30 березня 2022 року
справа №380/1285/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Кравців О.Р.,
за участю:
секретар судового засідання Шийович Р.Я.,
від позивача представник не з'явився,
представник відповідача Холявка І.Я.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ Фрут Пектин» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ТБ Фрут Пектин» (далі - позивач, ТОВ «БТ Фрут Пектин») з позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач, ГУДПС у Львівській області), в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0013170703 від 08.12.2020 про завищення суми бюджетного відшкодування на суму 390160,00 грн. та штрафні санкції в сумі 97540,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0013460703 від 08.12.2020 про завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 283040,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00013290703 від 08.12.2020 на суму 3400,00 грн. штрафних санкцій за виявлені помилки при заповненні обов'язкових реквізитів податкових накладних.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Підставою винесення спірних податкових повідомлень-рішень став висновок акта перевірки про продаж підприємством товарів, а саме соку концентрованого на експорт нижче ціни його придбання. Податковим органом було встановлено що за результатами проведення господарських операцій із придбання соку яблучного концентрованого та його подальшої реалізації підприємство отримало збиток на загальну суму 34177,38 грн. Позивач вказує, що на думку податкового органу вказана діяльність підприємства не є господарською діяльністю, тобто не має ділової мети. Однак позивач з такими висновками не погоджується. Під час проведення перевірки інспекторами не взято до уваги факту зміни курсових різниць при здійсненні зовнішньо-економічної діяльності. Купівля товару позивачем підтверджується усіма належними документами. В податкового органу жодних зауважень щодо таких первинних фінансово-господарських документів під час перевірки не було, податковий орган лише дійшов до неправомірного, на переконання позивача, висновку про те, що такі операції не є господарською діяльністю. Однак позивач наголошує, що навіть збиткова операція є господарською діяльністю та не є порушенням податкового законодавства.
Продаж позивачем продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати як операцію поза межами його господарської діяльності, адже будь-яка реалізація товару пов'язана з кон'юнктурою ринку, можливістю реалізації даної продукції на ринку за певною ціною, оскільки до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов'язаних із виробництвом товару, належать: рівень попиту на продукцію, кон'юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об'єктивно впливають на формування ціни.
Оскільки метою продажу товару позивачем було отримання прибутку виходячи з цін, які склались на ринку сокової продукції, та уникнення додаткових витрат, пов'язаних із подальшим зберіганням продукції, а також зважаючи на недоведеність відповідачем невідповідності цін ринковим, неврахування зміни курсів валют на момент проведення податкової перевірки, необґрунтованими є висновки відповідача про те, що діяльність позивача не є господарською.
Щодо податкового повідомлення-рішення №00013290703 від 08.12.2020 на суму 3400 грн., як штрафних санкцій за виявлені помилки при заповненні обов'язкових реквізитів податкових накладних, то таке твердження повністю не відповідає дійсності В ході проведення перевірки податковим органом не було виявлено факт: допущення помилок при заповненні обов'язкових реквізитів податкових накладних. Акт перевірки не містить жодної інформації про це.
Ухвалою від 03.02.2021 суд відкрив загальне позовне провадження у справі.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві /арк. спр. 173-179/. Під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки ГУДПС у Львівській області виявлено факт вагомих порушень чинного податкового законодавства України, а саме встановлено, що між Позивачем та ТзОВ «Яблуневий дар» (постачальник) укладено договір на поставку продукції №08/RT/2019 від 01.07.2019, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сік яблучний концентрований освітлений натуральний в кількості 495000 кг по ціні 17,00 грн. за 1 кг на загальну суму з ПДВ 10098000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1683000,00 грн.). На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивач надав для перевірки: специфікації, видаткові накладні, податкову накладну від 16.07.2019 №31.
Після виконання умов вище згаданого договору 09.07.2019 між позивачем (постачальник) та компанією «ЕТМ FOOD PRODUCTS ЕР», Шотландія укладено договір №209/07-2019, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець оплатити та прийняти сік яблучний концентрований освітлений натуральний. Не менш важливим є той факт, що до вартості експортованого соку яблучного концентрованого освітленого натурального товариством не включено затрати на зберігання (період зберігання липень-серпень 2019 року), послуги пакування та допоміжні послуги щодо транспортування соку, а також інші видатки товариства.
Відповідач звертає увагу, що вищезазначені операції з продажу на експорт за ціною, нижчою за ціну придбання, здійснювались позивачем систематично.
Реалізація товару за ціною, нижчою від ціни придбання, до якої не включені ані витрати на доставку ані витрати на доведення до стану, придатного для продажу, свідчить, на думку відповідача, про характер збитковості операцій підприємства.
Збитковість експортування позивача компанії «ЕТМ FOOD PRODUCTS LP» раніше придбаного у ТзОВ «Яблуневий дар» соку яблучного концентрованого освітленого натурального дає підстави вважати, що його придбання та подальша реалізація на експорт не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності позивача, :скільки не мала на меті отримання доходу від цих операцій, а отже не пов'язана з його господарською діяльністю.
Попри усе зазначене вище, ГУДПС у Львівській області наголошує, що позивач здійснював експорт товарів - соку яблучного концентрованого освітленого натурального, що є абсолютно нехарактерним для основного виду господарської діяльності платника податків.
Намір одержати дохід шляхом відшкодування ПДВ з бюджету (зменшення сплати поточних платежів по ПДВ за рахунок сформованого податкового кредиту) не є самостійною діловою метою.
З огляду на викладене, дії позивача не обумовлені розумним змістом, що направлений на отримання доходу, отже такі дії були направлені виключно на мінімізацію податкових зобов'язань.
Також не можуть вважатися такими, що вчинені з діловою метою операції, за наслідками яких платник податків бажає отримати виключно податкову вигоду без здійснення реальної господарської діяльності. Позивачем не надано до перевірки будь-яких доказів на обґрунтування розумної економічної мети таких операцій, відповідно підприємством не доведено зв'язок таких витрат із власного господарською діяльністю, що виключає правомірність формування податкового кредиту на наслідками господарських операцій із поставки.
Отже, в порушення чинного законодавства позивачем не задекларовано відповідні показники по операціях з реалізації продукції поза межам господарської діяльності підприємства, в зв'язку з чим на думку ГУ ДПС у Львівській області йому правомірно здійснено донарахування відповідних сум, що у свою чергу вказує на необґрунтованості позовної заяви та надає усі підстави для відмови у її задоволенні.
Ухвалою від 11.08.2021 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив її до розгляду по суті.
Позивач надав додаткові пояснення. Наголошує, що у зв'язку з зміною курсу валют (євро/гривня) підприємством отриманий прибуток в розмірі 570127,34 грн., тобто досягнуто позитивного економічного ефекту.
У судове засіданні по розгляд справи позивач явку представника не забезпечив. Подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві, просив відмовити у його задоволенні.
Суд заслухав доводи представника відповідача, дослідив матеріали позову, відзиву, додаткових пояснень, з'ясував фактичні обставини, та-
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТБ Фрут Пектин» є суб'єктом господарювання та платником податків. Основний вид діяльності КВЕД 10.89: Виробництво інших харчових продуктів, не віднесених до інших угруповань.
У період з 30.10.2020 по 09.11.2020, на підставі направлень виданих ГУДПС у Львівській області відповідно до наказу від 19.10.2020 №4064, що виданий на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) у ТОВ «ТБ Фрут Пектин» проводилась документальна позапланова виїзна перевірка з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2020 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
За результатами вказаної перевірки складено акт документальної позапланової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства №1240/13-01-07-03/42891896 від 16.11.2020.
Відповідно до акта під час перевірки контролюючим органом виявлено такі порушення:
- п. 189.1. ст. 189, п. 198;5 ст. 198 ПК України №2755-VI від 02.12.2010 із внесеними змінами і доповненнями, занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 673200 гри., в тому числі:
- липень 2019 року - на суму 403920 грн., серпень 2019 року - на суму 269280 грн., що призвело до завищення сум заявленого бюджетного відшкодування (додаток №3 до декларацій) в сумі - 390160 грн., в тому числі:
- грудень 2019 року в сумі 150455 грн.;
- лютий 2020 року в сумі 216212 грн.;
- травень 2020 року в сумі 23493 грн.,
та завищення від'ємного значення по ПДВ заявленого за серпень 2020 року в сумі 283040,00 грн.;
- п. 201.10 ст. 201 ПК України, не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних зведені податкові накладні за ставкою 20% за липень 2019 року, серпень 2019 року на загальну суму ПДВ 673200,00 грн.
На підставі виявлених під час перевірки та зафіксованих в акті порушень контролюючим органом складено наступні податкові повідомлення-рішення:
- №0013170703 про завищення суми бюджетного відшкодування на суму 390160 грн. та штрафні санкції в сумі 97540,00 грн.;
- №0013290703 на суму 3400,00 грн., штрафних санкцій за виявлені помилки заповненні обов'язкових реквізитів податкових накладних;
- №0013460703 про завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 283040,00 грн.
ТОВ «Фрут Пектин» вказані податкові повідомлення-рішення вважає протиправними, тому звернулося до суду з цим позовом.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010. Зокрема, ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).
Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до п.п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.
Згідно з п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44ПК України).
Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту.
Слід зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Судом з'ясовано, що підставою винесення спірних податкових-повідомлень рішень зокрема стало порушення, яке виявилося у продажі підприємством товарів нижче ціни його придбання.
Суд наголошує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З матеріалів справи суд встановив, що проведення господарських операцій позивача підтверджується наступними документами:
- договором купівлі-продажу №08/РБ/2019 від 01 липня 2019 року;
- специфікацією №1 від 16 липня 2019 року;
- додатковою угодою від 28 листопада 2019 року;
- копія видаткової накладної №710 від 16 липня 2019 року;
- договором зберігання №21/КТ/2019 від 15 липня 2019 року;
- актом приймання - передачі товару на зберігання від 16 липня 2019 року;
- актом приймання - передачі товару зі зберігання від 22 липня 2019 року;
- актом приймання - передачі товару зі зберігання від 23 липня 2019 року;
- актом приймання - передачі товару зі зберігання від 24 липня 2019 року;
- актом приймання - передачі товару зі зберігання від 25 липня 2019 року;
- актом приймання - передачі товару зі зберігання від 26 липня 2019 року;
- актом приймання - передачі товару зі зберігання від 29 липня 2019 року;
- актом приймання - передачі товару зі зберігання від ЗО липня 2019 року;
- актом приймання - передачі товару зі зберігання від 31 липня 2019 року;
- актом приймання - передачі товару зі зберігання від 01 серпня 2019 року;
- актом приймання - передачі товару зі зберігання від 02 серпня 2019 року;
- актом здачі - приймання наданих послуг №787 від 31 липня 2019 року;
- актом здачі - приймання наданих послуг №842 від 02 серпня 2019 року;
- актом здачі - приймання наданих послуг №1030 від 30 вересня 2019 року;
- рахунком на оплату №56 від 31 липня 2019 року;
- рахунком на оплату №85 від 02 серпня 2019 року;
- рахунком на оплату №95 від 30 вересня 2019 року;
- договором надання послуг №02/05/2019-ЯТ від 02 травня 2019 року;
- актом здачі - приймання наданих послуг №896 від 30 серпня 2019 року;
- рахунком на оплату №75 від 31 липня 2019 року;
- рахунком на оплату №95 від ЗО серпня 2019 року;
- договором №09/07/19-ЕТМїї від 09 липня 2019 року;
- специфікацією №1 від 10 липня 2019 року;
- ВМД №11А209180/2019/050206;
- ВМД №11А209180/2019/049989;
- ВМД №11А209180/2019/049924;
- ВМД №11А209180/2019/049816;
- ВМД №11А209180/2019/049701;
- ВМД №иА209180/2019/048952;
- ВМД №иА209180/2019/048951;
- ВМД №иА209180/2019/050298;
- ВМД №иА209180/2019/050379;
- ВМД №ІІА209180/2019/050600;
- випискою по особовому рахунку за 29 листопада 2019 року;
- податковою накладною №71 від 30 серпня 2019 року;
- податковою накладною №31 від 16 липня 2019 року;
- податковою накладною №115 від 31 липня 2019 року;
- податковою накладною №16 від 02 серпня 2019 року;
- податковою накладною №156 від 30 вересня 2019 року.
Суд зауважує, що у податкового органу жодних зауважень щодо вказаних первинних фінансово-господарських документів під час перевірки не було, податковий орган дійшов до висновку про те, що операції які вказаними документами підтверджуються не є господарською діяльністю.
Суд до таких тверджень ставиться критично з огляду на наступне.
Вказані документи підтверджують рух коштів, також факт отримання позивачем доходів за поставлений товар підтверджується випискою за рахунками за період з 29.11.2019 по 21.09.2020 /арк. спр. 222-224/.
Згідно з сталою практикою Верховного Суду (постанови від 23.04.2019 у справі №804/6788/14, від 28.05.2020 у справі №826/21979/15, від 19.06.2020 у справі №160/1446/19, від 17.12.2020 у справі №817/2197/13-а, від 26.02.2021 у справі №816/410/17) зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Не обов'язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності. Водночас із визначеного в ПКУ поняття ділової мети випливає, що обов'язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності. З'ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції. Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об'єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості. Варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб'єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.
У постанові від 21.05.2019 у справі №826/11026/15 Верховний Суд зазначив, що в рамках здійснення податкового контролю податковий орган лише перевіряє реальність операцій з придбання рекламних товарів та послуг, наявність у платника належним чином оформлених первинних документів на підтвердження факту понесення витрат за цими операціями, однак без оцінювання доцільності такої реклами, її ефективності, впливу змістового наповнення такої реклами на результат діяльності платника.
З урахуванням викладеного суд зазначає, що діяльність позивача має чітку ділову мету та економічний зміст для нього.
Відповідач вказує у відзиві, що перевіркою не підтверджено реальність зміни майнового стану платника податків у зв'язку з неодержанням останнім доходу від такої нетипової для суб'єкта господарювання операції.
Разом з цим, відповідач не обґрунтував того, що вартість вказаних товарів та послуг занижена чи здійснення операцій позивачем позбавлене економічного змісту для ТОВ «ТБ Фрут Пектин».
Суд враховує що під час розгляду справи, позивач надав докази отримання прибутку. При цьому суд бере до уваги твердження позивача стосовно того, що за експортований товар на рахунок ТОВ «ТБ Фрут Пектин» 29 листопада 2019 року надійшли грошові кошти в розмірі 50000,00 євро і значна зміна валютного курсу євро до гривні свідчить, що за результатами здійснення господарської операції позивач отримав прибуток.
Також суд наголошує, що продаж позивачем продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати як операцію поза межами його господарської діяльності, адже будь-яка реалізація товару пов'язана з кон'юнктурою ринку, можливістю реалізації даної продукції на ринку за певною ціною, оскільки до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов'язаних із виробництвом товару, належать: рівень попиту на продукцію, кон'юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об'єктивно впливають на формування ціни.
Оскільки метою продажу товару позивачем було отримання прибутку виходячи з цін, які склались на ринку на момент здійснення господарської діяльності. Вказаний висновок підтримав Верховний Суд у постанові від 17.12.2020 у справі №816/2270/16.
Щодо податкового повідомлення-рішення №00013290703 08.12.2019 на суму 3400,00 грн., яким накладено штрафні санкцій за виявлені помилки при заповненні обов'язкових реквізитів податкових накладних, то з акта судом встановлено, що під час здійснення перевірки контролюючим органом не виявлено вказаних помилок та не відображено такі в акті. Отже висновок відповідача про зазначене порушення не підтверджений.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За правилами ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. При цьому, згідно зі ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вказана норма узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції суд визначив, що…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Враховуючи викладене, суд також критично оцінює твердження відповідача про те, що дії позивача не обумовлені розумним змістом, що направлений на отримання доходу, отже такі дії були направлені виключно на мінімізацію податкових зобов'язань. Судження відповідача є виключно оціночними та не підтверджуються належними доказами.
Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем як суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За встановлених обставин, на основі наданих доказів, суд висновує, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправним, а тому підлягає скасуванню, а позов задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 264, 265 250, 255, 294,295 КАС України суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №0013170703 від 08.12.2020 про завищення суми бюджетного відшкодування на суму 390160,00 грн. та штрафні санкції на суму 97540,00 грн.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №0013460703 від 08.12.2020 про завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 283040,00 грн.
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №0013290703 від 08.12.2020 на суму 3400,00 грн. штрафних санкцій за виявлені помилки при заповненні обов'язкових реквізитів податкових накладних.
5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ Фрут Пектин» (ЄДРПОУ 42891896) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська,35; ЄДРПОУ ВП 43968090) судовий збір в сумі 7741 (сім тисяч сімсот сорок одна) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено 07.04.2022.
Суддя Кравців О.Р.