79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
07.04.2022 Справа № 909/1139/21
За позовом: Івано-Франківської районної ради Івано-Франківської області, м.Івано-Франківськ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Прайм Лайт”, м.Львів
про: стягнення боргу в розмірі 152734,65грн за договором про закупівлю №21 від 25.05.2021
Суддя У.І. Ділай
Без участі представників сторін
28.12.2021 з Господарського суду Івано-Франківської області за підсудністю надійшла до Господарського суду Львівської області справа №909/1139/21.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2021, справу №909/1139/21 розподілено судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 31.12.2021 позов залишено без руху.
31.01.2022 від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою від 07.02.2021 відкрито провадження у справі за правилами за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Зобов'язано відповідача у строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.
Про розгляд справи відповідач належним чином повідомлений на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідно до відомостей з офіційного сайту Укрпошти за трек-номером 7901414406591 відповідач отримав поштове відправлення (ухвалу від 07.02.2022) 11 лютого 2022 року.
04.03.2022 від позивача до суду надійшла заява про подання для огляду оригіналів документів, копії яких долучені до матеріалів справи.
Станом на 07.04.2022 від відповідача до суду відзив не надходив.
Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Також суд зазначає, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком учасників справи.
Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 07.04.2022. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.
У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.
В процесі розгляду матеріалів справи суд
встановив:
За результатами публічної закупівлі (ідентифікатор UA-2021-04-29-004812-c) переможцем було визнано відповідача з пропозицією постачання бензину марки А-95.
25.05.2021 між сторонами укладено договір про закупівлю №21, відповідно до п. 1.1. якого відповідач зобов'язався поставити позивачу бензин А-95 в талонах (скретч-картках), позивач прийняти товар та сплатити такий товар.
25.05.2021 між сторонами підписано додаток №1 до договору - специфікацію, в якій визначено найменування товару, кількість та ціну.
Згідно з п. 3.1. договору, ціна договору становить 136800,00грн з ПДВ.
У п.5.2,5.3 договору сторони погодили, що відповідач здійснює передачу товару у власність позивача талонів, та/або скретч-карток на його отримання в мережі автозаправних станцій відповідача. Строк поставки товару: до 15 грудня 2021 року.
Пунктом 5.5 договору визначено, що талони та /або смарт-картки на пальне є товарно-розпорядчим документом на товар, на підставі якого здійснюється видача (повернення) товару за місцем його зберігання (АЗС).
На виконання умов договору відповідач передав позивачу талони на пальне (скретч-картки) бензин А-95 на 5000л на загальну суму 136800,00грн. На підтвердження до матеріалів справи долучено копію видаткової накладної №258 від 26.05.2021. Також між сторонами складено акт приймання-передачі талонів на пальне від 26.05.2021 (оригінали судом оглянуто).
Відповідно до п.4.1 договору, оплата за товар проводиться після отримання товару на підставі пред'явлення відповідачем рахунку на оплату товару, видаткової накладної на товар, але не пізніше ніж через 10 банківських днів з дня отримання товару позивачем.
Згідно із копією платіжного доручення № 90 від 27.05.2021 позивач оплатив відповідачу вартість отриманих талонів на пальне (оригінал судом оглянуто).
Як зазначено в позові станом на 01.07.2021 службовий автотранспорт позивача заправлявся в мережі АЗС бензином А-95 за скретч-картками (талонами) на загальну кількість 200 літрів в сумі 5472,00грн. В подальшому позивач фіксував відмову автозаправних станцій у відпуску пального. В результаті у Івано-Франківської районної ради залишились невикористані талони на загальну суму 131328,00грн.
Відповідно до п.6.2.2 договору, позивач має право достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов'язань відповідачем, повідомивши про це його у строк 7 календарних днів.
10.08.2021 позивач направив відповідачу лист, в якому повідомлено про розірвання договору у строк 7 календарних днів з моменту отримання вказаного повідомлення. Також в листі міститься прохання про повернення коштів. Відповіді від відповідача позивач не отримав.
У порядку досудового врегулювання спору 28.09.2021 позивач надіслав відповідачу лист-претензію щодо повернення коштів в розмірі 131328,00грн. Однак, вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав належним чином взятих зобов'язань та не повернув позивачу попередню оплату. Відтак, Івано-Франківська районна рада подала позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 131328,00грн основного боргу.
Крім того, керуючись п.7.2 договору, позивач нарахував 12213,69грн пені та 9192,96грн штрафу.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір про закупівлю №21 від 25.05.2021, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами (ч. 3 ст. 264 ГК України).
У частині 2 ст. 712 Цивільного кодексу України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 Цивільного кодексу України).
Позивач свої зобов'язання за спірним договором виконав повністю. При цьому, відповідач в повному обсязі не передав товар, передбачений договором.
Як встановлено судом, відповідач частково виконав умови договору щодо поставки товару на загальну суму 5472,00грн, залишок заборгованості становить 131328,00грн.
Згідно з частиною першою статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Оскільки попередню оплату позивачем за товар здійснено, а товар в повному обсязі у визначені строки відповідачем не передано, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Відповідач обставин справи не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.
Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення суми попередньої оплати є правомірною та такою, що підлягає задоволенню в розмірі 131328,00грн.
Щодо вимоги про стягнення 12213,69грн пені за період з 23.08.2021 до 23.11.2021 суд зазначає таке.
Згідно із п. 7.2. договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товару за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції - пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено просторочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
У даному випадку закупівля здійснювалася за кошти Державного бюджету України.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України. Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верхового Суду від 01.06.2021 у справі N 910/12876/19.
Перевіривши поданий розрахунок, підстави та правильність нарахування суми, відповідно до положень п. 7.2 договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», судом встановлено, що вимоги про стягнення з відповідача 12213,69грн пені за період з 23.08.2021 до 23.11.2021 підлягають задоволенню.
Стосовно розрахунку суми штрафу, відповідно до положень п.7.2 договору, суд доходить висновку, що нарахована сума штрафу в розмірі 9192,96грн 7% відповідає правовим приписам.
Судовий збір покладається повністю на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задоволити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Прайм Лайт” (79044, м. Львів, вул.Єфремова, 84/1-Б, ідентифікаційний код 42151468) на користь Івано-Франківської районної ради Івано-Франківської області (79018, м.Івано-Франківськ, пл.Міцкевича, 4; ідентифікаційний код 44153116) 131328,00грн основного боргу, 9192,96грн штрафу, 12213,69грн пені та 2291,02 грн судового збору.
3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 11.04.2022.
Суддя Ділай У.І.