Справа № 320/12931/20 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.
23 лютого 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО ДІАМАНТ» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про стягнення податкового боргу,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДПС у Київській області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко Діамант» відповідач за первісним позовом), у якому просив суд стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко Діамант» у банках, що обслуговують боржника 1802551,43 грн. та Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніко Діамант» (позивач за зустрічним позовом) з зустрічним позовом до Головного управління ДПС у Київській області (відповідач за зустрічним позовом), у якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0009240511 від 23.04.2020, № 0005423305 від 23.06.2020, № 0005433305 від 23.06.2020.
В обґрунтування позовних вимог податковий орган зазначив, що згідно з даними податкового обліку, у відповідача утворилась заборгованість перед бюджетом у розмірі 1802551,43 грн. внаслідок несплати узгоджених грошових зобов'язань із податку на доходи фізичних осіб, податку на прибуток приватних підприємств та військового збору.
В зустрічному позові товариство просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0009240511 від 23.04.2020, № 0005423305 від 23.06.2020, № 0005433305 від 23.06.2020, адже такі винесені на підставі необґрунтованих висновків контролюючого органу про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб за 2016-2019 рр., отриманого як додаткове благо, в сумі 447687,75 грн., податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1585848,00 грн. та військового збору у розмірі 8394,73 грн.
Натомість, податковий орган щодо зустрічного позову наголосив на тому, що під час перевірки, за наслідками якої прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, було виявлено неутримання та неперерахування позивачем податку на доходи фізичних осіб за 2016-2019 роки з доходу, отриманого як додаткове благо, в сумі 447687,75 грн., які було виділено на закупку бензину А-95 на автомобілі, що фактично не належать ТОВ «НІКО ДІАМАНТ», податку на прибуток приватних підприємств та військового збору.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2021, клопотання Головного управління ДПС у Київській області задоволено частково, залишено без розгляду зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко Діамант» в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0009240511 від 23.04.2020.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО ДІАМАНТ» залишено без задоволення, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року - без змін.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 р. адміністративний позов задоволено частково, стягнуто з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко Діамант» у банках, що обслуговують боржника - 1585848,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Зустрічний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0005423305 від 23.06.2020, № 0005433305 від 23.06.2020.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 виправлено описку в резолютивній рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.08.2021 (вступна та резолютивна частини) у справі №320/12931/20, зазначивши вірно (один мільйон п'ятсот вісімдесят п'ять тисяч вісімсот сорок вісім грн. 00 коп.), замість (один мільйон вісімдесят п'ять тисяч вісімсот сорок вісім грн. 00 коп.).
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко Діамант» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року повернуто скаржнику.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду в частині, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ГУ ДПС у Київській області у повному обсязі, відмовити ТОВ «Ніко Діамант» у задоволенні зустрічного позову, у частині задоволених судом вимог товариства.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.02.2022.
У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про дату та час розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніко Діамант» зареєстровано з 05.11.2015 як юридична особа, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Посадовими особами контролюючого органу була проведена камеральна перевірка, на підставі якої було складено акт від 13.03.2020 № 275/10-36-05-11/40103559, вже на підставі висновків якого, винесено податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 23.06.2020 № 0005423305, яким товариству нараховано грошове зобов'язання 100729,73 грн.
Також, винесено податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 23.06.2020 № 0005433305, яким товариству нараховано грошове зобов'язання - 8394,73 грн.
Крім того, винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23.04.2020 № 0009240511, яким товариству нараховано грошового зобов'язання - 1585848,00 грн.
Податкове повідомлення-рішення № 0009240511 від 23.04.2020 було оскаржено позивачем до Державної податкової служби України, проте рішенням ДПС України № 24478/6/99-2020-06-02-01-06 від 03.08.2020 його залишено без змін.
Головним управлінням ДПС у Київській області виставлено ТОВ «НІКО ДІАМАНТ» податкову вимогу форми «Ф» від 29.07.2020 № 151552-51, згідно якої, станом на 28.07.2020, сума податкового боргу платника податків становить 109123,86 грн.
Згідно з довідкою ГУ ДПС у Київській області, за товариством обліковується заборгованість у розмірі 1802551,43 грн. з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку; військового збору та податку на прибуток приватних підприємств.
Вважаючи, що за товариством рахується борг зі сплати податкових зобов'язань, податковий орган звернувся до суду із позовом про його примусове стягнення. У той же час, ТОВ «НІКО ДІАМАНТ» вважає нарахування податковим органом податкових зобов'язань протиправним, а тому, звернувся до суду із зустрічним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги податкового органу, виходив з того, що наявність у ТОВ "НІКО ДІАМАНТ" заборгованості підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податків та довідкою виданою ГУ ДПС у Київській області, а під час розгляду справи, не було надано доказів сплати у добровільному порядку товариством суми узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1585848,00 грн.
Щодо зустрічного позову товариства, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в матеріалах перевірки відсутні будь-які дані про характер дослідження посадовими особами первинних документів позивача, як відсутнє й посилання в акті перевірки на конкретні документи, на підставі яких ним зроблено висновки про порушенням позивачем вимог податкового законодавства. Будь-яких належних та допустимих доказів списання товариством пального на автомобілі, які не знаходяться власності ТОВ «НІКО ДІАМАНТ», контролюючим органом суду не надано.
Натомість, апелянт вважає висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими в частині, щодо відмови в задоволенні позовних вимог за первісним позовом, а також, щодо задоволення зустрічного позову та скасування податкових повідомлень-рішень № 0005423305 від 23.06.2020, № 0005433305 від 23.06.2020. На переконання апелянта, висновки акта перевірки, є правильними, адже було виявлено неутримання та неперерахування позивачем податку на доходи фізичних осіб за 2016-2019 роки з доходу, отриманого як додаткове благо, в сумі 447687,75 грн., які було виділено на закупку бензину А-95 на автомобілі, що фактично не належать ТОВ «НІКО ДІАМАНТ», податку на прибуток приватних підприємств та військового збору.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин, далі по тексту Податковий кодекс).
За змістом пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, платниками податку є: фізична особа резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Відповідно до норм пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Приписами пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Так, підпунктом 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, визначено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Відповідно до пункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Згідно пункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
За нормами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах; б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.
Додатково до винятків, передбачених підпунктом «а» цього підпункту, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а також кошти, вартість послуг, проживання, проїзду, харчування, спортивного одягу, аксесуарів, взуття та інвентарю, колясок для інвалідів, у тому числі які призначені для участі інвалідів в фізкультурно-реабілітаційних та спортивних заходах, лікарських та медико-відновлюваних засобів та інших доходів, наданих (виплачених) платнику податку учаснику спортивних (крім професійного спорту), фізкультурно-оздоровчих заходів, заходів з фізкультурно-оздоровчої діяльності та фізкультурно-спортивної реабілітації, що фінансуються з бюджету та/або бюджетними організаціями, іншими неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату надання таких коштів.
Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті.
Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Підпунктом 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, визначено, що якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.
У пункті 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Тож, з наведеного слідує, що ПК України визначено підстави для виникнення у платника обов'язку зі сплати ПДФО та військового збору і порядок нарахування відповідних платежів.
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що на підставі направлень на проведення перевірки від 24.01.2020 № 146, № 147, № 148, № 149, № 150, № 151, Головним управлінням ДПС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «НІКО ДІАМАНТ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 01.01.2016 по 30.09.2019, за результатами якої складено акт від 13.03.2020 № 275/10-36-05-11/40103559.
Зі змісту вказаного акту перевірки, на підставі якого контролюючим органом, вбачається, що перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог п.140.4.2 п.140.4 ст.44, пп.134.1.1 п.134 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого, зменшено від'ємне значення оподаткування на суму 3816,00 грн. та збільшено об'єкт оподаткування на загальну суму 7048211,00 грн.
До таких висновків контролюючий орган дійшов у зв'язку з тим, що позивачем не здійснено утримання та не перераховано податок на доходи фізичних осіб за 2016-2019 роки з доходу, отриманого як додаткове благо, в сумі 447687,75 грн., яку виділено на закупку бензину А-95, на автомобілі які фактично не належать ТОВ «НІКО ДІАМАНТ». Основним документом, на підставі якого списують пальне та паливно-мастильні матеріали, є подорожній лист документ установленого обліку роботи транспортного засобу (ст. 1 Закону про автотранспорт) якщо автомобіль рухається по місту, в подорожньому листі має бути зазначено, з якої вулиці, з якої установи і куди було переміщення, зокрема це стосується легкового автотранспорту. Якщо автомобіль працює на дільниці, то це треба завірити підписом і штампом майстра дільниці, а збільшена витрата пального на тонно-кілометри підтверджується ТТН. Години роботи механізмів у замовника повинні бути підтверджені підписами відповідальних осіб та наголошено, що подорожні листи легкових автомобілів виписують щодня а не за місяць.
В акті перевірки зазначено, що пункт 1 наказу Мінтрансу та Мінстату від 29.12.95 №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» визначає подорожні листи як типові форми первинного обліку роботи автомобіля. Пункт 2 цього наказу закріплює обов'язкове застосування подорожніх листів всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності. Пункт 2 наказу Держкомстату від 17.02.98 №74 «Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок застосування» встановлює обов'язкове застосування подорожнього листа всіма суб'єктами підприємницької діяльності, установами і організаціями незалежно від відомчого підпорядкування та форми власності, які експлуатують службові легкові автомобілі або для яких за їх замовленням здійснюється транспортне обслуговування службовими легковими автомобілями. Пункт 1.1 Інструкції №74 встановлює, що застосування подорожнього листа здійснюється для обліку транспортної роботи службових легкових автомобілів. Відповідно до пункту 1.3, 2.1 Інструкції №74 подорожній лист є для перевізника підставою для обліку транспортної роботи та списання витраченого пального на загальний пробіг службових легкових автомобілів, а також для взаєморозрахунків між перевізником і замовником за надання транспортних послуг та застосування будь-яких інших форм подорожніх листів для обліку роботи службових легкових автомобілів не допускається. Відповідно до пункту 2.1 Інструкції №74, перевізники, які експлуатують службові легкові автомобілі власні або орендовані (без водія), зобов'язані при випуску автомобіля з гаража видати водієві подорожній лист. Застосування будь яких інших форм подорожніх листів для обліку роботи службових автомобілів не допускається.
У акті перевірки посадовими особами податкового органу зазначено, що списання фактично витрачених пально-мастильних матеріалів для транспортних засобів повинно проводитися на підставі первинних документів подорожніх листів встановленої законодавством форми. Крім цього, відсутнє документальне підтвердження понесених витрат, чим порушено підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового Кодексу України від 02.12.2010, у формі 1-ДФ відсутні відомості та обов'язки податкового агента.
Колегія суддів вважає необґрунтованими вказані в акті доводи податкового органу, оскільки даний наказ не має імперативного характеру для підприємства, у зв'язку з чим, не може бути обов'язковим для визначення бази при обчисленні об'єкта оподаткування, зокрема, з урахуванням того, що серед встановлених чинним податковим законодавством обмежень щодо формування складу витрат та податкового кредиту, відсутнє саме застереження стосовно неможливості включення до їх складу фактичних витрат на паливо, які перевищують вказані нормативи у Нормах витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті. Разом з тим, щодо посилань податкового органу на наказ Державного комітету статистики України від 17.02.1998 № 74, колегія суддів наголошує на тому, що 16.04.2013 наказ Державного комітету статистики України від 17.02.1998 № 74 втратив чинність.
Посилання контролюючого органу на наказ Мінтрансу та Мінстату від 29.12.1995 року № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», не є визначальним, адже він втратив чинність згідно з наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1005/1454 від 10.12.2013 року та на час, за який проводилася перевірки вже не підлягав застосуванню.
Суд першої інстанції мав підстави для висновку про те, що законодавством не було передбачено вимог щодо необхідності оформлення подорожнього листа та будь-яких інших документів під час здійснення обліку кількості використаного автомобілем паливно-мастильних матеріалів та не встановлено вимог щодо форми подорожнього листа, з урахуванням чого, колегія суддів наголошує, що сама по собі відсутність подорожніх листів виписаних на кожен день щодо конкретного автомобіля, не є підставою для висновків про безпідставність списання паливно-мастильних матеріалів та віднесення їх до категорії додаткове благо.
При цьому, судом першої інстанції було також досліджено, що в матеріалах перевірки відсутні будь-які дані про характер дослідження посадовими особами первинних документів позивача, як відсутнє й посилання в акті перевірки на конкретні документи, на підставі яких ним зроблено висновки про порушенням позивачем вимог податкового законодавства.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції за наслідком розгляду спору по суті зустрічних вимог про порушення ГУ ДПС у Київській області обґрунтованості винесення спірних податкових повідомлень-рішень, з урахуванням того, що будь-яких належних та допустимих доказів списання товариством пального на автомобілі, які не знаходяться власності ТОВ «НІКО ДІАМАНТ» контролюючим органом суду не було надано, як і не надано під час розгляду апеляційної скарги. Отже, враховуючи те, що матеріалами справи спростовуються висновки податкового органу щодо заниження суми податку на доходи фізичних осіб, відповідач необґрунтовано дійшов висновку про заниження ТОВ «НІКО ДІАМАНТ» і суми військового збору у розмірі 8394,73 грн.
Отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0005423305 від 23.06.2020, № 0005433305 від 23.06.2020, є протиправними та підлягають скасуванню.
Визнання протиправними та скасування наведених рішень, зумовили і зменшення суми податкового боргу, який підлягає стягненню з товариства за основним позовом.
Тож, позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко Діамант» у банках, що обслуговують боржника - 1585848,00 грн., а зустрічний позов підлягає задоволенню в частині податкових повідомлень-рішень № 0005423305 від 23.06.2020, № 0005433305 від 23.06.2020.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції в оскаржуваній апелянтом частині. У іншій частині рішення від 05.08.2021 не перевірялось.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 р. - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко
Повний текст постанови складено 23.02.2022.