10 січня 2022 року Справа № 160/16261/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Петриківської селищної ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
10.09.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Петриківської селищної ради (далі - відповідач), в якій остання просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Петриківської селищної ради №211-7/VIII від 14.07.2021;
- зобов'язати Петриківську селищну раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га за рахунок поділу земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 1223783400:03:002:1135 за клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вх.№987 від 15.06.2021.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вона звернулась до відповідача із клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га за рахунок поділу земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 1223783400:03:002:1135. 01.07.2021 року на офіційному сайті відповідача опубліковано проект рішення про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність, яким, зокрема, позивачу надано вказаний дозвіл. 14.07.2021 року внаслідок голосування, відповідачем прийнято рішення, яким, зокрема позивачу, не надано дозволу на розробку проекту землеустрою. Позивач зазначає, що оскаржуване рішення не містить законних підстав для відмови позивачу у наданні дозволу, а отже є протиправним та підлягає скасуванню. У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
04.11.2021 представник позивача надав до Дніпропетровського окружного адміністративного суду письмові пояснення, в яких підтримав свою позицію, викладену у позовній заяві.
30.12.2021 Петриківська селищна рада звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.
В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що підставами для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою слугувала наявна інформація щодо виданих наказів Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-12041/15-20-СГ від 13.11.2020 року ОСОБА_2 , згідно з яким задоволено клопотання та надано дозвіл на розробку проекту землеустрою на запитувану позивачем земельну ділянку.
Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 15.06.2021 ОСОБА_1 звернулась до Петриківської селищної ради із клопотанням, в якому просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером: 1223783400:03:002:1135.
14.07.2021 Петриківська селищна рада розглянула, зокрема, клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером: 1223783400:03:002:1135 та прийняла рішення №211-7/VІІІ, яким відмовлено, зокрема, ОСОБА_1 (149), на підставі пункту 24 розділу Х Земельного кодексу України.
Позивач не погоджуючись із правомірністю спірного рішення та вважаючи його протиправним, звернулась до суду із цим позовом.
Відповідно до пунктів а та б частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Частиною 1 статті 18 Земельного кодексу України визначено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.
Згідно з частиною 1 статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з ч.2 ст.116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ч.1 ст.118 Земельного кодексу України громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.
Так, частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об'єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Щодо посилання відповідача на п.24 розділу Х Земельного кодексу України, як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.24 розділу Х Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:
а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);
б) оборони;
в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;
г) зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
ґ) під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності;
д) під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;
е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.
З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
Надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов'язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.
Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади про викуп для суспільних потреб земельних ділянок приватної власності, прийняті до дня набрання чинності цим пунктом, є чинними, а заходи щодо відчуження таких земельних ділянок здійснюються органами, визначеними статтями 8 і 9 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності".
Особи, які отримали дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зазначені у підпункті "е" цього пункту, а також органи, що їх надали, зобов'язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. До 1 січня 2023 року зазначені землі та земельні ділянки не можуть бути передані у власність та користування будь-яким іншим особам, крім тих, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою (крім передачі їх для розміщення об'єктів, передбачених статтею 15 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності"). У разі якщо до 1 січня 2023 року такі земельні ділянки не передані у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, такі земельні ділянки переходять у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані.
До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Відповідачем надано наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-12041/15-20-СГ від 13.11.2020 року, відповідно до якого надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, орієнтований розмір 2,00 га., із цільовим призначенням (01.03) для ведення особистого селянського господарства. До вказаних наказів долучено роздруківку з межами земельної ділянки з кадастровим номером 1223783400:03:002:1135.
Суд зазначає, що земельні ділянки, на які поширюється заборона до 01.01.2023 року передавати у власність, визначені у пп. е п.24 розділу Х Земельного кодексу України, а саме - визначені у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.
Проте, дозвіл на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером 1223783400:03:002:1135, згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-12041/15-20-СГ від 13.11.2020 року, не надавався державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям.
Отже, вказане твердження відповідача є протиправним та спростовується пунктом 24 розділу Х Земельного кодексу України.
В свою чергу, будь-яких інших підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність вказаної земельної ділянки не наведено.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що Петриківською селищною радою протиправно відмовлено позивачу в наданні вказаного дозволу.
Щодо вимоги позивача повністю скасувати оскаржуване рішення, суд зазначає наступне.
Вказаним рішенням розглянуто клопотання по земельним питанням 216 громадян надано дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 229 громадянам та відмовлено у наданні вказаних дозволів 181 громадянам, в тому числі позивачу.
Позивачем по тексту позовної заяви жодних доводів та обґрунтувань протиправності рішення Петриківської селищної ради №211-7/VIII від 14.07.2021 в частині надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 229 громадянам та в частині відмови у наданні вказаних дозволів 180 громадянам не наведено.
Позивач фактично не погоджується з відмовою йому у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Отже, належним способом захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Петриківської селищної ради №211-7/ VIII від 14.07.2021 року в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Щодо вимоги позивача зобов'язати Петриківську селищну раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га за рахунок поділу земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 1223783400:03:002:1135 за клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 15.06.2021 року та посилань відповідача у відзиві на втручання суду в дискреційні повноваження відповідача, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, у справі №805/4508/16-а Верховний Суд зазначав, що стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами суб'єктів владних повноважень Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus) заява № 32181/04); пункт 44 рішення у справі Брайєн проти Об'єднаного Королівства (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus) заява № 32181/04; пункти 47-56 рішення у справі Путтер проти Болгарії (Putter v. Bulgaria) заява № 38780/02).
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 квітня 2008 року Вассерман проти Росії вказав, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути ефективним як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Суд зазначає, що відповідач розглядаючи клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером: 1223783400:03:002:1135 та приймаючи оскаржуване рішення, підставою для відмови зазначив п.24 розділу Х Земельного кодексу України.
В свою чергу, будь-яких інших підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідачем у рішенні не зазначено.
Також, відповідач у відзиві на позовну заяву не посилався на будь-які інші обставини, які могли б при прийнятті оскаржуваного рішення обумовити виникнення обставини для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
В даному випадку зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою не є втручанням суду у дискреційні повноваження Петриківської селищної ради, а є обґрунтованим та ефективним способом захисту порушеного права позивача.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності свого рішення щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Означеної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 16.09.2021 року у справі №480/4011/18.
Отже, вказана вимога позивача підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З огляду на зазначене, судовий збір у розмірі 454,00 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Петриківської селищної ради на користь позивача.
Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає про таке.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1-7 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як встановлено судом між позивачем та Адвокатським об'єднанням «ЛЕГАРТ» укладено 14.06.2021 договір про надання правової допомоги №45/21 (далі - Договір).
Відповідно до п.3.1, 3.2 Договору розмір гонорару (винагороди) адвокатського об'єднання складає 2000,00 грн. за 1 годину роботи.
Клієнт здійснює оплату винагороди адвокатського об'єднання у порядку, визначеному актом наданої правової допомоги.
22.11.2021 року між Адвокатським об'єднанням «ЛЕГАРТ» та позивачем затверджено акт про надані послуги за Договором про надання правової допомоги №45/21 від 14.06.2021 за період: 14.06.2021 року 22.11.2021 року (далі - Акт).
Згідно п.1 Акту Адвокатським об'єднанням «ЛЕГАРТ» надано позивачу такі послуги:
1) складання та надсилання до Петриківської селищної ради адвокатського запиту вих.№07_062021 від 15.06.2021 (30 хв.) 1 000,00 грн.;
2) складання та надсилання до Петриківської селищної ради адвокатського запиту вих.№07-02_072021 від 23.07.2021 (30 хв.) 1 000,00 грн.;
3) складання адміністративного позову ОСОБА_1 до Петриківської селищної ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії; сплата судового збору за подання адміністративного позову ОСОБА_1 до Петриківської селищної ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії; формування пакету документів за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Петриківської селищної ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії для суду та Відповідача; подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративного позову ОСОБА_1 до Петриківської селищної ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії (5 год.) 10 000,00 грн.;
4) складання інших необхідних процесуальних документів за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Петриківської селищної ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме: заява про усунення недоліків, від 29.09.2021 року, письмові пояснення від 04.11.2021 року та клопотання про розподіл судових витрат від 22.11.2021 року (3 год.) 6 000,00 гривень.
Всього 18 000,00 грн. за 9 годин.
Відповідно до Акту розмір гонорару за надану правову допомогу: 18000,00 грн., з яких 8000,00 грн. оплачені клієнтом, а 10000,00 грн. підлягають сплаті не пізніше 30.03.2022 року.
Факт сплати позивачем Адвокатському об'єднанню «ЛЕГАРТ» квитанцією від 09.07.2021 на загальну суму 8000,00 грн.
Верховний Суд в постанові від 07.05.2020 року по справі 820/4281/17 та постанові від 27.06.2018 року по справі № 826/1216/16 зробив висновок, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Також Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Суд зазначає, що адвокатським об'єднанням надано позивачу послуги, а саме: складання адміністративного позову ОСОБА_1 до Петриківської селищної ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії; сплата судового збору за подання адміністративного позову ОСОБА_1 до Петриківської селищної ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії; формування пакету документів за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Петриківської селищної ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії для суду та Відповідача; подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративного позову ОСОБА_1 до Петриківської селищної ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, на які адвокатським об'єднанням затрачено 5 годин та вартість вказаних послуг складає 10 000,00 гривень.
Суд зазначає, що судові витрати на оплату судового збору та судові витрати на професійну правничу допомогу є різними видами судових витрат, та Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено включення витрат на оплату судового збору до витрат на професійну правничу допомогу.
Отже, витрати на професійну правничу допомогу, які обумовлені витраченими 5 робочими годинами на надання вказаних 4 послуг, необхідно зменшити пропорційно до 3 послуг, а саме з 10 000,00 грн. до 7500,00 гривень.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, а саме складання інших необхідних процесуальних документів за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Петриківської селищної ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме: заява про усунення недоліків, письмові пояснення від 04.11.2021 року та клопотання про розподіл судових витрат у розмірі 6 000,00 грн., суд звертає увагу, що представником позивача не зазначено, які саме інші необхідні процесуальні документи були складені представником позивача та не зазначено розмір витраченого часу на складання кожного документа окремо.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу за вказані послуги (заява про усунення недоліків, письмові пояснення від 04.11.2021 року та клопотання про розподіл судових витрат), саме у розмірі 6 000,00 грн.
На думку суду, з урахуванням вищенаведеного, вбачається, що сума витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням співмірності та фактично наданих послуг згідно акту наданих послуг складає 9500,00 гривень.
Однак, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи той факт, що судом частково задоволено позовну заяву, судові витрати на професійну правничу допомогу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у сумі 4 750,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 134, 139, 241-246, 262 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Петриківської селищної ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Петриківської селищної ради №211-7/VІІІ від 14.07.2021 року в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Зобов'язати Петриківську селищну раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га за рахунок поділу земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 1223783400:03:002:1135 за клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вх.№987 від 15.06.2021.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Петриківської селищної ради (код ЄДРПОУ 04339698) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 5 204,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 10.01.2022 року.
Суддя А. Ю. Рищенко