справа№380/20745/21
07 квітня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Західного територіального управління військової служби правопорядку Збройних Сил України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Личаківсько-Залізничний об'єднаний районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки Львівської області про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить :
визнати протиправною бездіяльність Західного територіального управління військової служби правопорядку Збройних Сил України щодо відмови у наданні довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та абзацу восьмого пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 (зі змінами) ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2019 по 30 грудня 2020 включно;
зобов'язати Західне територіальне управління військової служби правопорядку Збройних Сил України надати ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2019 по 30 грудня 2020 включно довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та абзацу восьмого пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 (зі змінами) ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2019 по 30 грудня 2020 включно.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що наказом Міністра оборони України від 16.04.2019 №197 на виконання наказу Міністерства оборони України від 09.04.2019 №67 ОСОБА_1 було звільнено з військової служби. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 у справі №1.380.2019.001973, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 ОСОБА_1 поновлено на військовій службі як такого, що перебуває у розпорядженні першого заступника Міністра оборони України. 26.03.2020 відповідачем виплачено грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць, а 16.12.2020 (дата звільнення) здійснено виплату грошового забезпечення за період з 19.04.2019 по 25.02.2020 (дата ухвалення судового рішення). Відповідно до рішення суду ОСОБА_1 поновлено у попередньому статусі військовослужбовця, який перебував у розпорядженні першого заступника Міністра оборони України та значився у списках особового складу Західного територіального відділу з питань запобігання та виявлення корупції МО України, а відтак знаходився на фінансовому забезпеченні у ЗТУ ВСП ЗС України. Наказом командувача сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 27.07.2021 №225 ОСОБА_1 звільнено у запас відповідно до п.2 ч.5 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” з набуттям права на пенсійне забезпечення, а з 20.08.2021 наказом №158 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) виключено із списків особового складу. 20.09.2021 представником позивача направлено запит до відповідача на отримання інформації про надання довідки за встановленою формою щодо розміру грошового забезпечення з 01.08.2019 по 30.12.2020 для призначення пенсії. 11.10.2021 відповідачем надано відповідь, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 у справі №1.380.2019.001973 здійснено виплату грошових коштів на користь ОСОБА_1 та надано довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з серпня 2019 по лютий 2020, що не охоплює необхідного для призначення пенсії періоду перебування на фінансовому забезпеченні позивача у ЗТУ ВСП ЗС України. Таким чином станом на сьогодні позивачу пенсії за вислугу років не призначено та відповідно такої військовослужбовець, який перебуває у запасі не отримує. Вважає дії відповідача протиправними, оскільки перешкоджають йому реалізувати його право гарантоване Законом №2262-ХІІ на отримання пенсії, що завдає істотної шкоди його інтересам.
Ухвалою суду від 03.12.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами. Установлено строк для подання відзиву.
Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому проти позовних вимог заперечує повністю, оскільки останній з 19.04.2019 виключений із списків особового складу Західного територіального відділу з питань запобігання та виявлення корупції та з усіх видів забезпечення. Твердження позивача про те, що з квітня 2017 по грудень 2020 він вважається таким, що проходив військову службу та перебував на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 є помилковими, такий перебував на фінансовому забезпеченні у військовій частині з квітня 2017 по 19 квітня 2019. Грошове забезпечення підполковнику юстиції ОСОБА_1 виплачено встановленим порядком згідно вимог керівних документів по 19.04.2019 в повному обсязі. Відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 у справі №1.380.2019.001973 виконано та 26.03.2020 ОСОБА_1 здійснено нарахування грошового забезпечення за один місяць в сум 20686,93 грн та виплачено таке згідно платіжного доручення №132 від 26.03.2020. Після набрання законної сили рішенням у справі №1.380.2019.001973 ОСОБА_1 виплачено грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 190740,44 грн. Згідно рішення суду від 25.02.2020 у справі №1.380.2019.001973 судом визначено конкретний період вимушеного прогулу з 20.04.2019 по 25.02.2020. У зв'язку з цим відповідачем була надана ОСОБА_1 довідка №214 від 31.08.2021 про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії, відповідно до ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та абзацу восьмого пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 (зі змінами) за вказаний період. Військова частина НОМЕР_2 не має повноважень надати позивачу довідку про грошове забезпечення за період з 25.02.2020 по 30.12.2020, оскільки позивач у зазначений період не перебував на фінансовому забезпеченні та не отримував жодного грошового забезпечення.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій вказує, що відповідач поданим відзивом не спростував та не заперечив наведені Позивачем обставини та правові підстави позову, із посиланням на відповідні докази та норми права.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 з 1996 року проходив військову службу в лавах Збройних Сил України, з 17.03.2017 обіймав посаду начальника Західної територіальної групи з питань запобігання та виявлення корупції, має військове звання “підполковник юстиції”, науковий ступінь “кандидат юридичних наук”, є учасником бойових дій.
16.04.2019 Міністр оборони України в порядку реалізації дисциплінарного стягнення “звільнення з військової служби за службовою невідповідністю” видав наказ № 197 (по особовому складу), яким ОСОБА_2 звільнено з військової служби в запас відповідно до підпункту “д” пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” (через службову невідповідність).
19.04.2019 т.в.о. начальника Західного територіального відділу з питань запобігання та виявлення корупції МОУ на виконання наказу від 16.04.2019 № 197 (по особовому складу) видав наказ від № 9 (по стройовій частині), яким ОСОБА_1 виключено із списків особового складу Західного територіального відділу запобігання корупції МОУ та знято з усіх видів забезпечення.
Не погодившись з таким звільненням із займаної посади, позивач звернувся до суду.
Так, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 у справі №1.380.2019.001973 було частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнано протиправними та скасовано рішення начальника Управління з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень: - від 25.03.2019 у виді догани (усно); - від 04.04.2019 у виді суворої догани (усно). Визнано протиправними і скасовано накази Міністра оборони України від 09.04.2019 №64 КП “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності”; від 12.04.2019 №67 КП “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності”; від 16.04.2019 №197 (по особовому складу) в частині, що стосується звільнення з військової служби у запас за підпунктом “д” (через службову невідповідність) підполковника юстиції ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні першого заступника Міністра оборони України. Визнано протиправними та скасовано накази начальника Західного територіального відділу з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України: від 12.04.2019 №3 (з основної діяльності) “Про призупинення виплати грошового забезпечення”; від 19.04.2019 №9 (про виключення ОСОБА_1 з 19.04.2019 зі списків особового складу Західного територіального відділу з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України та усіх видів забезпечення). Поновлено ОСОБА_2 на військовій службі як такого, що перебуває у розпорядженні першого заступника Міністра оборони України. Стягнуто з військової частини НОМЕР_2 (на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 211427 (двісті одинадцять тисяч чотириста двадцять сім) гривень 37 коп. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. Встановлено такий порядок виконання рішення суду щодо стягнення коштів - при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 211427,37 грн. роботодавцеві слід утримати з цієї суми та перерахувати у відповідні бюджети/фонди передбачені законодавством податки, збори та інші обов'язкові платежі. Рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на військовій службі як такого, що перебуває у розпорядженні першого заступника Міністра оборони України та стягнення грошового забезпечення за один місяць в розмірі 20686 (двадцять тисяч шістсот вісімдесят шість) гривень 93 коп. допущено до негайного виконання.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 у справі №1.380.2019.001973 залишено без змін.
Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
26.03.2020 року позивачу виплачено грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць (в частині безумовного виконання рішення суду), а 16.12.2020 - за весь час вимушеного прогулу з 19.04.2019 по 25.02.2020.
Відповідно до витягу з наказу Міністра оборони України (по особовому складу) №630 від 02.12.2020 року позивача поновлено на військовій службі та призначено на посаду старшого юрисконсульта юридичної служби управління оперативного командування “Схід” сухопутних військ Збройних Сил України.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №255 від 31.12.2020 року позивача з 31.12.2020 року зараховано до списків особового складу частини та на усі види забезпечення.
Окремою ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 у справі №1.380.2019.001973 повідомлено начальника Західного територіального управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України про протиправну бездіяльність щодо виконання рішення суду від 25.02.2020 у справі №1.380.2019.001973, що полягає у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення (за час вимушеного прогулу та грошового забезпечення пов'язаного із скасуванням наказу начальника Західного територіального відділу з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України від 12.04.2019 №3 (з основної діяльності) “Про призупинення виплати грошового забезпечення”) без одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу” від 15.01.2004 року №44. З метою усунення виявленого порушення закону військовій частині НОМЕР_2 слід провести нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення військовослужбовця відповідно до статті 8 Закону №2011-ХІІ та положень Порядку №44. Встановлено строк для подання відповіді про виконання окремої ухвали - до 07.09.2021 включно.
16.02.2022 постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 (Західне територіальне управління військової служби правопорядку) - залишено без задоволення. Окрему ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року з розгляду заяви ОСОБА_2 , поданої в порядку статті 383 КАС України в адміністративній справі №1.380.2019.001973 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Управління з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України, Західного територіального відділу з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України, Західного територіального управління військової служби правопорядку про визнання протиправними та скасування наказів, рішень, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - залишено без змін.
Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 27.07.2021 №225 ОСОБА_1 звільнено у запас відповідно до п.2 ч.5 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” з набуттям права на пенсійне забезпечення, а з 20.08.2021 наказом №158 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) виключено із списків особового складу.
26.08.2021 позивач звернувся до Західного територіального управління військової служби правопорядку Збройних Сил України з запитом на отримання інформації про надання Довідки за встановленою формою щодо розміру грошового забезпечення з 01.08.2019 по 30.12.2020. Відповіді на запит не отримано.
20.09.2021 представником позивача надіслано адвокатський запит до Західного територіального управління військової служби правопорядку Збройних Сил України щодо отримання інформації та письмових документів, що могли би слугувати підставами відмови ОСОБА_1 у видачі Довідки щодо розміру його грошового забезпечення за період з 01.08.2019 по 30.12.2020.
08.10.2021 листом відповідач на адвокатський запит надав відповідь, в якій зазначив, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 у справі №1.380.2019.001973 виконано та надано Довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з серпня 2019 по лютий 2020.
Позивач не погоджується з такою бездіяльністю відповідача, оскільки знаходився на фінансовому забезпеченні у Західному територіальному управлінні військової служби правопорядку Збройних Сил України до 30.12.2021, відповідно довідка про розмір грошового забезпечення повинна була видана станом на 30.12.2020.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
При цьому основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, врегульовані Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі Закон №2011-ХІІ).
Приписами ст. 1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами 2, 3 ст.9 Закону №2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Отже, до складу грошового забезпечення входять чотири види складових, а саме: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону № 2011-ХІ пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі Закон № 2262-ХІІ).
Суд зазначає, що однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до абзаців першого, дванадцятого пункту а частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах б-д, ж статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Згідно з частиною 3 статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У пункті 7 постанови Кабінету міністрів України “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам служби судової охорони та членам їх сімей” від 17.07.1992 №393 (далі Постанова № 393), передбачено, що пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів:
відповідних окладів за посадою (для поліцейських, відряджених до органів державної влади, установ та організацій із залишенням на службі в Національній поліції, які отримували при цьому грошове забезпечення та звільнені із служби безпосередньо з посад у таких органах, установах та організаціях, - відповідних окладів, установлених за рівнозначними (аналогічними) посадами в Національній поліції), військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту - щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;
щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
В силу правових норм пункту 7 Постанови № 393 та пункту 7 Порядку № 3-1 для призначення йому пенсії до пенсійного органу необхідно надати пакет документів, в якому, з-поміж іншого, надати довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії за останні 24 місяці підряд перед звільненням.
З матеріалів справи вбачається, що за період з серпня 2019 по лютий 2020 військовою частиною НОМЕР_2 позивачу видано довідку від 31.08.2021 №214 про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії, однак з 19.04.2019 по 30.12.2020 позивач фактично перебував у вимушеному прогулі.
Рішенням у справі №1.380.2019.001973 в частині поновлення ОСОБА_2 на військовій службі як такого, що перебуває у розпорядженні першого заступника Міністра оборони України та стягнення грошового забезпечення за один місяць в розмірі 20686 (двадцять тисяч шістсот вісімдесят шість) гривень 93 коп. суд допустив до негайного виконання, про що 25.02.2020 видав виконавчі листи.
Відповідно до п. 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 “Про практику розгляду судами трудових спорів” належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Згідно із ст. 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
З системного аналізу вищевказаних норм слідує, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок полягає у тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 05 березня 2020 року у справі № 280/360/19.
Стаття 236 КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, що вказують на його бажання поновитися на роботі.
З аналізу правових норм, що застосовуються до спірних правовідносин випливає, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок виявляється у тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення оскаржуватися.
З матеріалів справи слідує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 у справі №1.380.2019.001973 поновлено ОСОБА_2 на військовій службі як такого, що перебуває у розпорядженні першого заступника Міністра оборони України.
Проте, згідно наказу Міністерства оборони України від 02 грудня 2020 позивача поновлено на військовій службі та призначено на посаду старшого юрисконсульта юридичної служби управління оперативного командування “Схід” сухопутних військ Збройних Сил України. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.12.2020 №255 підполковника юстиції ОСОБА_1 з 31.12.2020 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Оскільки позивач перебував у вимушеному прогулі по вині відповідача, та не отримував, у зв'язку із незаконним звільненням, додаткові види грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці служби підряд перед звільненням, відповідач помилково під час виготовлення довідки про отримання додаткових видів грошового забезпечення не зараховано час вимушеного прогулу.
Суд зазначає, що під час виготовлення вищезгаданої довідки відповідач повинен був врахувати час вимушеного прогулу, оскільки через незаконне звільнення позивача не отримував додаткові види грошового забезпечення. Відповідно ОСОБА_1 вважався таким, що проходив військову службу та перебував на фінансовому забезпеченні у військовій частині.
Відтак, суд приходить до висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо відмови у видачі довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій для обчисленні пенсії за віком.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Західного територіального управління військової служби правопорядку Збройних Сил України щодо ненадання ОСОБА_1 довідки про щомісячні (у тому числі додаткові) види грошового забезпечення (включаючи надбавки, доплати, підвищення) та премії, за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення або перерахунку пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” з урахуванням часу вимушеного прогулу та зобов'язати Західне територіальне управління військової служби правопорядку Збройних Сил України надати ОСОБА_1 оновлену довідку про отримання додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 (надбавки, доплати, підвищення та премії), за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення або перерахунку пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, з урахуванням часу вимушеного прогулу.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За таких обставин у відповідача були відсутні підстави для відмови у виготовленні нової довідки про отримання додаткових видів грошового забезпечення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань Західного територіального управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним за поданий адміністративний позов судовий збір на загальну суму 908,00 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 256, 258, 261-262, 294, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд -
1.Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Західного територіального управління військової служби правопорядку Збройних Сил України щодо ненадання ОСОБА_1 оновленої довідки про отримання додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 (надбавки, доплати, підвищення та премії), за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення або перерахунку пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” з урахуванням часу вимушеного прогулу.
3. Зобов'язати Західне територіальне управління військової служби правопорядку Збройних Сил України надати ОСОБА_1 оновлену довідку про отримання додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 (надбавки, доплати, підвищення та премії), за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення або перерахунку пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, з урахуванням часу вимушеного прогулу
4. Стягнути з Західного територіального управління військової служби правопорядку Збройних Сил України (вул. Городоцька, буд. 40, Львів, 79016, код ЄДРПОУ 09724567) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок судових витрат у вигляді судового збору.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гулкевич І.З.