вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"13" січня 2022 р. м. Київ Справа №911/1375/21
За позовом Фізичної особи-підприємця Филя Вадима Миколайовича ( АДРЕСА_1 )
до Фізичної особи-підприємця Опанасюка Павла Олександровича ( АДРЕСА_2 )
про стягнення 376382,00 грн
Суддя Третьякова О.О.
Секретар судового засідання Капля Є.В.
Представники сторін: не з'явились
Господарським судом Київської області розглянута справа №911/1375/21 за позовом Фізичної особи-підприємця Филя Вадима Миколайовича (далі позивач) до Фізичної особи-підприємця Опанасюка Павла Олександровича (далі відповідач) про стягнення 376382,00 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 25.11.2021 у задоволенні вказаного позову відмовлено повністю. При ухваленні рішення у справі питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, судом вирішено не було, однак відповідачем до закінчення судових дебатів у справі заявлено клопотання про намір подання доказів понесення таких судових витрат, за правилами п.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
07.12.2021 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про розподіл судових витрат, згідно якої відповідач просить стягнути на його користь з позивача 24000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу згідно з договором про надання професійної правничої (правової) допомоги від 17.06.2021 №09/2021.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.12.2021 заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.12.2021.
16.12.2021 до суду надійшло клопотання відповідача про розгляд заяви за відсутності відповідача та його представника.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.12.2021 відкладено розгляд заяви відповідача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу на 13.01.2022.
11.01.2022 до суду надійшли заперечення позивача проти заяви відповідача про розподіл судових витрат, у яких позивач просить відмовити у задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат та її розглянути за його відсутності.
Розглянувши заяву відповідача про розподіл судових витрат та заперечення позивача, а також дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, відповідачем до закінчення судових дебатів у справі була зроблена заява про те, що докази на підтвердження витрат відповідача на професійну правничу допомогу будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення за правилами ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 221 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі №638/7748/18.
Також, згідно ч.5 ст.123 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Узагальнені доводи відповідача є наступними.
У відзиві на позов відповідач зазначав про необхідність стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу.
Представником відповідача була зроблена відповідна заява щодо понесення відповідачем витрат на правничу допомогу та про надання доказів на підтвердження понесених витрат в порядку ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу визначений умовами Договору №09/2021 про надання професійної (правничої) допомоги від 17.06.2021, додатковою угодою №1 до нього від 17.06.2021; детальний опис витрат на правову допомогу визначений розрахунком понесених витрат станом на 25.11.2021 у заяві відповідача про розподіл судових витрат; факт понесення витрат підтверджується рахунками-фактурами від 17.06.2021, від 29.07.2021, від 20.08.2021, від 16.09.2021, від 24.11.2021 та платіжними дорученнями про оплату від 25.11.2021 №524 на суму 3000,00 грн, від 17.09.2021 №443 на суму 3000,00 грн, від 20.08.2021 №426 на суму 3000,00 грн, від 30.07.2021 №414 на суму 3000,00 грн, від 17.06.2021 №383 на суму 12000,00 грн, що сукупно становить 24000,00 грн.
Загальний розмір витрат відповідача на правничу допомогу у даній справі склав 24000,00 грн.
Узагальнені доводи позивача, викладені в запереченнях позивача проти заяви відповідача про розподіл судових витрат, є наступними.
Позивач зазначає, що заява відповідача про розподіл судових витрат мала бути подана з першою поданою заявою по суті, а вказані відповідачем у його заяві витрати є неспівмірними, завищеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Позивач також зазначає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути доведений та відповідати критеріям неминучості, співмірності та розумності їхнього розміру щодо позовних вимог.
Таким чином, позивач вважає відсутніми підстави для задоволення заяви відповідача про покладення на позивача витрат на правничу допомогу відповідно до наданих відповідачем документів.
Дослідивши подані матеріали в їх сукупності, оцінивши доводи сторін, позиція господарського суду за результатом розгляду заяви відповідача про розподіл судових витрат є наступною.
Зі змісту поданої у даній справі позовної заяви вбачається, що позивачем були заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача загальної суми 376382,00 грн, яка включає 241165,80 грн основного боргу з підстав розірвання позивачем договору про створення веб-сайту, 121396,35 грн пені, 25699,00 грн інфляційних та 15120,69 грн три проценти річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг зі створення веб-сайту та його розірвання позивачем.
Правова позиція відповідача по суті справи була викладена у відзиві на позов та інших заявах відповідача, поданих до суду.
Так, відповідач у відзиві на позов позовні вимоги не визнав повністю та послався, зокрема, на свою непричетність до наданої позивачем переписки в мережі Інтернет та на недоведеність позивачем обставин справи. Відзив на позов відповідача містив також інші заперечення, аргументи та міркування відповідача, зокрема, про недопустимість наданих позивачем доказів, про правове регулювання договору про надання послуг, про судову практику тощо. Також відповідачем була подана суду заява про застосування наслідків спливу позовної давності та заява про залучення третьої особи до участі у справі. У зв'язку із необхідністю відмови в позові відповідач у відзиві також зазначив про необхідність стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідачем до закінчення судових дебатів у справі була зроблена заява про те, що докази на підтвердження витрат відповідача на професійну правничу допомогу будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення за правилами ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням Господарського суду Київської області від 25.11.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Як зазначено в рішенні від 25.11.2021 у цій справі, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з підстав недоведеності позивачем факту укладення договору про створення веб-сайту позивачем з відповідачем.
Одночасно, в рішенні від 25.11.2021 у цій справі суд відмічав суперечливу та частково необґрунтовану правову позицію самого відповідача.
Так, суд відхилив заяву відповідача про залучення третьої особи до участі у справі. Суд також відхилив правову позицію відповідача у відзиві про недопустимість наданих позивачем скріншотів переписки на сайті freelancer.com.ua. Суд також відмічав, що заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності не узгоджувалась із правовою позицією відповідача в частині посилань відповідача на непричетність до створення веб-сайту, про який зазначав позивач у позові.
Суд також вказував в рішенні від 25.11.2021 у цій справі, що цивільне законодавство ґрунтується на добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов'язків. Особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.
Тобто при розгляді цієї справи переважна частина правової позиції відповідача, викладена у відзиві на позов та інших заявах відповідача, була судом відхилена та/або не була визнана обґрунтованою при прийнятті рішення по суті справи, а правовою підставою відмови в позові у цьому спорі є недоведеність позивачем обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог.
Таким чином, суд частково погоджується з запереченнями позивача проти заяви відповідача про розподіл судових витрат, оскільки вбачається, що не всі заявлені витрати відповідача на підготовку його правової позицій у цій справі відповідали критеріям неминучості та необхідності понесення таких витрат, оскільки, хоча рішенням у справі від 25.11.2021 суд відмовив в задоволенні позовних вимог, тобто рішення ухвалено на користь відповідача, проте за обсягом більше 2/3 змісту відзиву на позов та інших заяв відповідача у цій справі були судом відхилені та/або не були визнані обґрунтованими при розгляді справи.
За таких обставин суд вважає, що лише 1/3 заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у цій справі відповідають критеріям неминучості та необхідності понесення таких витрат (а саме 1/3 від 24000,00 грн, що становить 8000,00 грн), а решта заявлених відповідачем таких витрат не відповідають цим критеріям.
При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду (в постанові у справі №911/739/15 від 30.07.2019) про наведені в рішеннях Європейського суду з прав людини критерії, з яких слід виходити при визначенні витрат на правову допомогу.
А саме, згідно рішень Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", "East/West Alliance Limited" проти України" заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Отже, на переконання суду, не всі витрати відповідача з підготовки та доведення правової позиції відповідача, яка в переважній частині була суперечливою та необґрунтованою, відповідають критеріям неминучості та необхідності, як зазначено вище, а тому заява відповідача про розподіл судових витрат підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 ст.73, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
На підставі ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу, шляхом стягнення з позивача на користь відповідача документально підтверджених та обґрунтованих витрат в розмірі 8000,00 грн.
Керуючись ст. 123, 126, 129, 221, 233, 236-238, 240-241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Фізичної особи-підприємця Опанасюка Павла Олександровича про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового рішення у справі №911/1375/21 (вх.суду №28106/21 від 07.12.2021) у розмірі 24000,00 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Филя Вадима Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Опанасюка Павла Олександровича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 8000 (вісім тисяч) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Додаткове рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, передбаченому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у строк, визначений ст.256 Господарського процесуального кодексу України, в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата виготовлення і підписання повного тексту додаткового рішення 11.04.2022.
Суддя О.О. Третьякова