П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 квітня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/17865/21
Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ПФУ в Одеські області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Одеські області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
27 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
- визнати протиправним рішення Головного управління пенсійного фонду України в Одеської області про відмову у перерахунку довічного грошового утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді голови суду, відповідно довідки територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області від 26 лютого 2020 року № 5-513/20/8 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка становить 113 508 грн, починаючи з 19.02.2020 року, яке викладене в листі № 4506-4072/С-02/8-1500/21 від 26.03.2021 року;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Одеської області перерахувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання, виходячи із стажу роботи, що дає право на відставку 26 років 2 місяці 7 днів, в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді голови суду, згідно з положеннями ч 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-УІ від 07.07.2010 року в редакції Закону №192-УІІІ, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, відповідно довідки територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, яка становить 113 508 грн, починаючи з 19.02.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідачем зроблено перерахунок його довічного грошового утримання на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області від 26.02.2020 року № 5-513/20/8 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 113508,00 грн. Разом з тим, відповідач помилково перерахував грошове утримання в розмірі 54%, розрахувавши на свій розсуд стаж роботи судді, ігноруючи виконання рішень попередніх судів, в тому числі і Любашівського районного суду Одеської області від 29 травня 2017 року, відповідно до якого відповідача зобов'язано виплачувати довічне грошове утримання ОСОБА_1 у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді який працює на відповідній посаді.
Відповідач надіслав до суду копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , однак відзив на позовну заяву не надав.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо нарахування судді у відставці ОСОБА_1 довічного грошового утримання в розмiрi 54% суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді про його перерахунку з 19.02.2020 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеської області зарахувати судді у відставці ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді стаж, який дає право на призначення та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці період проходження ним служби в Збройних силах СРСР з 14.10.1980 року по 17.01.1983 року тривалістю 2 роки 3 місяці та 3 дні, період роботи слідчим Южноукраїнського МВВС УМВС в Миколаївській області з 01.12.1991 року по 30.04.1992 року тривалістю 4 місяці 29 днів, період роботи в.о. помічника прокурора Ананьївського району Одеської області, слідчим прокуратури Ананьївського району Одеської області з 06.05.1992 року по 08.02.1993 року тривалістю 9 місяців 02 дні.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеської області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 62% грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді голови суду відповідно довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області від 26 лютого 2020 року № 5-513/20/8 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, яка становить 113508 грн 00 коп, починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що законодавством, чинним на момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду проходження військової служби та роботи в органах прокуратури. Крім того, апелянт наголосив, що ОСОБА_1 порушено строк звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та з січня 2016 року отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди.
26 лютого 2020 року ТУ ДСА в Одеській області видано довідку № 5-513/20/8 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці відповідно до якої, станом на 19 лютого 2020 року належна позивачу суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного грошового утримання складає 113 508,00 грн.
28 лютого 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці.
06 березня 2020 року рішенням ГУ ПФУ в Одеській області № 8/03-14/01 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 року по справі №420/7288/20 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №8/03/-14/01 від 06.03.2020 року про відмову у проведенні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА в Одеській області від 26.02.2020 року № 5-513/20/8 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та сплатити ОСОБА_1 , щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання працюючого судді Ананьївського районного суду Одеської області на підставі довідки ТУ ДСА в Одеській області від 26.02.2020 року № 5-513/20/8 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судці у відставці в розмірі 113 508,00 грн, починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2020 року по справі №420/7288/20 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року скасовано в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90%, в задоволенні позову в цій частині - відмовлено, в іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року - залишено без змін.
У зазначеній постанові, яка набрала законної сили, судова колегія зазначила, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок грошового утримання судді у відставці, виходячи з конкретних відсотків, заявлені передчасно, оскільки предметом позову є відмова ПФУ взагалі здійснити перерахунок такого на підставі оновленої довідки, без посилань на відсотки.
З 19 лютого 2020 року, на виконання рішення по справі №420/7288/20 ГУ ПФУ в Одеській області здійснило перерахунок довічного грошового утримання судді позивача в із розрахунку 54% грошового забезпечення.
Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою, в якій просив зобов'язати відповідних працівників провести перерахунок його довічного грошового утримання в розмірі 90% грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, згідно з положеннями ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій статус суддів», без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, та утримання податків, відповідно до наданої раніше довідки, виданої територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області від 26.02.2020 р. за вих. №5/513/20/8, на підставі рішень Любашівського районного суду, які знаходяться в пенсійній справі позивача (а.с.17).
Листом від 26 березня 2021 року відповідач листом №4506-4072/С-02/8-1500/21 повідомив ОСОБА_1 , що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2020 року по справі № 420/7288/20 здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області від 26.02.2020 року № 5-513/20/8, починаючи з 19.02.2020 року.
Позивача повідомлено, що його стаж на посаді судді складає 22 роки 10 місяців, що становить 54% - 61 294,32 грн (113508,00 грн*54%), виплату здійснено в січні 2021 року. Доплату в сумі 106 032,13 грн за період з 19.02.2020 по 31.12.2020 включено до реєстру судових рішень.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, часу роботи на посадах прокурорів та слідчих, помічників прокурорів та старших помічників прокурорів, календарного періоду проходження строкової військової служби, половини періоду навчання і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді, є неправомірним. Крім того, судом наголошеного, що здійснюючи перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, необхідно обчислювати розмір такого грошового утримання виходячи з норм, чинних станом на момент здійснення такого перерахунку.
Судова колегія погоджується з таким висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.2016 року.
Відповідно до ч.1 ст.142 Закону № 1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
За приписами ч.3 ст.142 Закону № 1402-VI, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
18 лютого 2020 року рішенням Конституційного Суду України за № 2-р/2020 від 18 лютого 2020 року визнав крім іншого, такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами.
Конституційним Судом України у вказаному рішенні зазначено, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням ч. 1 ст. 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Отже, з урахуванням того, що з 18.02.2020 року в законодавстві відсутні норми, які окремо регулюють питання суддівської винагороди та щомісячного грошового утримання судді у відставці, для суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016, колегія суддів вважає, що на позивача розповсюджуються загальні правила нарахування щомісячного грошового утримання судді у відставці, передбачені ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016.
Так, згідно з частиною 2 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Статтею 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Пунктом 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Аналогічні приписи містив і п.11 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI, в редакції чинній до 28 березня 2015 року, відповідно до якого судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Так, на момент призначення позивача на посаду судді Ананьївського районного суду Одеської області (з 09.02.1993р. по 12.11.2015), діяв Закон України "Про статус суддів" №2862-XII від 15.12.1992 року.
Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Частиною 4 ст.43 Закону України "Про статус суддів" №2862-XII до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить більше ніж 20 років, до стажу роботи, який дає судді право на відставку, враховується також робота на прокурорських і слідчих посадах.
Тобто судом першої інстанції вірно зараховано до стажу судді, який дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці періоди роботи ОСОБА_1 з 01.12.1991 по 30.04.1992 на посаді слідчого Южноукраїнського МВВС УМВС в Миколаївській області та з 06.05.1992 по 08.02.1993 на посадах в.о. помічника прокурора Ананьївського району Одеської області, слідчого прокуратури Ананьївського району Одеської області.
Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Згідно з ч.1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XI "Про військовий обов'язок і військову службу" час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Враховуючи викладене, вірним є і зарахування судом першої інстанції до стажу ОСОБА_1 , який дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці період служби в Збройних силах СРСР з 14.10.1980 по 17.01.1983.
Судова колегія також враховує сталу позицію Верховного Суду, відповідно до якої невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та роботи на посаді слідчого і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним (справа № 592/5433/17 від 13.12.2020 року, справа № 686/16953/17 від 23.12.2021 року).
Отже, стаж роботи позивача, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 26 років 2 місяці, у зв'язку із чим розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 повинен становити 62 відсотки (50% за 20 років + 12% за 6 років) суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Крім того, судова колегія звертає увагу, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом зокрема у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4448/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 428/4671/17, від 01 жовтня 2018 року у справі № 541/503/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 140/263/17, від 28 жовтня 2020 року у справі № 200/6296/19-а, від 14 травня 2021 року № 414/529/17.
В матеріалах справи наявна довідка про обчислення стажу роботи, що дає право на відставку судді голови Ананьївського районного суду Одеської області ОСОБА_1 , відповідно до якої спірні періоди включені до стажу роботи позивача, який дає право на відставку.
Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання Ананьївського районного суду Одеської області всього стаж роботи позивача становить 26 років 2 місяці та 07 днів (а.с.16).
Зазначеним розрахунком підтверджені висновки суду першої інстанції щодо зарахування до стажу для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 спірних періодів.
Вірними є і висновки суду першої інстанції в частині того, що оскільки чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, відсутні правові підстави для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами.
Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону № 1402- VIII.
Крім того, слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру відсоткового значення, визначеного частиною третьої статті 141 Закону 2453-VI від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів та суддів, які вийшли у відставку за Законом № 1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI, що не відповідає базовому принципу єдності статусу суддів, який означає однаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення судді.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 24 вересня 2021 року у справі № 620/5437/20, від 11 жовтня 2021 року у справі № 160/10640/20, від 29.12.2020 року у справі №420/14201/20, від 15 лютого 2022 року у справі № 340/161/21.
З наведеного вбачається, що висновки суду першої інстанції про відсутність у відповідача правових підстав для здійснення позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, є правомірними та обґрунтованими.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині пропущення ОСОБА_1 строків звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ще 28 лютого 2020 року звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області з заявою про перерахунок з 19.02.2020 його довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА в Одеській області № 5-513/20/8 від 26.02.2020 року.
Разом з тим, відповідач відмовив у здійснені відповідного перерахунку, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду (справа № 420/7288/20).
Строк звернення до адміністративного суду регламентовано статтею 122 КАС України, за приписами частин першої, другої якої, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Загальні правила, закріплені у нормах адміністративного процесуального законодавства, передбачають обчислення строку звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення цих прав, свобод, інтересів.
Поняття «повинна була дізнатись», використане у ст.122 КАС України, слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про прийняття оскаржуваного рішення та знала про обставини його прийняття. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Верховний Суд у постанові від 02 березня 2021 року по справі №758/7700/17 зазначив, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, з моменту отримання грошових виплат, при отриманні від органу Пенсійного фонду України повідомлення про призначення пенсії, відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Судова колегія звертає увагу, що у даній справі позивач оскаржує відсотковий розрахунок його пенсії, проведений пенсійним органом на виконання рішення по справі № 420/7288/20.
Про порушення своїх прав на виплату грошового забезпечення у належному розмірі позивач дізнався з листа ГУ ПФУ в Одеській області від 26 березня 2021 року, а тому звернувшись до суду 22.09.2021 року (поштовим відправленням) ОСОБА_1 дотримано, встановлений ст.122 КАС України, строк звернення з цим позовом.
Оскільки перерахунок пенсії, на який позивач має право, не проведений своєчасно, з вини державних органів, які проводять такий перерахунок, відповідний перерахунок має бути проведений з дати виникнення права на нього без обмеження строком, тобто з 19.02.2020 року, що узгоджується із приписами ч. 3 ст. 51 Закону №2262-XII.
Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 03 листопада 2021 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко