Справа № 640/18627/18 Суддя (судді) першої інстанції: Патратій О.В.
23 лютого 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.08.2018,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому просив суд визнати протиправними та скасувати:
- рішення Головного управління ДФС в Київській області рішення про застосування фінансових санкцій № 0015041304 від 21.08.2018 та № 0015211304 від 21.08.2018, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.08.2018 № Ф0015051304;
- податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Київській області від 21.08.2018 № 0015081304, № 0015031304, № 0015091304, № 0015071304, № 00151141304, № 0015201304.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що висновки акта перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та суперечать положенням чинного законодавства. У акті перевірки контролюючий орган стверджує, що позивачем не було подано декларації про майновий стан та доходи за 2016 та 2017 роки, проте, вказані декларації були подані останнім своєчасно, що підтверджується відповідними відмітками контролюючого органу про прийняття вказаних декларацій. Також, у акті перевірки відповідач стверджує про заниження позивачем валового доходу на період з 01.01.2016 по 31.12.2017 на загальну суму 7065735,55 грн. Проте, вказані доводи не аргументовані відповідачем та не зазначено, з яких документів, реєстрів податкових накладних та інше останній дійшов такого висновку. Позивач стверджує, що відповідачем не було досліджено матеріальних витрат та не взято до уваги розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами бухгалтерського обліку та нарахування податку та не вказав про них в акті перевірки. У зв'язку з недоведеністю та необґрунтованістю твердження відповідача щодо заниження валового доходу, необґрунтованим є також і твердження про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Також, позивач вважає, що не відповідає дійсності висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту перевіреного періоду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2020 залишено без розгляду позовну заяву.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2020 скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва про залишення позову без розгляду від 09.07.2020 і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 21.08.2018: № 0015081304, № 0015031304, № 0015091304, № 0015071304, № 0015141304 та № 0015201304.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 21.08.2018 № 0015211304.
Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21.08.2018 № 0015041304 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.08.2018 № 0015051304.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.012022.
У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала, просила їх задовольнити.
Позивач та його представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 05.06.2018 по 18.06.2018, посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області проведено планову документальну виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та з питань нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ФОП ОСОБА_1 , за період діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2017, за результатами якої, складено акт від 23.06.2018 № 527/10-36-13-04/ НОМЕР_1 (том 1 а.с. 66-108).
Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог:
- пункту 44.1 статті 44, підпункту "а" пункту 176.1 статті 176, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в частині ненадання ФОП ОСОБА_1 книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481;
- підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в частині несвоєчасного подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік;
- пункту 167.1 статті 167, пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в частині заниження суми чистого доходу за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 на загальну суму 4880291,70 грн, в тому числі: за 2016 рік в сумі 4597587,68 грн та за 2017 рік в сумі 282407,02 грн, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 878452,50 грн, в тому числі: за 2016 рік в сумі 827265,78 грн та за 2017 рік в сумі 50886,72 грн;
- підпункту "б" пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) в частині неподання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум, утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за 4 квартал 2017 року;
- пункту 2 частини першої статті 7, статті 8, частини другої статті 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (із змінами та доповненнями) в частині заниження чистого доходу з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховується єдиний внесок в сумі 106136,08 грн;
- пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) в частині заниження чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 на суму 4880291,70 грн, що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на суму 73204,38 грн;
- пункту 4 частини другої статті 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (із змінами та доповненнями) в частині неподання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (додаток 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування) за 2016-2017 роки;
- пункту 187.1 статті 187, пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) в частині заниження податкових зобов'язань та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за 2016-2017 роки, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 1541942,86 грн, в тому числі у 2016 році в сумі 1131077,83 грн, у 2017 році - 410865,03 грн;
- підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214, підпункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215, пункту 217.1 статті 217 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) в частині заниження суми податкового зобов'язання з акцизного податку в сумі 310823,00 грн, в тому числі: 2016 рік - 275855,00 грн та 2017 рік - 34968,00 грн;
- пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами та доповненнями) в частині неналежного оприбуткування товару, а саме: реалізація товару по безготівковій та готівковій формі розрахунків за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, який відсутній у обліку оприбуткування придбаного товару на загальну суму 2974030,56 грн.
На підставі виявлених порушень, 21.08.2018 Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято наступні рішення:
податкове повідомлення-рішення № 0015081304, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 340,00 грн, за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (том 1 а.с. 57);
податкове повідомлення-рішення № 0015031304 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осів, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на 1317678,75 грн, у тому числі: за податковими зобов'язаннями в сумі 878452,50 грн та 439226,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 59);
податкове повідомлення-рішення № 0015091304 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на 466234,50 грн, у тому числі: за податковими зобов'язаннями в сумі 310823,00 грн та 155411,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 60);
податкове повідомлення-рішення № 0015141304 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2312914,31 грн, у тому числі: за податковими зобов'язаннями в сумі 1541942,86 грн та 770971,45 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 64);
податкове повідомлення-рішення № 0015071304 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з військового збору на 109806,57 грн, у тому числі: за податковими зобов'язаннями в сумі 73204,38 грн та 36602,19 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 63);
податкове повідомлення-рішення № 0015201304, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 5948061,12 грн (том 1 а.с. 65);
вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0015051304, згідно якої сума недоїмки зі сплати єдиного внеску становить 106136,08 грн (том 1 а.с. 61);
рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 0015211304, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 340,00 грн (том 1 а.с. 58);
рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0015041304, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 20107,71 грн (том 1 а.с. 62).
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що висновки податкового органу, викладені за наслідком проведення перевірки позивача, є необґрунтованими та непідтвердженими документально, суперечать фактичним обставинам справи та дослідженими під час розгляду справи матеріалами та доказами, які не можуть бути не враховані у контексті спірних правовідносин.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк, за результатами проведення перевірки, було встановлено факт реалізації товару по готівковій формі розрахунків за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, який відсутній в обліку оприбуткування придбаного товару на загальну суму 2974030,56 грн, чим порушено вимоги пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Перевіркою також було встановлено порушення позивачем в частині несвоєчасного подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік та неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік. Крім того, під час перевірки встановлено заниження суми податкового зобов'язання з акцизного податку. Перевіркою встановлено завищення позивачем податкового кредиту, у зв'язку з тим, що включено до складу податкового кредиту податкові накладні, які не зареєстровані в ЄДРПН. За наведених обставин, підстави для скасування оскаржуваних рішень були відсутні.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин, далі - ПК України).
Щодо податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 21.08.2018 № 0015081304, підставою для прийняття вказаного рішення став висновок контролюючого органу про те, що податкова декларація про майновий стан і доходи за 2017 рік ФОП ОСОБА_1 до Ірпінського відділення Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не подавалася та не задекларовано дохід, який включається до розрахунку загального оподаткованого доходу, а також, податкова декларація про майновий стан і доходи за 2016 рік подана несвоєчасно, чим порушено підпункт 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, пункт 177.5 статті 177 Податкового кодексу України.
Так, згідно змісту пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України, фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
Підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Таким чином, граничним строком подання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2016 було 09.02.2017, а за 2017 рік - 09.02.2018, водночас, податковий орган, стверджуючи про несвоєчасне подання позивачем звітності за 2016 рік, не зазначив ні про граничні строки подання такої звітності, ні дату фактичного надходження звітності до контролюючого органу.
При цьому, колегія суддів враховує, що суд першої інстанції під час розгляду даного спору, правильно звернув увагу на те, що згідно квитанції № 2, 05.02.2017 контролюючим органом прийнято податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2016 рік (том 7 а.с. 99-101). Крім того, згідно відмітки Ірпінського відділення Вишгородської ОДПІ 24.01.2018, останнім прийнято податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2017 рік (том 1 а.с. 54-56).
Тож, наведеним чітко спростовується висновок податкового органу про неподання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2016 та 2017 роки, а й отже, податкове повідомлення-рішення від 21.08.2018 № 0015081304, підлягає скасування.
У частині податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 21.08.2018 № 0015031304, колегія суддів враховує, що у акті перевірки відповідач зазначив, що з урахуванням довідок, наданих позивачем, про залишок товарно-матеріальних цінностей встановлено, що залишки алкогольних напоїв та тютюнових виробів по ціні реалізації станом на 01.01.2016 становлять 2371168,91 грн та на 31.12.2016 становлять 1129745,83 грн. Протягом 2016 року згідно єдиного реєстру податкових накладних позивачем придбано алкогольних напоїв та тютюнових виробів з урахуванням торгівельної націнки на загальну суму 4447169,18 грн. Врахувавши залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2016 у сумі 5688592,26 грн, згідно податкових декларацій акцизного податку, поданих платником податку до контролюючого органу, реалізація підакцизних товарів становить 171487,05 грн. Враховуючи викладене, контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем валового доходу за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 на загальну суму 5517105,22 грн.
Також, з урахуванням довідок, ФОП ОСОБА_1 , про залишок товарно-матеріальних цінностей встановлено, що залишки алкогольних напоїв та продуктів харчування по ціні реалізації станом на 01.01.2017 становлять 2105430,97 грн та на 31.12.2017 становлять 1146919,49 грн. Протягом 2017 року згідно єдиного реєстру податкових накладних ФОП ОСОБА_1 придбано алкогольних напоїв та продуктів харчування з урахуванням торгівельної націнки на загальну суму 2003265,96 грн. Врахувавши залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2017 у сумі 2961777,44 грн, згідно податкових декларацій акцизного податку, поданих ФОП ОСОБА_1 до контролюючого органу, реалізація підакцизних товарів становить 149562,78 грн та згідно даних виторгів РРО продуктів харчування реалізовано на суму 656464,79 грн.
Враховуючи викладене, контролюючий орган дійшов висновку про заниження ФОП ОСОБА_1 валового доходу за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 на загальну суму 2155749,87 грн.
Згідно змісту пунктів 177.1 - 177.3 статті 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Так, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). Не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів
У силу положень п. 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
З урахуванням наведеного, слідує, що підставою для визнання доходу чистого оподатковуваного доходу, є підтвердження загального доходу та витрат, пов'язаних з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця.
На противагу доводам позивача, податковий орган акцентує увагу на тому, що позивач фактично реалізував товар, проте у податковій звітності останнього не відображено отриманого доходу. Наведені висновки акта перевірки ґрунтуються на довідках про залишки отриманих товарів, що були надані позивачем та даних декларацій акцизного податку, і, як стверджує відповідач, даних виторгів РРО.
Судом першої інстанції було акцентовано увагу на тому, що акт перевірки не містить конкретного змісту порушень з посиланням на недоліки чи відсутність у позивача первинних документів, що слугували підставами для донарахування податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб. Водночас, надані позивачем довідки про залишки товарно-матеріальні цінності, як правильно наголосив суд першої інстанції, не є актами інвентаризації та за відсутності книги обліку доходів та витрат, відповідач не міг пересвідчитись у достовірності відомостей довідки без аналізу видаткових та податкових накладних. Крім того, відповідачем не проведено аналізу звітності, поданої позивачем на виконання пункту 7 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та не відображено цих показників у акті перевірки.
Дійсно, констатація заниження позивачем суми оподаткованого доходу має ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які свідчать про не повне відображення доходів у податковому обліку, однак, у даному випадку, контролюючим органом не було доведено існування таких обставин. При цьому, апеляційна скарга в цій частині не спростовує вказаних висновків суду першої інстанції та лише дублює акт перевірки, без надання відповідних доказів на спростування висновків суду про непідтвердження обставин, з якими податковий орган пов'язує та висновує порушення з боку позивача. Також, апелянт вказує на дані з книг обліку доходів та витрат, РРО, на підставі яких формувались витрати та дохід, проте, аналіз вказаних документів, має бути здійснений комплексно саме податковим органом, що безпосередньо є його дискреційними повноваженнями, а суд вже має надавати правову оцінку ґрунтовним висновкам акта перевірки.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в цій частині позовних вимог, мав підстави констатувати передчасність та відсутність обґрунтування висновку про заниження позивачем валового доходу, а тому, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 21.08.2018 № 0015031304 підлягає скасуванню.
Відповідно пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Отже, враховуючи те, що за наслідком розгляду даного спору, встановлено відсутність у контролюючого органу правових підстав для донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 21.08.2018 № 0015071304 також підлягає скасуванню, як похідне від податкового повідомлення-рішення № 0015031304. В цій частині позовних вимог, висновки суду першої інстанції є правильними.
Щодо податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 21.08.2018 № 0015141304, то підставою для прийняття вказаного рішення став висновок контролюючого органу, про те, що внаслідок заниження валового доходу, позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, чим порушено вимоги пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України. Також, відповідач вказує на завищення позивачем податкового кредиту внаслідок віднесення до його складу податкові накладні, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Так, відповідно до положень пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
У силу норм, встановлених пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
Слід врахувати, що висновок відповідача про заниження позивачем валового доходу, є безпідставним, а тому, у відповідача не було правових підстав для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій, як правильно констатував суд першої інстанції.
Крім того, згідно норм пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
При цьому, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Водночас, нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За даних обставин, позивачем на підтвердження правомірності дій щодо формування податкового кредиту, надано суду податкові накладні, виписані контрагентами ПрАТ "Київхліб", ТОВ "Київська кондитерська компанія", ТОВ "Дітрейд ЛТД", ТОВ "Білозерський", ТОВ "Савсервіс-Мова", ТОВ "Продмаркет ЛТД", ТОВ "Пріват-Бізнес", ТОВ "Олександрія-Бліг", ТОВ "ЮА", ТОВ "Злагода-ОПТ", ТОВ "Сатурн Дистрибьюшн", ТОВ "Л.К.О.", Ірпінське ВУКГ, ТОВ "ДК "Славутич", ФОП ОСОБА_2 , ТОВ "Альфа Сервіс Південь", ТОВ "Баядера Логістик", ТОВ "Торговий дім "Еталон" (том 7 а.с. 104-212, том 8 а.с. 1-147).
При цьому, у контексті наведеного, податкові накладні по даним операціям зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що, відповідно, є підставою для включення сум податку на додану вартість, зазначених у вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту у перевіреному періоді. Тож, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 21.08.2018 № 0015141304 не ґрунтується на вимогах винного законодавства та суперечить встановленим у справі обставинам, що є підставою для його скасування.
У частині висновків податкового органу в частині податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 21.08.2018 № 0015091304, слід врахувати, що підставою для прийняття вказаного рішення став висновок про заниження суми податкового зобов'язання з акцизного податку за рахунок недекларування доходу, отриманого від реалізації підакцизних товарів.
Колегія суддів бере до уваги, що за визначенням пункту 215.1 -215.2 Податкового кодексу України, до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво (крім квасу "живого" бродіння); тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; пальне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія. Ставки податку та перелік товарів, з яких справляється податок: ставки податку встановлюються цією статтею і є єдиними на всій території України; ставки податку встановлюються відповідно до визначень розділу I цього Кодексу: адвалорні, специфічні, адвалорні та специфічні одночасно; ставки акцизного податку на бензин моторний за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2710 11 51 00, 2710 11 59 00, що містить тетраетилсвинець, збільшуються в 1,5 раза.
Згідно з підпунктом 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 Податкового кодексу України, у разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є: вартість (з податком на додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 217.1 статті 217 Податкового кодексу України, суми податку, що підлягають сплаті, з підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, а також реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі, визначаються платником податку самостійно, виходячи з об'єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку, що діють на дату виникнення податкових зобов'язань.
Оскільки під час розгляду справи так і не було встановлено недекларування позивачем доходу від реалізації підакцизних товарів, суд першої інстанції цілком правильно констатував, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 21.08.2018 № 0015091304 не ґрунтується на вимогах винного законодавства та суперечить встановленим у справі обставинам, що є підставою для його скасування.
Щодо податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 21.08.2018 № 0015201304, варто зазначити, що підставою для прийняття вказаного рішення став висновок про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", внаслідок реалізації товару по готівковій формі розрахунків, який відсутній у обліку оприбуткування придбаного товару.
Так, пунктом 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
При цьому, суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
При цьому, за статтею 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що позивачем до матеріалів справи додано книгу обліку доходів та витрат за 2017 рік, крім того, на момент перевірки, у контролюючого органу були в розпорядженні видаткові накладні, що підтверджують придбання товарів, а підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону, став висновок контролюючого органу про реалізацію необлікованих товарів.
Водночас, дійсно, у податкового органу не було підстав для застосування штрафних санкцій на підставі статті 20 Закону, адже не встановлено і не підтверджується матеріалами перевірки, реалізацію позивачем необлікованих товарів. Вказані висновки не можуть ґрунтуватись лише на припущеннях, з огляду на що, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 21.08.2018 № 0015201304 є протиправним та підлягає скасуванню.
Перевіряючи рішення Головного управління ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 21.08.2018 № 0015211304, рішення Головного управління ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21.08.2018 №0015041304 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.08.2018 № 0015051304, у контексті висновків суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на таке.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 якого, фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Так, пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
При цьому, частини 2, 3 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", визначають, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Згідно з пунктом 3 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Зі змісту акта перевірки вбачається, що єдиною підставою для донарахування єдиного внеску та застосування штрафних санкцій, став висновок акта перевірки про заниження позивачем оподатковуваного доходу, проте, наведені доводи відповідача спростовуються а тому, вимога № Ф-0015051304 від 21.08.2018 та рішення № 0015041304 від 21.08.2018, є протиправними та підлягають скасуванню.
Також, суд першої інстанції правильно наголосив на тому, що не знаходять свого підтвердження доводи відповідача про те, що позивачем не було подано звітність за формою 1дф, позаяк, з доданих до матеріалів справи скріншотів ІС "Податковий блок" вбачається подання позивачем відомостей про заробітну плату, а тому, у відповідача не було правових підстав для застосування штрафних санкцій на підставі пункту 7 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що є підставою для скасування рішення № 00015211304.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У цілому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Крім того, апелянт, заперечуючи проти висновків суду, покладених в основу рішення, крім висновків акта перевірки, в апеляційній скарзі не навів у чому саме полягає порушення норм матеріального права, та не надав жодного доказу на підтвердження обставин, викладених у апеляційній скарзі.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 р. - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко
Повний текст постанови складено 23.02.2022.