08 квітня 2022 року ЛуцькСправа № 140/1411/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Луцького відділу №1 Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася з позовом в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) до Луцького відділу №1 Управління Державної міграційної служби України у Волинській області (далі - Луцький відділ №1 УДМС України у Волинській області) про визнання протиправною відмови у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ; зобов'язання оформити та видати ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 діючи в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 звернулася до Луцького відділу №1 УДМС України у Волинській області із заявою про видачу паспорта громадянина України у вигляді книжечки без застосування засобів реєстру, у зв'язку з релігійними переконаннями, проте отримала відмову. В заяві також відмовлялися від оформлення паспорта типу ID, від надання згоди на обробку і зберігання персональних даних в ЄДДР, від зняття біометричних даних.
Законний представник вважає, що відмова в оформленні паспорта у формі книжечки є протиправною, порушує конституційні права неповнолітнього сина ОСОБА_2 на невтручання в особисте і сімейне життя, свободу віросповідання та такими діями відповідач як суб'єкт владних повноважень порушив нормативно-правові акти, наведені у тексті позовної заяви.
З урахуванням викладеного законний представник просила позов задовольнити повністю.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово.
В поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні, зокрема, з тих підстав, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій; заявник для оформлення паспорта не подав усіх передбачених пунктом 35 Порядку документів, не заповнив заяву встановленого зразка для оформлення паспорта громадянина України та звернувся за оформленням документа, видача якого припинена згідно чинного законодавства.
Також представник відповідача вказує на те, що у 10 січня 2018 року ОСОБА_2 за своїм добровільним волевиявленням звернувся до УДМС у Волинській області для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм та подав заяву-анкету для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР), яка є одночасно згодою на обробку персональних даних засобами Єдиного державного демографічного реєстру України. Згоду на обробку персональних даних посвідчила підписом мати ОСОБА_2 - ОСОБА_1 . Отже позивач, оформивши паспорт громадянина України для виїзду за кордон зробив свій альтернативний вибір, надавши при цьому згоду на обробку персональних даних засобами ЄДДР, і Унікальний номер запису в Реєстрі (УНЗР) відносно ОСОБА_2 уже сформовано - 2005120500571, який є незмінним при наступних операціях у Реєстрі. Відтак, побоювання позивача щодо внесення персональних даних при оформленні паспорта громадянина України у вигляді ID-картки спричинить шкоду його приватному життю є безпідставними.
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи у судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його законними представниками є ОСОБА_3 (батько) та ОСОБА_4 (мати), що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а. с. 7).
На звернення позивача щодо відмови від оформлення паспорта громадянина України з безконтактним носієм, листом від 05 січня 2022 року №0710-12/0710.1-22 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, оскільки альтернативний вибір було зроблено, оформивши паспорт громадянина України для виїзду за кордон, надавши при цьому згоду на обробку персональних даних засобами ЄДДР, і УНЗР у Реєстрі відносно ОСОБА_2 вже сформовано (2005120500571), який не змінюється при наступних операціях.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
При вирішенні даного публічно-правового спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Згідно із підпунктом “а” пункту 1 частини першої статті 13 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон № 5492-VI) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України.
Як передбачено частиною третьою статті 13 Закону №5492-VI, паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.
За приписами частин першої - четвертої статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Разом з тим, на даний час є чинним Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ (далі - Положення № 2503-ХІІ), пунктом 3 якого передбачено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктами 2, 3 Положення № 2503-ХІІ паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України
Відповідно до пункту 18 Положення №2503-ХІІ для одержання, обміну паспорта і вклеювання до нього нових фотокарток громадянин подає документи і фотокартки не пізніш як через місяць після досягнення відповідного віку або зміни (переміни) прізвища, імені чи по батькові, встановлення розбіжностей у записах або непридатності паспорта для користування.
Законом України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон України №5492-VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 21 Закону №5492-VI оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 січня 2018 року ОСОБА_1 подала до УДМС України у Волинській області заяву-анкету №8413095 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру у зв'язку із оформленням ОСОБА_2 паспорта громадянина України для виїзду за кордон (а.с.20).
З поданої заяви-анкети вбачається, що позивачем надано згоду на внесення стосовно ОСОБА_2 інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, а саме відцифрованого образу обличчя та відцифрованих відбитків пальців рук.
Тобто, позивачем надано згоду на внесення стосовно ОСОБА_2 інформації до Єдиного державного демографічного реєстру задовго до звернення до суду з даним позовом.
Слід зазначити, що наслідком подання позивачем заяви-анкети від 10 січня 2018 року було присвоєння ОСОБА_2 унікального номеру запису (УНЗР) в Єдиному державному демографічному реєстрі 2005120500571.
Суд погоджується з доводами представника відповідача, що оскільки фактично в даному випадку обставини справи свідчать про бажання ОСОБА_2 отримати паспорт громадянина України, зразка 1994 року у формі книжечки, дана справа не відповідає ознакам типової справи, в зв'язку з чим відсутні підстави для застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 19 вересня 2018 року у зразковій справі №806/3265/17.
Положенням пункту 21 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги.
Відповідно до пункту 22 частини 1 статті 4 КАС України, зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
При цьому, частиною 3 статті 291 КАС України вказано, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені за результатами розгляду зразкової справи.
Висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові за результатами розгляду справи №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) від 19 вересня 2018 року належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Таким чином, визначені обставини, за наявності яких слід застосовувати норми матеріального права зазначені у зразковій справі, зокрема, встановлення факту ненаданням особою згоди на обробку її персональних даних.
Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 №2297-VI (далі - Закон №2297) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Статтею 2 Закону №2297 визначено, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частини 5, 6 статті 6 Закону №2297).
Тобто, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
Підписи позивача на заяві-анкеті від 10 січня 2018 року свідчать про згоду на внесення інформації до ЄДДР та надання згоди на отримання відцифрованого образу обличчя, відцифрованого підпису та відцифрованих відбитків пальців рук.
Викладене в сукупності свідчить про помилковість тверджень законного представника про те, що дана справа за суттю спору повністю збігається зі зразковою справою №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) та про можливість врахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених за результатами розгляду зразкової справи.
Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що використання позивачем паспорта громадянина України для виїзду за кордон при виготовленні якого ним було надано згоду на обробку персональних даних та присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у його приватне і сімейне життя.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач відмовляючи ОСОБА_2 листом від 05 січня 2022 року №0710-12/0710.1-22 в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, не допускав протиправних дій, у зв'язку із чим у задоволенні взаємопов'язаних позовних вимог щодо визнання протиправною відмови та зобов'язання оформлення і видачу паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року належить відмовити.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Я. Ксензюк