вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"11" квітня 2022 р. м. Київ Справа № 911/3633/21
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «Віломікс Україна» (10002, Житомирська обл., місто Житомир, майдан Путятинський, будинок 2, офіс 220, код 38862361)
до
товариства з обмеженою відповідальністю «Весела Свинка» (08710, Київська обл., Обухівський р-н, село Підгірці, вулиця Васильківська, будинок 3-А, код 38321698)
про стягнення 473060,79 гривень
09.12.2021 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Віломікс Україна» (далі - ТОВ «Віломікс Україна»/позивач) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Весела Свинка» (далі - ТОВ «Весела Свинка»/відповідач) заборгованості за договором поставки від 16.01.2020 № 2/20 у загальному розмірі 473060,79 гривень.
В обґрунтування позову позивач вказує, що на виконання умов договору ним на користь відповідача здійснено поставку товару згідно видаткової накладної від 03.04.2020 № 273 на суму 214968,94 гривень та згідно видаткової накладної від 07.05.2020 № 342 на суму 195083,72 гривень. Крім того, позивач зазначає, що у відповідності до додатку від 24.07.2020 № 1 договору поставки від 16.01.2020 № 2/20 сторони погодили збільшити вартість оплаченої покупцем частини товару, внаслідок чого відбулось коригування вартості товару в бік збільшення на суму 31299,09 гривень.
Проте, як стверджує позивач, відповідач покладених на нього умовами договору обов'язки щодо своєчасного розрахунку в повному обсязі не здійснив.
До того ж, позивач вказує, що невиконання відповідачем покладених на нього умовами договору обов'язків стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення пені та інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.12.2021 позовну заяву ТОВ «Віломікс Україна» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/3633/21. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України - п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали.
Відповідач про розгляд справи судом повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте, процесуальним правом на подання відзиву не скористався.
Враховуючи те, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
16.01.2020 ТОВ «Віломікс Україна» (постачальник) та ТОВ «Весела Свинка» (покупець) укладено договір поставки № 2/20 (далі - договір), відповідно до умов якого:
- постачальник відповідно до умов цього договору зобов'язується передати (поставити) у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у специфікації, які є невід'ємною частиною договору, та із врахуванням можливих коригувань ціни згідно пункту 3.4. цього договору у випадках зміни курсу гривні до євро на дату, що передує даті платежу, відносно курсу гривні до євро на дату, що передувала даті підписання специфікації. Вартість та ціна товару у специфікації у відповідності із статтею 533 Цивільного кодексу України визначається в грошовому еквіваленті євро до гривні та вказується у гривні. Грошовий еквівалент євро до гривні визначається у специфікації за курсом продажу євро на міжбанку (за даними сайту https://minfin.com.ua) на момент закриття торгів дня, що передує даті підписання сторонами специфікації (пункт 1.1.);
- кількість та асортимент товару, адреси та строки поставки кожної конкретної партії, що постачається згідно даного договору, погоджується та визначаються сторонами у специфікації, яка виписується на кожну партію товару (пункт 1.2.);
- датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної, що засвідчує факт прийняття товару покупцем від постачальника (пункт 2.3.);
- оплата за кожну партію товару здійснюється протягом 21 календарних днів з дня одержання в повному обсязі партії товару (пункт 3.3.);
- у разі невиконання покупцем вимог п.п. 3.3. договору та у випадку зростання міжбанківського курсу продажу євро до гривні на 2 (два) або більше відсотків, діючого на момент закриття торгів дня, що передував кожному отриманому платежу, відносно міжбанківського курсу продажу євро до гривні, що діяв на момент закриття торгів дня, що передував даті підписання сторонами специфікації, покупець зобов'язаний оплатити вартість товару за цінами, збільшеними пропорційно росту міжбанківського курсу продажу євро до гривні. Курс продажу євро на міжбанку визначається згідно даних, вказаних на сайті https://minfin.com.ua. При невиконанні покупцем вимог першої частини п.п. 3.4. договору продавець має право в односторонньому порядку без узгодження із покупцем змінити ціну оплаченого товару. У цьому випадку пропорційно зміні ціни підлягає зміні (коригуванню) і вартість товару.
Сума коригування вартості товару (сума доплати) за кожним окремим платежем покупця визначається за такою формулою:
S = V* (K1/K0) - V,
де:
S - сума коригування вартості товару (сума доплати)
V - сума отриманого платежу від покупця;
K1 - курс продажу євро на міжбанку (за даними сайту https://minfin.com.ua), який діяв на момент закриття торгів того дня, що передував кожному отриманому платежу;
K0 - курс продажу євро на міжбанку (за даними сайту https://minfin.com.ua) на момент закриття торгів того дня, що передував даті підписання сторонами специфікації.
Якщо товар оплачений покупцем, то загальна сума коригування вартості товару (сума доплати) становить суму коригувань вартості товару за кожним окремим платежем покупця згідно вищенаведеної формули (пункт 3.4.);
- якщо покупцем товар не оплачений (частково чи повністю), то постачальник при зверненні із претензією до покупця чи із позовом до господарського суду визначає суму основного боргу (грошового зобов'язання) за такою формулою:
S = V*(K1/K0),
де:
S - сума основного боргу (грошового зобов'язання);
V - вартість отриманого та неоплаченого покупцем товару згідно видаткових накладних;
K1 - курс продажу євро на міжбанку (за даними сайту https://minfin.com.ua), який діяв на момент закриття торгів того дня, що передував даті подання претензії, позовної заяви чи даті уточнення позовних вимог при розгляді справи судом;
K0 - курс продажу євро на міжбанку (за даними сайту https://minfin.com.ua) на момент закриття торгів того дня, що передував даті підписання сторонами специфікації (пункт 3.5.).
Сторонами підписано Специфікації від 03.04.2020 № 5 та від 07.05.2020 № 6, якими визначено, зокрема, найменування, кількість та загальну вартість товару, який продавець має передати покупцю.
Так, на виконання укладеного сторонами договору постачальником поставлено, а покупцем прийнято товар на загальну суму 410052,63 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних від 03.04.2020 № 273 на суму 214968,94 гривень та від 07.05.2020 № 342 на суму 195083,72 гривень, які підписані обома сторонами.
Постачальником та покупцем 24.07.2020 підписано додаток № 1 до договору (далі - додаток № 1), за умовами п. 1.1. якого сторони домовились згідно п.п. 3.4. договору збільшити вартість оплаченої покупцем частини товару, що має бути додатково оплачена покупцем за формулою, яка наведена у п.п. 3.4. договору.
Пунктом 1.2. додатку № 1 сторони погодили розрахунок коригування, а саме:
- (пп. 1.2.1.) 14754,82= 100000,00 * 30,9488/26,9695-100000,00
де:
14754,82 - сума оплати, на яку збільшується вартість оплаченої покупцем частини поставки товару, що має бути додатково оплачена покупцем, грн з ПДВ;
100000,00 - сума оплати 31.03.2020;
30,2624 - курс євро 27.03.2020;
26,9695 - курс євро 21.01.2020 (ВН № 59 від 22.01.2020);
- (пп. 1.2.2.) 8698,66 = 101124,36 * 29,2894/26,9695 - 101124,36
де:
8698,66 - сума оплати, на яку збільшується вартість оплаченої покупцем частини поставки товару, що має бути додатково оплачена покупцем, грн. з ПДВ;
101124,36 - сума оплати 04.05.2020;
29,2894 - курс євро 30.04.2020;
26,9695 - курс євро 21.01.2020 (ВН № 59 від 22.01.2020);
- (п.п. 1.2.3.) 243,48 = 64639,12 * 27,0739/26,9723 - 64639,12
де:
243,48 - сума оплати, на яку збільшується вартість оплаченої покупцем частини поставки товару, що має бути додатково оплачена покупцем, грн з ПДВ;
64639,12 - сума оплати 02.03.2020;
27,0739 - курс євро 28.02.2020;
26,9723 - курс євро 22.01.2020 (ВН № 60 від 23.01.2020);
- (п.п. 1.2.4.) 4558,61 = 47244,50 * 30,3652/27,6931 - 47244,50
де:
4558,61 - сума оплати, на яку збільшується вартість оплаченої покупцем частини поставки товару, що має бути додатково оплачена покупцем, грн з ПДВ;
47244,50 - сума оплати 12.06.2020;
30,3652 - курс євро 11.06.2020;
27,6931 - курс євро 02.03.2020 (ВН № 175 від 03.03.2020);
- (п.п. 1.2.5.) 3043,53 = 37853,56 * 29,9197/27,6931 - 37853,56
де:
3043,53 - сума оплати, на яку збільшується вартість оплаченої покупцем частини поставки товару, що має бути додатково оплачена покупцем, грн з ПДВ;
37853,56 - сума оплати 30.06.2020;
29,9197 - курс євро 01.07.2020;
27,6931 - курс євро 02.03.2020 (ВН № 175 від 03.03.2020).
Згідно п. 1.4. додатку № 1 зобов'язання покупця по оплаті вважаються виконаними належним чином з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника (дата оплати).
На підставі додатку № 1 сторонами договору підписано видаткову накладну від 24.07.2020 № 558, згідно якої зафіксовано збільшення вартості партії товару 31299,09 гривень.
Позивач стверджує, що відповідач всупереч умовам договору взяті на себе зобов'язання по оплаті поставленого позивачем та прийнятого відповідачем товару в повному обсязі не виконав, а також не виконав зобов'язання визначенні додатком № 1, що стало підставою для звернення позивача до суду із розглядуваним позовом із вимогою про стягнення з відповідача боргу в розмірі 361299,09 гривень.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
За змістом ст. ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов'язків, обумовлених цим договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 цього ж Кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом пунктом 3.3. договору сторони встановили, що оплата за кожну партію товару здійснюється протягом 21 календарних днів з дня одержання в повному обсязі партії товару.
Отже, строк оплати отриманого відповідачем товару, за видатковою накладною від 03.04.2020 № 273 настав 24.04.2020, а за видатковою накладною від 07.05.2020 № 342 настав 28.05.2020, та, відповідно, настав і обов'язок покупця оплатити отриманий товар.
Однак, матеріали справи не містять доказів виконання покупцем свого зобов'язання по оплаті отриманого товару за вказаними вище видатковими накладними. Водночас, як стверджує позивач та не заперечувалось відповідачем, останнім в рахунок погашення заборгованості за видатковою накладною від 03.04.2020 № 273 сплачено 50052,66 гривень, а в рахунок погашення заборгованості за видатковою накладною від 07.05.2020 № 342 відповідачем сплачено 30000,00 гривень, тож згідно вказаних накладних за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 164916,25 гривень та 165083,72 гривень відповідно.
Також, позивач вказує на невиконане відповідачем грошове зобов'язання у розмірі 31299,09 гривень, яке виникло внаслідок коригування вартості товару та зафіксовано обома сторонами у додатку № 1.
Щодо вказаної суми боргу, то судом встановлено, що за змістом додатку № 1, сторонами не встановлено строку виконання покупцем обов'язку по оплаті вказаної суми. При цьому, п. 2.4. договору встановлено, що при застосуванні перерахунку ціни товару у відповідності до п. 3.4. цього договору, постачальник складає акт коригування вартості товару та надсилає його покупцю засобами електронного зв'язку та одночасно поштовим відправленням. Оплата акту коригування вартості товару здійснюється покупцем протягом 10 банківських днів від дати вручення акту коригування вартості товару. Акт коригування вартості товару складається постачальником в односторонньому порядку, без узгодження із покупцем.
Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутній як Акт коригування вартості товару, так і докази його надсилання або вручення покупцю, натомість у матеріалах справи наявний підписаний 24.07.2020 обома сторонами додаток № 1 до договору, в якому зафіксовано збільшення вартості оплаченої покупцем частини товару на загальну суму 31299,09 гривень.
Отже, з огляду на те, що покупець підписавши додаток № 1 до договору визнав свій обов'язок сплатити 31299,09 гривень внаслідок коригування вартості товару та виходячи з умов п. 2.4. договору, такий обов'язок, на переконання суду, відповідач мав виконати протягом 10 банківських днів з дня (24.07.2020) підписання додатку № 1, тобто до 07.08.2020.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, доводи позивача про наявність у нього заборгованості не спростував, доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором та сплати коштів за отриманий товар та внаслідок коригування вартості товару не надав, заперечень щодо факту отримання товару не висловив, доказів пред'явлення позивачу претензій та зауважень щодо кількості, якості та вартості товару або накладних на повернення товару також не надано.
Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у загальному розмірі 361299,06 гривень, а вимога позивача про стягнення з відповідача існуючої заборгованості є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та належить до задоволення.
Щодо вимог про стягнення пені та інфляційних втрат.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 71991,45 гривень пені розрахованої за загальний період з 24.04.2020 по 22.10.2021, та 39770,25 гривень інфляційних втрат, розрахованих за загальний період з травня 2020 року по жовтень 2021 року.
Судом встановлено, що пунктом 5.4. договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем умов п. 3.3. цього договору, він зобов'язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за прострочення виконання зобов'язання припиняється за датою виконання зобов'язання покупцем. Сторони дійшли згоди, що до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені), відсотків річних інфляційних нарахувань, встановлюється позовна давність тривалістю у три роки.
Вказаний пункт договору узгоджується з положеннями ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», за змістом якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Судом встановлено, що умовами пункту 5.4. договору сторони за взаємною згодою збільшили тривалість періоду нарахування пені від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Також, судом встановлено, що оплата отриманого відповідачем товару, за видатковою накладною від 03.04.2020 № 273 мала бути здійснена у строк до 24.04.2020, а за видатковою накладною від 07.05.2020 № 342 у строк до 28.05.2020, та, відповідно, з 25.04.2020 та 29.05.2020 відповідач вважається таким, що прострочив виконання свого обов'язку по оплаті отриманого ним товару.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що позивачем невірно визначено момент виникнення у відповідача прострочення по оплаті товару.
Тож, судом здійснено власний розрахунок пені, з урахуванням вірно визначеного початку періоду нарахування, та встановлено, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача пені становить 65194,00 гривень відповідно, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 71991,45 гривень пені підлягає частковому задоволенню у розмірі встановленому судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останній здійснено арифметично вірно, та у відповідності до умов договору, обставин справи та вимог закону, тож вимоги позивача про стягнення з відповідача 39770,25 гривень інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю в заявленому розмірі.
Відповідач в перебігу розгляду справи контррозрахунок заявлених позивачем до стягнення пені та інфляційних втрат не надав, доводи позивача в цій частині не спростував.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
А саме суд приймає рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Весела Свинка» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Віломікс Україна» 361299,06 гривень основного боргу, 65194,00 гривень пені та 39770,25 гривень інфляційних втрат.
Згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 6993,95 гривень.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Віломікс Україна» задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Весела Свинка» (08710, Київська обл., Обухівський р-н, село Підгірці, вулиця Васильківська, будинок 3-А, код 38321698) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Віломікс Україна» (10002, Житомирська обл., місто Житомир, майдан Путятинський, будинок 2, офіс 220, код 38862361) 361299,06 гривень основного боргу, 65194,00 гривень пені, 39770,25 гривень інфляційних втрат та 6993,95 гривень судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 11.04.2022.
Суддя Р.М. Колесник