про відмову у задоволенні клопотання
08 квітня 2022 рокум. Ужгород№ 260/2916/21
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханова З.Б., розглянувши матеріали заяви про відстрочку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради (вул. Валінберга, буд. 31,м. Мукачево, Мукачівський район, Закарпатська область,89600) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року у справі №260/2916/21 позов задоволено частково.
18 березня 2022 року від Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради до суду надійшла заява про відстрочку виконання рішення суду, якою просить: 1.Прийняти до розгляду заяву Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради про відстрочення виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.11.2021р. у справі №260/2916/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за 2021 рік.2. Зважаючи на стислі терміни примусового виконання судового рішення, що визначені постановою державної виконавчої служби, заяву про відстрочення виконання рішення суду призначити до розгляду у максимально стислі строки. 3. Про дату, час та місце розгляду заяви повідомити Відповідача (Заявника). 4.Задовольнити заяву Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради про відстрочення виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.11.2021р. у справі №260/2916/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. 5.Відстрочити виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.11.2021р. у справі №260/2916/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради в частині виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік, як учаснику бойових дій, в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум, терміном на 1 (один) рік з дня ухвалення Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду - до 25.11.2022 року.
Вказана заява мотивована тим, що Управління є лише розпорядником державних коштів, які виділені в межах бюджетних асигнувань і не в змозі провести виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) позивачу недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Оскільки, на 2021 рік, не виділено бюджетних асигнувань з державного бюджету на виконання вимог Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, відповідач просив відстрочити виконання рішення в даній справі .
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення, суд виходить з наступного.
За змістом статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 378 частиною 1 КАС України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Статтею 378 частиною 3 КАС України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 грудня 2019 року у справі № 2а/0570/6531/2011, постанові від 30 січня 2020 року у справі № 819/150/17.
Суд зазначає, що на підтвердження існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів існування таких обставин, в тому числі відсутності в Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради достатніх коштів на відповідних рахунках відповідача.
Разом з тим, суд критично оцінює доводи відповідача стосовно того, що в період з "дня набрання законної сили судового рішення" у даній справі по дату "звернення із заявою про відстрочення виконання рішення суду", у відповідача була відсутня можливість виконати дане рішення суду.
Також, відповідачем не доведено необхідність відстрочити таке виконання в термін на один рік з дня ухвалення рішення у справі, оскільки не надано жодних обґрунтувань з їх документальним підтвердженням для встановлення судом саме такого строку відстрочення.
Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).
Положеннями Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них (стаття 12), особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 13), учасникам війни (стаття 14), особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551(стаття 15), особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (стаття 16).
За юридичною позицією Конституційного Суду України "встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", є одним із засобів реалізації державою конституційного обов'язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов'язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", підриває довіру до держави. Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов'язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту" (абзаци другий, третій пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018).
Водночас, з часу ухвалення рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року за № 3-р/2020, не було ухвалено жодного правового акту щодо виділення бюджетних асигнувань з відповідного бюджету на виконання вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій.
З огляду на вказану позицію Конституційного Суду України, суд критично ставиться до посилання заявника - органу державної влади - на відсутність коштів, як на причину неможливості виконання судового рішення, з огляду на що, зазначені заявником у заяві обставини, не є обставинами, які ускладнюють виконання рішення суду.
Також суд зазначає, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може залежати від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
Окрім того, оскільки за вказаним рішенням суду відкрито виконавче провадження , то питання про які вказує заявник у своїй заяві, підлягають вирішенню і перевірці державним виконавцем, а не судом., в порядку та за допомогою заходів та засобів , які надані державному виконавцю ЗУ "Про виконавче провадження".
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочення виконання рішення суду.
Керуючись статтями 248, 256, 293-295, 378 КАС України суд,
У задоволенні заяви Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради про відстрочення виконання рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради (вул. Валінберга, буд. 31,м. Мукачево, Мукачівський район, Закарпатська область,89600) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити .
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів.
Суддя З.Б.Плеханова