справа № 380/19564/21
про залишення позову без розгляду
05 квітня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, оформлене листом від 27.04.2021 № 4800-1651/1-52-8-1300/21 про відмову у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 01.01.2014 по 02.08.2014;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням раніше виплачених сум та відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" основної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою 3 групи інвалідності в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" щомісячно, з урахуванням раніше виплачених коштів;
- допустити негайне виконання рішення суду у цій справі щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 , здійснити за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням раніше виплачених сум та у відповідності до ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" основної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою 3 групи інвалідності в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", з врахуванням проведених виплат, - у межах суми стягнення за один місяць.
Ухвалою від 12.11.2021 суддя відкрив спрощене провадження в адміністративній справі.
Представник відповідача 15.02.2021 подав клопотання (вх. № 95023) про залишення позовної заяви без розгляду.
В обґрунтування клопотання зазначає, що враховуючи звернення позивача до суду 15.10.2021 із позовними вимогами за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, з посиланням на ст.ст. 122, 123 КАС України та висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.07.2018 по справі № 522/7721/17, вказав, що позивач пропустив строк звернення до суду.
Представник позивача подав заперечення від 25.01.2021 (вх. № 7009), у якому вказує, що згідно із спеціальною нормою у сфері соціального захисту, зокрема ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Фактично про невиплату ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідності до ст.ст.50,54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції за вказаний період, а саме в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком (основна пенсія) та 50% від розміру мінімальної пенсії за віком (додаткова пенсія), визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", позивачка дізналася з листа ГУ ПФУ у Львівській області від 27.04.2021 № 4800-4651/1-52-8-1300/21 на її письмову заяву від 19.04.2021, а тому позов пред'явлений в межах строку, встановленого ст. 122 КАС України з дати отримання листа - відповіді від відповідача. Невиплата ОСОБА_1 пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 є триваючим порушенням, допущеним компетентним державним органом - ГУ ПФУ у Львівській області, а тому права позивачки ОСОБА_1 підлягають захисту у судовому порядку без обмеження будь-яким строком. Посилання відповідача у клопотанні на постанови ВС від 17.07.2018 у справі № 522/7721/17 та від 08.08.2019 у справі № 813/50002/17, правові висновки яких, на думку відповідача, мають бути застосовані до спірних правовідносин, не заслуговують на увагу та є безпідставним.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (Категорія 1), встановлено ІІІ групу інвалідності (безстроково), що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_1 .
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи у відповіднодо Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Позивач звернулась до відповідача з заявою від 19.04.2021 у якій просила провести перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з 01.01.2014 по 02.08.2014 у розмірах, встановленими статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ у редакції за вказаний період, а саме в розмір 6 мінімальних пенсій за віком (основна пенсія) та 50% від розміру мінімальної пенсії за віком (додаткова пенсія), визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", - з врахуванням раніше виплачених коштів.
За результатами розгляду заяви відповідач листом від 27.04.2021 № 4800-4651/1-52/8-1300/21, у тому числі повідомив, що 19.06.2011 набув чинності Закон України від 14.06.2011 № 3491 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», яким передбачено, що у 2011 році норми і положення, зокрема, ст. ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796 застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. На виконання вимог цього Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06.07.2011 № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011. Таку ж норму було закріплено законами України про Державний бюджет України на 2012, 2013 та 2014 роки. З урахуванням викладеного, пенсійні виплати, що передбачені Законом № 796 здійснювались у розмірах, визначених постановою № 745, а з 01.01.2012 постановою № 1210. При визначенні розміру Вашої пенсії органи Пенсійного фонду керуються саме зазначеними нормативно-правовими актами, які прийняті на підставі та на виконання Бюджетного кодексу України та законів України про Державний бюджет України на відповідні роки.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд зазначає, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.
Враховуючи те, що спірна виплата є регулярною та щомісячною, то про порушення своїх прав позивач могла дізнатися протягом 2014-2021 років.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.05.2020 по справі № 9901/37/20 дійшла висновку, що початок перебігу строку на звернення до суду не може бути пов'язаний з обізнаністю чи необізнаністю позивача про окремі підстави позову, тобто окремі фактичні та/або юридичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача, а розпочинається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про ухвалення рішення, яке її стосується.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з'ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв визначено Законом № 1058-IV (зокрема, статті 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Так, згідно з статтями 42, 44, 45 Закону № 1058-IV призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом ПФУ за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
При цьому, у вказаній постанові Верховний Суд наголосив на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
До того ж, як свідчать матеріали справи, звертаючись до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, позивач вже знала, що у період з 01.01.2014 розмір її пенсії обчислювався та виплачувався відповідачем відповідно до постанови № 1210.
Щодо доводів позивача про те, що строкового обмеження стосовно соціальних виплат у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з не проведенням таких виплат з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає, то такий висновок є безпідставним, оскільки за змістом наведених норм строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.
До того ж, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону № 1788-ХІ та статті 46 Закону № 1058-ІV (щодо не обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
При цьому, із пункту 43 постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 слідує, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України.
Тому, суд вважає, що отримання позивачем листа відповідача від 27.04.2021 № 4800-4651/1-52/8-1300/21 у відповідь на її заяву не змінює момент, з якого позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почала вчиняти більш ніж через 7 років після отримання пенсії у 2014 році.
До того ж суд звертає увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема, здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач пропустила строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Так, суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Такий висновок апеляційного суду узгоджується з висновком Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 240/12017/19 щодо застосування строків звернення до адміністративного суду, викладеним у постанові від 31.03.2021.
Таким чином, враховуючи шестимісячний строк звернення до суду, позовні вимоги позивача про зобов'язання нарахувати та виплатити за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідності до ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком та відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" основної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою 3 групи інвалідності в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" щомісячно, заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду.
За приписами ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Аналізуючи наведені вище правові норми та оцінюючи встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовна заява подана поза межами строку звернення до адміністративного суду, і позивачем не доведено обставин, які об'єктивно унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Згідно з пунктом 8 частини 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи зазначене, клопотання представника відповідача є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а позов залишенню без розгляду.
Керуючись ст. ст. 9, 44, 122, 123,183, 240, 248 КАС України, суд -
Клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про залишення позову без розгляду - задовольнити.
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України .
Повний текст ухвали виготовлений 08.04.2022.
Суддя Кедик М.В.