01 квітня 2022 року Справа №160/1818/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро питання про витребування доказів у адміністративній справі №160/1818/22 за позовом ОСОБА_1 до Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом про визнання протиправними дій та стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, -
26.01.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом (49006, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, 84, код ЄДРПОУ 08681732) щодо не проведення повного розрахунку при звільненні;
- стягнути з Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом (49006, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, 84, код ЄДРПОУ 08681732) відповідно до ст.ст. 116, 117 КЗпП України, мій середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплата компенсації за речове майно) за період з 15.07.2017 по 24.12.2021.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в період з 25.07.2003 року по 14.07.2021 року проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України. Наказом Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом від 13.07.2021 року позивача було звільнено з посади молодшого інспектора 2 категорії відділу охорони української психіатричної лікарні з суворим наглядом. При звільненні відповідачем не було проведено повного розрахунку, зокрема грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна. Так, лише 24.12.2021 року позивач отримав на платіжну картку 12822,60 грн. як грошову компенсацію вартості не отриманого речового майна, тобто з порушенням строку, у зв'язку з чим він має право на середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 року було відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 23.02.2022 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
15.02.2022 року представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову просив відмовити повністю, посилаючись на те, що звернення позивача з заявою про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна відбулося після його звільнення, а саме, 14.07.2021 року та проведення відповідачем остаточного розрахунку грошової компенсації 29.10.2021 року, відсутність бюджетних асигнувань для проведення повного розрахунку та виплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна позивачу є об'єктивними обставинами, що свідчать про відсутність підстав для застосування відповідальності передбаченої ст. 117 КЗпП України. Крім того, компенсація за не отримане речове майно не входить до грошового забезпечення військовослужбовця, а право на її отримання виникає у разі звільнення зі служби, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Разом з тим, відповідачем до відзиву на позов не надано довідку про середній заробіток позивача складену відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати".
Отже, з метою прийняття законного та обґрунтованого рішення у даній адміністративній справі, суд вважає за необхідне витребувати у Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом довідку про середній заробіток ОСОБА_1 , складену відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати".
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Приписами ч. 3 ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
У разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Враховуючи викладене, з метою всебічного та повного з'ясування обставин у даній справі, суд дійшов висновку про необхідність витребування вищевказаних доказів у справі.
Керуючись ст. 9, 14, 72, 77, 80, 121, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Витребувати у Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом довідку про середній заробіток ОСОБА_1 , складену відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати".
Витребувані документи надати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду у строк протягом 10 днів з моменту отримання копії даної ухвали, у тому числі на електронну адресу суду: inbox@adm.dp.court.gov.ua.
Роз'яснити відповідачу, що згідно з вимогами ч. 8 ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
Так, відповідно до ст. 149 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадках невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу або повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків, суд може постановити ухвалу про стягнення штрафу в дохід Державного бюджету України з відповідної особи.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя Н.Є. Сліпець