справа №380/24120/21
07 квітня 2022 року місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд У складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання вчинити дії
до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, в якій позивач просить суд:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати подання до управління Державної казначейської служби у Галицькому районі м.Львова про повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7821 грн., сплаченого згідно з квитанцією №181 від 26.01.2017.
Ухвалою від 20.12.2021 суддя залиши позовну заяву без руху.
Ухвалою від 04.01.2022 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справ.
Ухвалою від 07.04.2022 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Позивач зазначає, що вперше придбав житло та при укладенні договору безпідставно (помилково) сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості придбаного ним майна. Позивач вважає, що має право на повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості квартири у розмірі 7821,00 грн.
До суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позову заперечив. Відзив обґрунтований тим, що відповідач не володіє інформацією щодо прав власності на нерухоме майно, йому не відомо чи придбавають таке житло вперше. Позивач не надав жодних документів, які б підтверджували, що майно придбане вперше. Питання звільнення від сплати збору мало б вирішуватись при нотаріальному оформленні цивільно-правового договору.
Дослідивши та об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд встановив наступне.
26.01.2017 позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Житлобудзахід» укладено договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (далі - договір).
Вказаний договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом міського нотаріального округу Львівської області Шафраном Р.І. та зареєстрований за №362.
При укладанні зазначеного договору позивачем було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 7821 грн. 00 коп., що підтверджується копією квитанції від 26.01.2021 №181.
Відповідно до інформаційної довідки №289951132 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, сформованої 13.12.2021, позивач є власницею адресою АДРЕСА_3 .
Підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу №362 посвідчений приватним нотаріусом міського нотаріального округу Львівської області Шафраном Р.І.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою від 21.09.2021, в якій просив повернути помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 7821 грн.
За результатами розгляду зазначеної заяви відповідач листом від 04.10.2021 №1300-5604-8/87667 повідомив, що згідно з приписами пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем виникнення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Вказав на відсутність підстав для повернення відповідного збору.
Виходячи з наявності підстав для повернення помилково сплаченого до бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.
Відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ, організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Згідно з пунктом 8 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" об'єктом оподаткування для платників збору, визначених у пункті 9 статті 1 вказаного Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для таких суб'єктів встановлюються у розмірі 1 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного у пункті 8 статті 2 вказаного Закону (пункт 10 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування").
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740).
Згідно з вимогами пункту 15-1 Порядку №1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна.
Щодо тверджень відповідача про те, що він не володіє інформацією щодо прав власності на нерухоме майно, йому не відомо чи придбавають таке житло вперше, суд зазначає наступне.
У постанові від 21.08.2018 при розгляді у касаційному порядку справи №819/657/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що в Україні відсутній механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість. Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміну "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше. Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у ПФУ права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
Верховний Суд зазначив, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Верховний Суд врахував правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovdandPine v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Отже, посилання на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачам в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є необґрунтованими.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 21.08.2018 (справа №819/657/17), від 20.03.2018 (справа №819/1249/17), від 19.06.2018 (справа №819/1554/16).
Твердження відповідача щодо пропуску строку звернення до суду із цим позовом через приписи пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, суд вважає безпідставними з огляду на таке.
Як уже зазначалось вище, питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовані у Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740.
Відповідно до пункту 1.4 статі 1 Податкового кодексу України, встановлення і скасування зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, їх розмірів та механізмів справляння здійснюються відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Процедура повернення збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування встановлена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим і наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787.
Зазначеним підзаконним нормативно-правовим актом не передбачено граничного строку для звернення до органу, що контролює справляння надходжень до бюджету, із заявою про формування подання та, не передбачено право відповідача відмовити у формуванні подання у випадку не звернення платника збору із заявою у строки, визначені Податковим Кодексом України.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що позивач 26.01.2017 вперше придбав нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_3 за договором купівлі-продажу, і при його нотаріальному посвідченні безпідставно сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості в розмірі 7821 грн.
За таких обставин суд, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови позивачу у поверненні грошових коштів у розмірі 7821 грн., оформлене листом від 04.10.2021 №1300-5604-8/87667.
З метою ефективного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 7821грн., сплаченого згідно з квитанцією №181 від 26.01.2017.
Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд встановив, що між позивачем (клієнт) та адвокатом Тибінкою Василем Ярославовичем укладено договір про надання правової допомоги б/н від 16.9.2021, згідно з умовами якого виконавець зобов'язується надати клієнту правову допомогу на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з актом виконаних робіт б/н від 13.12.2021 (далі - Акт) виконавець в інтересах клієнта виконав такі зобов'язання:
- вивчення наданих клієнтом документів, аналіз судової практики, визначення перспективи справи, надання усної правової консультації з приводу повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 7821 грн., на підставі договору купівлі-продажу від 26.01.2017;
- складання 21.09.2021 заяви від імені клієнта до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо повернення безпідставно сплаченого згідно з квитанцією №181 від 26.01.2017 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу від 26.01.2017;
- складання 13.12.2021 позовної заяви до Львівського окружного адміністративного суду про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати до Управління державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова подання про повернення Клієнту з Державного бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 7821 грн.
Відповідно до пункту 2 Акта сторони погодили, що загальна вартість наданої адвокатом правової допомоги становить 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень.
У частині 6 статті 134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
На підставі системного аналізу матеріалів справи та долучених представником позивача доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, суд вважає, що зобов'язання стосовно аналізу судової практики, визначення перспективи справи, надання усної правової консультації з приводу повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майнане відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Суд вказує на те, що в Акті вказано, що витрачений на надання правових послуг становить 7 годин. На переконання суду, вказані відомості не відповідають складеності справи, а тому суд зазначену інформацію оцінює критично.
Суд зауважує про те, що зобов'язання адвоката «вивчення наданих клієнтом документів» є абстрактним, оскільки в Акті не конкретизовано які саме документи досліджувалися адвокатом.
Суд наголошує також на тому, що представник позивача не надав доказів оплати відповідних юридичних послуг.
Крім того, суд зауважує, що справа, яка розглядається, відноситься до категорії справ незначної складності, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, не потребує збору та дослідження значних обсягів доказового матеріалу. Також суд наголошує на тому, що судова практика у такій категорії справ є усталеною та передбачуваною, зважаючи на її типовий характер.
Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд враховує під час вирішення такого питання.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню на підставі заперечень відповідача та у зв'язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п'ятою статті 134 КАС України.
Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 2500,00 грн. витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
Відтак, з огляду на незначну складність справи, недоведеність її значення для позивача та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 1000,00 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути сплачений судовий збір та понесені витрати на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 КАС України, суд
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у поверненні грошових коштів у розмірі 7821,00 грн., оформлене листом від 04.10.2021 №1300-5604-8/87667.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 7821 (сім тисяч вісімсот двадцять одна) грн., сплаченого згідно з квитанцією №181 від 26.01.2017.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя А.Г. Гулик