Справа № 308/4161/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/508/20 Доповідач: ОСОБА_2
29 березня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові у режимі відеоконференції кримінальне провадження № 308/4161/19 про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мукачево, який проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Мукачево, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
за ч. 2 ст. 121 КК України
з участю секретаря ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
перекладача ОСОБА_11 ,
за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_10 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 січня 2020 року,
Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 січня 2020 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та йому призначено покарання у виді 10 років позбавлення волі. Цим же вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та йому призначено покарання у виді 9 років позбавлення волі. Запобіжні заходи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишено без змін тримання під вартою. Строк відбування покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ухвалено рахувати кожному з 02.03.2019 року, тобто з часу їх фактичного затримання. Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком суду 22.02.2019 близько 22.00 год. ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 , знаходячись в стані алкогольного сп'яніння за місцем проживання ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_3 в ході суперечки під час розпивання алкогольних напоїв із громадянином ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканцем АДРЕСА_4 умисно, протиправно нанесли серію ударів руками затиснутими в кулак та ногами по голові, тулубу та кінцівках, внаслідок яких останній втратив свідомість, після чого ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 помістили ОСОБА_12 у дитячий візочок, на якому вивезли на вулицю між будинками АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 та залишили ОСОБА_12 на землі біля сміттєвих баків. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_12 помер в реанімаційному відділенні ЦМКЛ, тобто ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заподіяли ОСОБА_12 тяжкі тілесні ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Не погоджуючись з даним вирокомобвинувачений ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_9 , захисник ОСОБА_10 подали апеляційні скарги.
Обвинувачений ОСОБА_5 у своїй апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
В обґрунтування апеляційних вимог обвинувачений ОСОБА_5 зазначає, що вирок суду не відповідає фактичним обставинами справи, а тому підлягає скасуванню.
Апелянт стверджує, що під час досудового розслідування на нього чинився психологічний тиск з боку правоохоронних органів з погрозою застосування фізичного насильства, у зв'язку з чим більшість з протоколів він підписав з остраху перед такими погрозами. Аналогічно свідок ОСОБА_13 давала показання під тиском поліції, через що безпідставно оговорила їх, після чого остання не витримала докорів сумління та вчинила спробу суїциду.
ОСОБА_5 наполягає, що потерпілого вони відвезли до вказаної адреси, оскільки останній був дуже п'яний, та не може стверджувати, що трапилося з потерпілим після того як вони його залишили.
Звертає увагу, що судом було покладено в основу вироку ті показання, які надавалися слідчому та прокуророві, а також документи, підписані ним під тиском поліції. Крім того, жоден з доказів не вказує прямо, що злочин було вчинено саме ним.
Захисник ОСОБА_9 у своїй апеляційній скарзі просить вирок суду щодо ОСОБА_5 скасувати та закрити кримінальне провадження у зв'язку з недоведеністю винуватості ОСОБА_5 .
В обґрунтування апеляційних вимог захисник ОСОБА_9 покликається на такі доводи: свідок ОСОБА_13 у своїх показаннях стверджувала, що бачила як потерпілого бив тільки ОСОБА_6 ; показання свідка ОСОБА_14 у вироку відображені неповно, зокрема, не зазначено, що він бачив потерпілого ОСОБА_12 біля сміттєвих баків, який вів себе агресивно, кричав та був одягнутий лише у чорну футболку, тоді як обвинувачені стверджували, що потерпілий був повністю одягнутий, коли вони залишили його біля 23 год. 22.02.2019; поза увагою органу досудового розслідування та суду залишилося те, що до моменту, коли його виявив свідок ОСОБА_14 , потерпілий залишався на вулиці близько двох годин, й існує ймовірність, що саме в цей період його могли пограбувати та нанести множинні тілесні ушкодження; на відеозаписі з камер відеоспостереження, досліджених у судовому засіданні, зафіксовано як потерпілий ОСОБА_12 22.02.2019 о 22.55 зайшов в приміщення бару та придбав пляшку горілки, а тому незрозуміло, де саме перебував потерпілий в період з 22.28 - 22.58 год. 22.02.2019 до 01.36 год. 23.02.2019.
Захисник ОСОБА_10 у своїй апеляційній скарзі просить вирок суду щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає, що було порушено право обвинуваченого ОСОБА_6 на захист через те, що всупереч ч. 4 ст. 29 КПК України останньому не було надано перекладу вироку його рідною мовою (угорською).
Окрім того, апелянт вказує на те, що не було розмежовано вину кожного з обвинувачених, зокрема не встановлено, чиї саме удари призвели до смерті потерпілого.
Також звертає увагу, що зважаючи на те, що потерпілий після побиття обвинуваченим ще близько трьох годин був живий, а концентрація алкоголю в крові потерпілого становила 3,51 ‰, можна припустити, що потерпілий міг з іншими невстановленими слідством особами у вказаний проміжок часу розпивати алкогольні напої, та, враховуючи неврівноважений характер потерпілого, останньому могли завдати тілесних ушкоджень.
У ході апеляційного розгляду обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та їх захисники ОСОБА_9 , ОСОБА_10 підтримали доводи апеляційних скарг та просили такі задовольнити.
Прокурор апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 заперечив, просив вирок залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, сторону захисту та сторону обвинувачення, обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 задоволенню не підлягають з таких підстав.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, при обставинах викладених у вироку, ґрунтується на зібраних у встановленому порядку та досліджених у судовому засіданні доказах.
Зокрема, вина обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтверджується покладеними в основу вироку показаннями свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , а також письмовими доказами: протоколом огляду місця події від 23.02.2019; протоколом предявлення трупа до впізнання від 26.09.2019; протоколом проведення слідчого експерименту від 04.03.2019 з участю обвинуваченого ОСОБА_5 з відеозаписом; протоколом проведення слідчого експерименту від 04.03.2019 з участю обвинуваченого ОСОБА_6 з відеозаписом; протоколом огляду предмета від 11.03.2019, а саме оптичного диску DVD-R “Verbatim” з відеозаписом з камери зовнішнього відеосостереження будинку за адресою: АДРЕСА_7 ; відеозаписом з камери зовнішнього відеосостереження будинку за адресою: АДРЕСА_7 , яким підтверджуються обставини, вказані в протоколі огляду предмета від 11.03.2019; протоколом огляду предмета від 11.03.2019, а саме оптичного диску DVD-R “Verbatim” з відеозаписом з камери внутрішнього відеоспостереження бару «АВС» за адресою: м.Чоп, вул. Берег, 122; відеозаписом з камери внутрішнього відеоспостереження бару «АВС» за адресою: м.Чоп, вул. Берег, 122, яким підтверджуються обставини, вказані в протоколі огляду предмета від 11.03.2019; висновком експерта № 101 від 22.03.2019.
Суд першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідив усі обставини справи в їх сукупності й відповідно до ст. 94 КПК України дав оцінку наведеним доказам, визнавши їх належними, допустимими, достовірними, а в сукупності достатніми для ухвалення обвинувального вироку.
З урахуванням наведеного колегія суддів визнає правильним висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, і викладені в апеляційних скаргах доводи про незаконність судового рішення, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, не бере до уваги як безпідставні.
У ході судового розгляду суд першої інстанції з'ясував усі обставини, які мали істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. На виконання вимог ст. 370 КПК України судом у вироку наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Апеляційний суд не бере до уваги доводи обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника про недоведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, як безпідставні.
Згідно з висновком експерта № 101 від 22.03.2022 потерпілий ОСОБА_12 отримав численні тілесні ушкодження , які виникли внаслідок багаторазової дії тупих твердих предметів ( можливі затиснуті в кулак руки, обуті ноги сторонньої людини) по ударному та ударно-здавлюючому механізмі дії, незадовго до настання смерті, знаходяться у прямому причинному зв'язку із настанням смерті громадянина ОСОБА_12 і вкладаються в час події, що мала місце 22.02.2019 та за ознакою небезпеки для життя, згідно з п. 2.1.3. (в, г, л) "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року, та кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження.
Смерть потерпілого ОСОБА_12 настала в реанімаційному відділенні ЦМКЛ 23.02.2019 внаслідок тупої поєднаної травми голови, тулуба, що супроводжувалась двобічним гемотораксом на фоні множинних переломів ребер зліва і справа з пошкодженням нижньої долі правої легені, переломом грудини, субарахноїдальним крововиливом правої гемісфери, забоєм головного мозку, забоєм правої нирки, субкапсулярним крововиливу правої нирки, набряку речовини головного мозку, що обумовило припинення функції цнс, зупинку серцевої діяльності та дихання.
Цей висновок експерта узгоджується з показаннями обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , наданими ними у присутності захисників при проведенні з ними слідчих експериментів, де вони добровільно, впевнено, та послідовно розповіли про обставини скоєного злочину, а також показаннями свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
Так, обвинувачений ОСОБА_5 під час проведення слідчого експерименту показав, що ході конфлікту з потерпілим ОСОБА_12 22.02.2019 за місцем його проживання наніс один удар відкритою долонею правої руки в область обличчя ОСОБА_12 , від чого той упав із табуретки на підлогу. Після цього потерпілий піднявся та пройшов до коридорного приміщення, де він ще наніс близько двох разів ударів по тулубу потерпілого від яких останній впав на підлогу, та близько двох ударів ногою по тулубу потерпілого.
ОСОБА_6 в ході слідчого експерименту показав, що після вживання спиртного 22.02.2019 за місцем проживання ОСОБА_5 йому стало погано і він пішов спати до кімнати, а коли прокинувся, то побачив, як ОСОБА_5 наносить удари потерпілому ОСОБА_12 . Він також накинувся на останнього та став наносити удари у різні частини його тіла, після чого в дитячій колясці перевезли потерпілого на вулицю між будинками АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 та залишили ОСОБА_12 на землі.
Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що вона проживає разом з ОСОБА_5 22.02.2019 в нічний час вона перебувала за місцем проживання, спала в кімнаті. Прокинулась від стукоту, вийшла з кімнати до коридору, побачила ОСОБА_6 , який бив чоловіка, як пізніше дізналася ОСОБА_12 , який лежав на підлозі, бив по всьому тілу і руками і ногами стрибав по ньому.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні підтвердив, що 23.02.2019, о 01 год. 20 хв., ідучи на роботу, побачив чоловіка, який лежав біля сміттєвих баків між будинками АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 . Ознаки життя подавав, щось незрозуміло кричав, крові не було. Він пішов ще за одним чоловіком, який працював із ним на перестановочній базі, а коли повернулися до того чоловіка, той далі лежав та сильно кричав. Вони не наважилися підійти до нього, а вирішили викликати швидку і поліцію.
Твердження апелянтів про те, що тілесні ушкодження, які спричинили смерть ОСОБА_12 , могли бути завдані йому уже після того як обвинувачені відвезли його до смітників є лише їх припущеннями, які суперечать сукупності зібраних по справі доказів.
Щодо тверджень обвинуваченого ОСОБА_5 в апеляційній скарзі про те, що він себе обмовив під час проведення слідчого експерименту через застосування на нього тиску з боку правоохоронних органів, апеляційний суд вважає їх такими, що не відповідають дійсності.
З протоколу проведення слідчого експерименту від 04.03.2019 вбачається, що він проводився за участі обвинуваченого ОСОБА_5 , його захисника ОСОБА_9 та фіксувався на відеокамеру.
ОСОБА_5 та його захисник підписали протокол та не висловлювали жодних зауважень з приводу проведення слідчої дії.
Крім того, з відеозапису зазначеного слідчого експерименту видно, що ОСОБА_5 під час проведення вказаної слідчої дії вів себе спокійно, показання надавав самостійно, добровільно та без зупинок, був спокійний та послідовний в своїх показаннях, був чітким та без вагань надавав відповіді на запитання учасників експерименту.
Отже, з врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що твердження ОСОБА_5 про те, що під час досудового розслідування до нього застосовувалися заходи психологічного впливу з боку працівників поліції, а тому він обмовив себе, не заслуговують на увагу, а розцінюються виключно як спосіб уникнути кримінальної відповідальності.
Також не підтверджуються жодними доказами доводи обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що свідок ОСОБА_13 надавала показання під тиском погроз фізичної розправи з боку працівників поліції, які змусили її надати «потрібні» їм свідчення.
Щодо тверджень захисника ОСОБА_10 щодо нерозмежування вини обвинувачених, зокрема, чиї саме удари призвели до смерті потерпілого, колегія суддів звертає увагу на таке.
Частина 2 статті 121 КК України - це кримінальне правопорушення з подвійною (змішаною) формою вини. Вона полягає у тому, що співучасники ставились до наслідків у виглядів тяжких тілесних ушкоджень з прямим умислом, а до похідних наслідків у виглядів смерті - з необережності.
Оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 діяли спільно, а діяння покривалось умислом кожного з них, то похідні наслідки перебувають у причинному зв'язку з діями обох співучасників, у зв'язку з чим смерть потерпілого ставиться у вину обом.
Щодо розмежуванні ролі кожного з них, то, оскільки склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, містить кваліфікуючу ознаку групою осіб, відсутня необхідність для визначення ролі відповідно до ст. 27 КК України.
Відповідно до наявної законодавчої конструкції співучасники виступають виконавцями кримінального правопорушення, а в силу положення ч. 1 ст. 29 КК України роль виконавця не відображається у формулі кваліфікації.
Не знайшли свого підтвердження також покликання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 щодо невручення обвинуваченому ОСОБА_6 перекладу вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 січня 2020 року угорською мовою.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження (т.2 а.с. 144-151) обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 вручено належно оформлену копію вироку, перекладеного угорською мовою, що підтверджується наявними у матеріалах справи розписками.
Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , суд у відповідності до вимог статей 50, 65 КК України з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, який відносяться до категорії тяжких, особи обвинувачених, зокрема те, що ОСОБА_5 раніше судимий за умисне вбивство, ОСОБА_6 не судимий, посередньо характеризується за місцем проживання, не працює, відсутність обставин, які пом'якшують покарання, перебування у стані алкогольного сп'яніння, як обтяжуючу обставину, дійшов вірного висновку про призначення ОСОБА_5 покарання у виді 10 років позбавлення волі, ОСОБА_6 покарння у виді 9 років позбавлення волі, яке призначене в межах санкції ч. 2 ст. 121 КК України.
Покарання, призначене місцевим судом обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 відповідає вимогам закону, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, судом першої інстанції допущено не було.
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 не містять правових підстав для скасування чи зміни вироку, й колегія суддів визнає їх необґрунтованими.
Вирок суду ухвалений з дотриманням вимог глави 29 КПК України, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, і підстав для його зміни чи скасування немає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 січня 2020 року щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_10 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженими, які тримаються під вартою, - в той самий строк з дня вручення їм копії ухвали.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4