Про затвердження положення про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" функцій і повноважень Державної фіскальної служби з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таким чином функції і повноваження Державної фіскальної служби та її територіальних органів, що припиняються, забезпечуються Державною податковою службою та її територіальними органами, в частині реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (постанова Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України". А функції підрозділів податкової міліції у складі Державної фіскальної служби та її територіальних органів переходять до сфери діяльності центрального органу виконавчої влади, на який покладено обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Поряд з цим, як було зазначено вище, публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва. Під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому.
У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення, дії та бездіяльність державного органу, пов'язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувались ліквідованим органом, не можуть бути припинені і підлягають передачі іншим державним органам.
В той же час, предметом розгляду у даній справі є протиправність бездіяльності ГУ ДФС у м.Києві, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу грошової компенсації за невикористані дні чергової відпустки за період служби із 1 до 21 січня 2005 року.
Тобто даний спір стосується проходження посадовою особою податковою органу публічної служби, а не здійснення публічно-владних функцій у сфері державної податкової політики, державної політики адміністрування єдиного внеску чи інших функцій, що були передані ГУ ДПС у м. Києві.
Слід зазначити, що на сьогоднішній день, ГУ ДФС у м.Києві продовжує функціонувати як юридична особа. І оскільки обов'язок боржника, що випливає з постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22лютого 2021 року у даній справі, не стосується публічно-владних функцій у сфері державної податкової політики, державної політики адміністрування єдиного внеску чи інших функцій, що були передані ГУ ДПС у м. Києві, заміна ГУ ДФС у м. Києві за вказаним рішенням можлива тільки у випадку фактичного вибуття останнього внаслідок припинення його як юридичної особи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в рамках виконання судового рішення у даній справі, відсутні підстави для заміни ГУ ДФС у м. Києві, правонаступником ГУ ДПС у м. Києві.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні заяви не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні заяви.
Керуючись ст.ст.242, 243, 250, 304, 308, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року про заміну відповідача правонаступником у справі № 240/12563/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні заяви Головного управління ДФС у м.Києві про заміну сторони на її правонаступника, відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Сторчак В. Ю. Смілянець Е. С.