08 квітня 2022 року м. Ужгород№ 260/7722/21
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Плеханової З.Б. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до 94 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 ), про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
13 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до 94 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивує тим, що оскільки з нею в день звільнення 01.08.2021 року з військової служби не було проведено повного розрахунку, зокрема, не виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно, яке її було перераховано тільки 06 грудня 2021 року тобто через 126 днів, а тому вона має право на середній заробіток за весь час затримки цих коштів, що вона і просить стягнути з відповідача в судовому порядку.
У Відзиві відповідач заперечив проти позову, зазначивши, що головним розпорядником коштів є Міністерство внутрішніх справ України. Отже виплата 94 прикордонним загоном Позивачу грошової компенсації за не отримане речове майно проводились без жодних зволікань, зразу ж після надходження фінансування для проведення відповідної категорії виплат. Зазначає, що компенсації як такі в КЗпП України передбачені в розділі VIII «Гарантії і компенсації» і не відносься до розділу VII «Оплата праці», в якому й містяться норми ст. 116 та 117 КЗпП. Виходячи з вищевикладених обставин, в їх сукупності, логічно слідує те, що положення статей 116, 117 КЗпП України не розповсюджуються на дані спірні правовідносини. Отже, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за невчасну виплату грошової компенсації за неотримане речове майно безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
05 січня 2022 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої з відзивом відповідача не погоджується з підстав аналогічних, що наведенні у даній позовній заяві.
12 січня 2022 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких зазначено, що кошти НОМЕР_2 прикордонному загону для виплати компенсації за речове майно не надходили, а тому виплати не могли бути проведені.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
ОСОБА_1 , проходила військову службу за контрактом в органах Державної прикордонної служби України на умовах і в порядку, встановлених Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, іншими нормативно-правовими актами, що визначають порядок проходження військової служби та Контрактом про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, по липень 2021 року.
Останнє місце військової служби - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від ЗО липня 2021 року №323- ос її було знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків прикордонного загону з 01 серпня 2021 року (далі - 94 прикордонний загін).
ОСОБА_1 звернулася із рапортом стосовно нарахування та виплати їй грошової компенсації вартості за не отримане речове майно
94 прикордонним загоном лише 06 грудня 2021 року виплачено їй заборгованість компенсації за неотримане речове майно при звільненні в сумі 53363,34 грн., що підтверджено випискою Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" від 08.12.2021 року про зарахування коштів .
Мотиви та норми права застосовані судом.
Відповідно до ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
У відповідності до ст.9-1 Закону № 2011 речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 жовтня 2016 року N 1132 затверджено Інструкцію про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період, яка визначає організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, курсантів вищих військових навчальних закладів, військовослужбовців, які були призвані на строкову військову службу та військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів (далі - військовослужбовці), ліцеїстів та працівників Держприкордонслужби в мирний час та особливий період.
Метою речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців, ліцеїстів та працівників Держприкордонслужби у військовій та спеціальній формі одягу, теплих та постільних речах, захисному спорядженні, предметах індивідуального захисту, тканинах, знаках розрізнення військовослужбовців, санітарно-господарському, культурно-просвітницькому майні, спортивному інвентарі та лазне-пральному обслуговуванні.
Постановою КМУ від 16 березня 2016 р. № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, в тому числі звільнення з військової служби .
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні № 821/1083/17 від 26.02.2020 вказала наступне:
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором,
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості,
- а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника,
інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах,
співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.
З врахуванням встановлених судом обставин, вищевказаних висновків Верховного Суду суд дійшов висновку, що в даній справі предметом спору є відшкодування, на яке має право позивач у зв'язку з невчасною виплатою йому в дань звільнення грошовою компенсацією за речове майно на відміну від предмету спору, який переглядав у вищевказаних справах Верховний Суд, де спірні відносини стосувалися невчасної виплати заробітної плати. Отже, правова природа грошової компенсації за речове майно та індексації або заробітної плати є різна, і звідси наявна різна оцінка майнових втрат , яких позивачі зазнають внаслідок їх невиплати.
Статтею 117 Кодексу законів про працю України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Слід зауважити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби в Збройних Силах України (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, компенсацію за неотримане речове майно) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.
В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими військовослужбовцем, а відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум не врегульовано, необхідно прийти до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в Державній прикордонній службі України.
За правилами статті 7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Вказані доводи, щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 01.03.2018 у справі № 806/1899/17, від 29.03.2018 у справі № 815/1767/17, від 19.04.2018 у справі № 803/1210/2018 щодо не проведення розрахунку при звільненні з публічної служби.
Отже, виходячи із вищезазначеного, за період з 01.08.2021 по день фактичного розрахунку (06.12.201р.) 94 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) зобов'язаний нарахувати та виплатити, ОСОБА_1 , компенсацію за затримку розрахунку при звільненні - середній заробіток за весь період затримки обрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).
Так, п. 2 Порядку № 100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно архівної відомості заробітна плата позивача складає: червень 2021 р. 17350,73 грн., липень 2021 р. - 16762,41 = 34113,14. Кількість днів, червень 2021 р. -30 , липень 2021 р. - 31.а отже середньоденна заробітна плата складає - 34113,14/61 -559,23 грн., звідки середня заробітна плата з час затримки виплати грошової компенсації за неотримане складає: 126(днів затримки розрахунку) х 559,23 = 70462,98 грн.
Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми ( висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі N 6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі N 761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі N 6-113цс16).
Всього позивачу при звільненні було нараховано 358111,93 грн.
Згідно виписки з банківського рахунку - сума компенсації за неотримане речове майно склала 53363,34 грн., а отже вся сума при звільненні позивача становить 411475,27 грн.
Отже , у цій справі загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат складав 411475,27 гривень, з яких: грошове забезпечення 358111,93 гривень ( 87% ) та компенсація за неотримане речове майно 53363,34 гривень ( 13% ).
Виходячи з принципу пропорційності, суд вважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача стягнення на його користь гривень як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (13 % від 70462,98 )=9160,18 грн. Вказана позиція суду та порядок розрахунку узгоджується з висновками Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року, зробленими ним 30 листопада 2020 року у справі 480/3105/19.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.
Щодо судових витрат, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі.
Керуючись статтями 6, 9, 72-76, 242 -246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до 94 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (вул. Головна, буд. 55А,м. Чоп, Закарпатська область,89502, ЄДРПОУ14321707 ), про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність 94 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_3 ) щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в день виключення зі списків частини (01.08.2021 р.) грошової компенсації вартості за не отримане речове майно.
3.Стягнути із 94 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 01.08.2021 по 06.12.2021 року в розмірі 9160,18 грн. ( дев'ять тисяч сто шістдесят грн. 18 коп. ) гривень .
4. Стягнути з 94 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати у розмірі сумі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім грн. 00 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адмінсуду.
СуддяЗ.Б.Плеханова