07 квітня 2022 року ЛуцькСправа № 140/1312/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клевер Сторс» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Клевер Сторс» (далі - ТзОВ «Клевер Сторс», товариство) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 вересня 2021 року №0049390705 про застосування на підставі статті 20 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР) фінансових санкцій у вигляді штрафу у сумі 151896,26 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі акта фактичної перевірки від 13 серпня 2021 року, проведеної ГУ ДПС у Рівненській області в господарській одиниці ТзОВ «Клевер Сторс» - магазині «Сім23 зручний маркет».
Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 07 вересня 2021 року №0049390705 прийняте з порушенням встановленого законом порядку. Зокрема, акт перевірки був вручений лише керуючій магазином до його реєстрації, а позивач після оформлення акта перевірки, тобто після його реєстрації контролюючим органом відповідно до вимог пункту 86.5 статті 86 Податкового кодексу України (далі - ПК України), такий акт перевірки не отримував, що позбавило його можливості подати заперечення на акт перевірки та відповідні документи у спростування висновків акта перевірки у строки, визначені пунктом 86.7 статті 86 ПК України.
Також позивач вважає, що висновки акта перевірки про порушення товариством пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР не відповідають фактичним обставинам. Перевіркою встановлено факт реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, а саме під час проведення фактичної перевірки не пред'явлено облікові документи (накладні, товарно-транспортні накладні, чеки та ін.), що підтверджують облік товарів - алкогольних напоїв та тютюнових виробів на загальну суму 75948,13 грн.
Як зазначив позивач, контролюючому органу було надано копії документів, що підтверджують походження товарів підакцизної групи та спростовують припущення про не ведення позивачем товарного обліку. Однак ці документи були проігноровані відповідачем. Окрім того, перевірка повинна була бути проведена протягом 10 діб, а фактично проведена протягом 4 годин. За такий проміжок часу не було можливості підготувати та надати докази ведення товариством товарного обліку належним чином. Відповідачем не враховано пояснення, надані під час перевірки про те, що магазин як відокремлена господарська одиниця не володіє документами щодо придбання товарів, оскільки таке придбання здійснюється з централізованою доставкою від постачальників до логістичного центру, котрий знаходиться в місті Луцьку, а вже згодом сформованими партіями широкого асортименту товари доставляються до торгівельних закладів. Наявність у кожному торгівельному закладі прихідних документів від постачальників в такій ситуації є неможливою.
На думку позивача, відповідачем порушено право ТзОВ «Клевер Сторс» на участь в прийнятті рішення та позбавлено можливості надати документи про походження товарів акцизної групи та підстави для застосування фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону №265/95-ВР, відсутні.
З урахуванням наведеного позивач просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді від 07 лютого 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України).
Відповідач у відзиві на позов заперечив позовні вимоги (а.с.111-112). В обґрунтування цієї позиції вказав, що фактичною перевіркою, проведеною ГУ ДПС у Рівненській області 13 серпня 2021 року в належному ТзОВ «Клевер Сторс» магазині «Сім23 зручний маркет», встановлено факт неведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів та під час перевірки не надано документів, які підтверджують облік та походження товарів - алкогольних напоїв та тютюнових виробів, зазначених в акті зняття залишків на загальну суму 75948,13 грн, що знаходяться у місці продажу (відсутні будь-які документи у паперовій або електронній формі). Разом з тим пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР визначено обов'язок суб'єктів господарювання вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та обов'язок надати контролюючому органу на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). У зв'язку із виявленим порушенням пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР наявні підстави для застосовання до ТзОВ «Клевер Сторс» фінансової санкції, передбаченої статтею 20 цього Закону, тому і прийняте податкове повідомлення-рішення від 07 вересня 2021 року №0049390705.
Відповідач вважає необґрунтованими доводи позивача про порушення порядку проведення перевірки та прийняття рішення за її результатами і зазначив, що відповідно до абзацу другого пункту 86.5 статті 86 ПК України підписання акта (довідки) фактичної перевірки особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.
З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Крім того, учасники справи не зверталися із клопотаннями про розгляд справи в судовому засіданні, оформленими відповідно до вимог статті 167 КАС України. Суд звертає увагу, що за змістом статті 162 КАС України у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, оскільки заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України. Тому заявлене у відзиві на позовну заяву клопотання про розгляд справи за участю представника відповідача не підлягало вирішенню судом по суті.
Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ГУ ДПС у Рівненській області на підставі наказу від 11 серпня 2021 року №1487-р (а.с.3), направлень на перевірку від 12 серпня 2021 року (а.с.119 зворот-120) 13 серпня 2021 року проведено фактичну перевірку в магазині «Сім23 зручний маркет» за адресою: місто Рівне, вулиця Київська, 17, де здійснює господарську діяльність ТзОВ «Клевер Сторс».
За наслідками перевірки складено акт фактичної перевірки (бланк №000698, зареєстрований 16 серпня 2021 року за №5348/17-00-07-05-13/38273126; реєстраційний номер акта в органі ДПС за місцем державної реєстрації суб'єкта господарювання - №7083/03-20-07-05/38273126). За висновками акта перевірки (пункт 3.1) встановлено порушення ТзОВ «Клевер Сторс» пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР (а.с.4-7). Зокрема, у ході перевірки встановлено реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, а саме під час перевірки не пред'явлено облікові документи (накладні), товарно-транспортні накладні та ін. на алкогольні напої та тютюнові вироби на загальну суму 75948,13 грн. Облікові документи на ці товари відсутні у місці продажу (пункт 2.2.20 акта перевірки).
Згідно з актом про зняття залишків алкогольних та тютюнових виробів, які фактично знаходяться на реалізації в магазині «Сім23 зручний маркет» (місто Рівне, вулиця Київська, 17), без облікових документів виявлено алкогольні напої (63 позиції) та тютюнові вироби (79 позицій) на загальну суму 75948,13 грн.
Акт перевірки того ж дня вручено керуючій магазином під підпис.
07 вересня 2021 року ГУ ДПС у Волинській області на підставі вказаного акта фактичної перевірки прийняло податкове повідомлення-рішення №0049390705 про застосування до ТзОВ «Клевер Сторс» фінансових санкцій (штрафу) у сумі 151896,26 грн відповідно до статті 20 Закону №265/95-ВР за порушення вимог пункту 12 статті 3 цього Закону (а.с.13-14). Зі змісту розрахунку фінансових санкцій (штрафу) слідує, що їх застосовано у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації.
24 вересня 2021 року ТзОВ «Клевер Сторс» оскаржило податкове повідомлення-рішення до Державної податкової служби України, рішенням якої від 22 грудня 2021 року №28746/6/99-00-06-03-02-06 скарга залишена без задоволення, а зазначене податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с.15-17; 18-20).
Не погодившись з податковим повідомленням-рішення, позивач оскаржив його до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими нормативно-правовими актами.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Податкове повідомлення-рішення, що є предметом оскарження, прийняте ГУ ДПС у Волинській області у зв'язку із виявленням фактичною перевіркою порушення з боку позивача пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР.
Закон №265/95-ВР визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та його дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Згідно з пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР (в редакції, чинній з 01 серпня 2020 року) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Як визначено статтею 20 Закону №265/95-ВР, до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Отже, підставою для застосування штрафних санкцій за статтею 20 Закону №265/95-ВР є невиконання суб'єктом господарювання приписів пункту 12 статті 3 цього Закону.
Суд зауважує, що пункт 3 статті 12, стаття 20 Закону №265/95-ВР з 01 серпня 2020 року викладена в редакції Закону України від 20 вересня 2019 року №128-IX «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг».
Статтею 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
До первинних документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать видаткові накладні, чеки, інші документи, які підтверджують походження (придбання) товарних запасів. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів.
Пунктом 85.2 статті 85 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
При цьому суд зазначає, що вказана норма прямо встановлює, що такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки, тобто підставою виникнення такого обов'язку є сама обставина початку перевірки.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
За змістом абзацу другого пункту 44.6 статті 46 ПК України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Суд зазначає, що підставою для застосування штрафних санкцій за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, є встановлений факт наявності товарів в місцях їх реалізації та/або зберігання, які не обліковані у встановленому порядку, тобто виявлення товарів у надлишку (перевищення кількості товару в наявності над облікованим товаром) та/або не надання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу.
Актом фактичної перевірки від 13 серпня 2021 року встановлена реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку, оскільки під час проведення фактичної перевірки не пред'явлено облікові документи на алкогольні напої та тютюнові вироби на загальну суму 75948,13 грн у будь-якому вигляді - у паперовій чи електронній копії. Облікові документи на вищезазначені товари відсутні у місці продажу в магазині «Сім23 зручний маркет» ( АДРЕСА_1 ). Факт відсутності облікових документів на алкогольні напої та тютюнові вироби керуюча магазином не заперечила.
Ненадання під час проведення перевірки позивачем документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), свідчить про порушення ним вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, яким прямо передбачено обов'язок суб'єкта господарювання надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що знаходяться у місці їх продажу.
Суд відхиляє доводи позивача про неналежність акта перевірки як такого, що не був вручений після оформлення, а саме його реєстрації у встановленому порядку.
Суд зазначає, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (пункт 86.1 статті 86 ПК України).
Відповідно до пункту 86.5 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.
Як встановлено судом, за наслідками проведення фактичної перевірки 13 серпня 2021 року був складений акт, другий примірник якого отримала керуюча магазином, про що свідчить її власноручний підпис.
Наступного робочого дня після закінчення перевірки (16 серпня 2021 року) вказаний акт був зареєстрований в контролюючому органі, який проводив перевірку, що повністю відповідає вимогам пункту 86.5 статті 86 ПК України.
Натомість позивач помилково посилається на Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727, який регулює саме порядок фіксування результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів, а не фактичної перевірки, яка мала місце у спірних правовідносинах.
Згідно з пунктом 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Тобто, платник податків у разі ненадання документів під час проведення перевірки не позбавлений права надати такі документи і після завершення перевірки (якщо вони з об'єктивних причин не були надані або ж не були враховані контролюючим органом); такі документи відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України мають бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення за результатами перевірки.
Як вбачається з акта перевірки, його примірник керуюча магазину отримала 13 серпня 2021 року. При цьому у пункті 4.3 акта перевірки запропоновано керівнику о 10:00 год 20 серпня 2021 року прибути до ГУ ДПС у Волинській області для надання вмотивованих пояснень та документів щодо фактів, викладених в акті.
Таким чином, вручення 13 серпня 2021 року керуючій магазину примірника незареєстрованого в органі ДПС акту перевірки від 13 серпня 2021 року жодним чином не порушило права позивача і не вплинуло на можливість вчасно подати заперечення на такий акт перевірки та брати участь у процесі розгляду матеріалів перевірки у порядку, встановленому пунктом 86.7 ПК України.
Однак, як видно з матеріалів справи, жодних пояснень та документів щодо фактів, викладених в акті, позивач не подав, як і не подав заперечень на акт перевірки від 13 серпня 2021 року з документами і поясненнями у порядку, встановленому пунктом 86.7 статті 86 ПК України.
Крім того, суд враховує, що у цій справі акт про зняття залишків, що є невід'ємною частиною акта фактичної перевірки, містить 142 позиції алкогольних напоїв та тютюнових виробів на загальну суму 75948,13 грн. Представник позивача - керуюча магазином, в присутності якої проходила фактична перевірка, зауважень до акта перевірки не висловила (пункт 4.1 акт перевірки). При цьому відсутність облікових документів на описаний в акті про зняття залишків товар на суму 75948,13 грн представник пояснила тим, що такі документи знаходяться в центральному офісі в місті Луцьку. Ці пояснення представника фактично підтверджують відсутність документів під час перевірки у місці реалізації товарів та їх ненадання контролюючому органу.
Поряд з тим суд не бере до уваги твердження позивача про неможливість надання документів під час перевірки з тих підстав, що вони знаходяться у логістичному центрі товариства у місті Луцьку. Суд наголошує, що суб'єкт господарювання, на якого поширюються вимоги Закону №265/95-ВР, повинен таким чином організовувати свою діяльність, що б це давало змогу дотримуватись правил та процедур, встановлених законодавством, зокрема, щодо надання контролюючому органу документів у будь-якій формі - електронній чи паперовій - для підтвердження обліку та походження товарів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу. У разі ненадання до закінчення фактичної перевірки документів щодо обліку товарних запасів, реалізація яких здійснювалася у господарській одиниці, вважається, що такі документи відсутні. А тому платник податків не може посилатися в судовому процесі на документи, які не були надані під час перевірки або впродовж десяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними та іншими компетентними органами.
Такі висновки відповідають правовій позиції, висловленій в постанові Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі №160/8441/18.
Поряд з тим позивач до позовної заяви додав копії 85 видаткових накладних, виписаних у 2021 році, на 60 аркушах (а.с.23-93), та 30 березня 2022 року додатково через канцелярію суду подав оригінали 240 накладних на переміщення товару, складені у 2017 - 2021 роках, на 412 аркушах (а.с.127-250 том 1, а.с.1-250 том 2, а.с.1-39 том 3).
Варто також зауважити, що до скарги від 24 вересня 2021 року №439 на податкове повідомлення-рішення ТзОВ «Клевер Сторс» додало копії документів, що підтверджують походження товарів акцизної групи, на 12 аркушах з приміткою, що копії цих документів готувалися товариством для їх надання у відповідь на запит, поданий під час перевірки, однак їх підготовка завершилася з об'єктивних причин після складання акта перевірки.
Надані позивачем 30 березня 2022 року документи на переміщення товарів з логістичного центру до торгівельних закладів подані з порушенням приписів частин другої, восьмої статті 79 КАС України: такі документи не були надані до позовної заяви та поважність причин їх ненадання разом із позовною заявою позивач не обґрунтував; відсутні докази надання їх відповідачу (з огляду на те, що вони не надавалися контролюючому органу до прийняття спірного рішення).
Крім того, відповідно до частини третьої статті 73 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Належність поданих документів як доказів у цій справі не доведена позивачем з огляду на кількість документів, які позивач подавав до скарги на податкове повідомлення-рішення.
Більше того, навіть якщо врахувати, що видаткові та товарно-транспортні накладні знаходились у логістичному центрі в місті Луцьку й з цієї причини не були надані під час проведення перевірки, то позивач жодним чином не обґрунтував неможливість надання під час перевірки накладних на внутрішнє переміщення товарів від логістичного центру до магазину.
Суд також критично оцінює твердження позивача у позовній заяві про те, що під час перевірки в повному обсязі надавались копії усіх документів, які підтверджують походження товарів акцизної групи, і що ці документи цілковито проігноровані контролюючим органом. Як уже зазначалося судом, в акті перевірки вказано про відсутність таких документів та уповноваженим представником позивача не висловлено жодних зауважень з цього приводу при підписанні акту. Більше того ці твердження позивача суперечать його ж доводам про фізичну неможливість подання таких документів за час перевірки у зв'язку із їх знаходженням у місті Луцьку, про що також було зазначено керуючою магазину в акті перевірки від 13 серпня 2021 року.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Оскільки на виконання завдань адміністративного судочинства при перевірці правомірності рішення суб'єкта владних повноважень суд має враховувати лише ті обставини та документи, на підставі яких таке рішення було прийнято, а при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ті документи, які позивач надав суду, відповідачем не досліджувались (вони не були надані позивачем без доведення об'єктивної неможливості їх надання в електронному або паперовому вигляді), то підстави для дослідження та врахування таких первинних документів під час судового розгляду цієї справи відсутні.
З приводу посилання позивача на постанови Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі №806/2402/16, від 22 січня 2021 року у справі №820/2403/17, від 13 серпня 2021 року №809/1161/17 суд зауважує, що підставами для задоволення позову у наведених справах слугували інші ніж у цій справі обставини, а також на час спірних правовідносин діяла редакція пункту 12 статті 3, статті 20 Закону №265/95-ВР до внесення змін Законом України від 20 вересня 2019 року №128-IX (чинна з 10 грудня 2020 року).
З огляду на встановлені у справі обставини суд дійшов висновку, що відповідачем доведено наявність підстав для застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР за порушення останнім пункту 12 статті 3 цього Закону. Таким чином, підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відсутні, а тому у задоволенні позову належить відмовити.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, то позивачу судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Клевер Сторс» (43010, Волинська область, місто Луцьк, проспект Волі, будинок 42, офіс 319, ідентифікаційний код юридичної особи 38273126) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44106679) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк