справа № 757/43026/21-п
провадження № 33/824/1130/2022
08 квітня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді Кирилюк Г. М., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 30 вересня 2021 року в справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 30 вересня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 грн.
04.02.2022 ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 30 вересня 2021 року подав апеляційну скаргу.
Також просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на ті підстави, що судовий розгляд у призначений час фактично не відбувся, його адвокату повідомили, що судовий розгляд за її участі не відбудеться, свої заперечення подати до канцелярії, про час і місце наступного розгляду його та адвоката повідомлено не було. Про ухвалене судове рішення він дізнався після повернення з гастролей, яке він отримав лише 27.01.2022.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, суд дійшов висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
За загальним правилом, пропущений процесуальний строк підлягає поновленню, якщо причини його пропущення є поважними.
Поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати скаргу у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала скаргу про перегляд судових рішень, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. При цьому такі обставини належить підтвердити доказами.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в процесі судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як вбачається з матеріалів справи, 30 вересня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Спасібухова О.Л. подала до суду письмове заперечення, в якому просила адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
За результатами розгляду справи 30 вересня 2021 року Печерським районним судом м. Києва була винесена оскаржувана постанова.
Наведене свідчить про те, що представник ОСОБА_1 був обізнаний про судове засідання, а тому за наслідками його розгляду мав можливість дізнатись про прийняте рішення та вжити заходів для своєчасного оскарження судового рішення.
Проте, за отриманням копії оскаржуваної постанови ОСОБА_1 звернувся до суду вперше лише 26.01.2022, тобто через чотири місяці після її винесення (а.с. 45).
Будь-яких належних доказів неможливості подати апеляційну скаргу в межах десятиденного строку на її оскарження заявником надано не було.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі №3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року).
Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини також у справах «Науменко проти України» від 9 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року.
Враховуючи вищезазначене, визначені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є непереконливими та неповажними, оскільки апелянтом не надано доказів наявності істотних перешкод чи труднощів, які унеможливили вчасне вчинення процесуальних дій з подачі апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, а тому в поновленні строку на оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 30 вересня 2021 року слід відмовити, а апеляційну скаргу відповідно до вимог ст.294 КУпАП повернути особі, що її подала.
Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд
постановив:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 30 вересня 2021 року.
Апеляційну скаргу повернути особі, що її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Г. М. Кирилюк