Справа № 559/81/22
Провадження № 2/559/328/2022
05 квітня 2022 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області
в складі головуючого судді Ралець Р.В.,
секретаря судового засідання Протас Ю.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Дубно справу за позовом ОСОБА_3 до Смизької селищної ради Дубенського району Рівненської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем та визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за законом,-
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_2 , який на день смерті проживав разом з нею по АДРЕСА_1 . Після його смерті відкрилась спадщина, в яку вона вступила своєчасно шляхом фактичного прийняття спадкового майна, згідно ст.1268 ЦК України. До маси спадкового майна увійшла земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 3, 25 в умовних кадастрових гектарах, згідно сертифіката на земельну частку (пай) серії РВ №0105919 реєстраційний № 9919 від 01.11.1996 року, розташована на території Смизької (колишня Берегівська) сільської ради Дубенського району Рівненської області, який був отриманий спадкодавцем. Про те, що за померлим обліковується сертифікат на земельну частку (пай) їй на запит адвоката надійшла довідка з управління Держгеокадастру у Дубенському районі Рівненської області від 08.11.2021 №1018/307-21. Зазначений сертифікат на земельну частку втрачений. Спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась.
Коли вона звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, їй було відмовлено, оскільки у її паспорті громадянина України відсутня відмітка про реєстрацію на день смерті спадкодавця за однією адресою та в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, а саме на земельну ділянку, тому змушена звернутись до суду.
Позивачка просить розгляд справи провести без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, про що зазначила у позовній заяві.
Представник відповідача - Смизької селищної ради, належно повідомлений про день та час слухання справи, в судове засідання не з'явився, попередньо подавши до суду заяву, в якій просить розгляд справи провести без участі представника сільської ради, позовні вимоги визнають та не заперечують проти їх задоволення.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Керуючись ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим провести судове засідання без участі сторін на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Згідно роз'яснень, що містяться в пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», … у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.
Перевіривши фактичні обставини справи, наявні докази в їх сукупності та взаємозв'язку суд з врахуванням того, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 5).
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_2 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб 27 жовтня 1979 року (а.с. 9).
Як свідчить довідка Смизької селищної ради Дубенського району Рівненської області №610 від 02.11.2021, ОСОБА_2 дійсно постійно проживав разом зі своєю дружиною ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6).
Згідно довідки відділу №1 управління у Дубенському районі ГУ Держгеокадастру у Рівненській області № 1018/307-21 від 08.11.2021, ОСОБА_2 зазначений власником земельної ділянки площею 3,25 умовних кадастрових гектара для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Берегівської сільської ради Дубенського району Рівненської області на підставі сертифіката серії РВ №0105919 реєстраційний № 9919 від 01.11.1996 року (а.с. 10).
Відповідно до повідомлення приватного нотаріуса Дубенського районного нотаріального округу Коника Б.М. № 11/01-16 від 01.02.2022, а також інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №68345248 від 01.02.2022, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заводилась (а.с. 19, 20).
Згідно повідомлення приватного нотаріуса Дубенського районного нотаріального округу Коника Б.М. № 367/01-16 від 11.11.2021, ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, а саме на земельну ділянку (а.с. 11).
Відповідно до ч.1 ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Із роз'яснень викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008 року, слідує, що виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
З огляду на те, що в складі спадщини наявне нерухоме майно, у силу вимог ч.1 ст.1299 ЦК України спадкоємці зобов'язані зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, для цього заявнику необхідно отримати свідоцтво про право на спадщину. Так як такі документи у заявника відсутні, то вона звернулась до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, маючи за мету оформлення та видачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до п.п. 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем під час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до п. 211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра Юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року - доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом із спадкодавцем.
Задовольняючи заяву про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем, суд бере до уваги, що ОСОБА_3 є спадкоємцем за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , протене має змоги отримати свідоцтво про прийняття спадщини, оскільки на день смерті (час відкриття спадщини) хоча і проживала зі спадкодавцем, що підтверджується довідкою Смизької селищної ради, проте не була зареєстрована за однією з ним адресою; визнання факту заінтересованою особою; те, що метою встановлення даного факту є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення даного факту; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідач позовні вимоги визнав. Реалізувати свої права на спадок в позасудовому порядку позивач не може.
Згідно п.11 ч.1 ст. 346 ЦК України однією із підстав припинення права власності є смерть власника.
Статтею 328 ЦК передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч.1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду, що набрало законної сили, є однією з підстав для реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна.
Обставини, які б вказували, що ОСОБА_2 при житті неправомірно набув або володів земельною ділянку площею 3, 25 га, згідно згідно Сертифіката на земельну частку (пай) серії РВ №0105919, розташовану на території Смизької селищної ради (колишньої Берегівської сільської ради) Дубенського району Рівненської області, в суді не встановлено, натомість зазначена земельна ділянка дійсно рахується за спадкодавцем. Враховуючи, що спадщину після його смерті прийняла ОСОБА_3 , нотаріусом відмовлено в отриманні свідоцтва про право на спадщину, відповідач позов визнав, суд вважає, що за позивачкою необхідно визнати право на спадкове майно в судовому порядку.
Керуючись: ст. 346, 328, 1217, 1261, 1297 ЦК України ст.10, 60, 212, 213, 293, 315, 319 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Смизької селищної ради Дубенського району Рівненської області (місцезнаходження: вул. Б.Хмельницького, 37, смт. Смига Дубенського району Рівненської області, код ЄДРПОУ 04386391) про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем та визнання права на спадкове майнов порядку спадкування за законом - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку (пай) площею 3, 25 в умовних кадастрових гектарах, яка розташована на території Смизької селищної ради (колишньої Берегівської сільської ради) Дубенського району Рівненської області, згідно сертифіката серії РВ № 0105919 реєстраційний №9919 від 01.11.1996 року, який був отриманий спадкодавцем.
Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не булу вручену у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Р.В. Ралець