Справа № 456/1829/21 Головуючий у 1 інстанції: Сас С.С.
Провадження № 22-ц/811/3382/21 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
07 квітня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Симець В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львовіцивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 липня 2021 року,-
у квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин.
В обґрунтування заяви покликається на те, що після смерті його рідної сестри, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належала їй на праві власності. Стверджує, що він є єдиним спадкоємцем спадкового майна за законом другої черги, а спадкоємці першої черги відсутні, оскільки в ОСОБА_3 не було ні чоловіка, ні дітей. Зазначає, що у встановлений законом термін звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Давидчак Соломії Володимирівни для оформлення спадщини, однак нотаріусом встановлено розбіжності у прізвищах, зокрема, у свідоцтві про народження сестри зазначено прізвище « ОСОБА_4 », а у його свідоцтві про народження зазначено прізвище « ОСОБА_4 », що не дає йому можливості оформити свідоцтво про спадщину. Вказує, що розбіжності в прізвищах пов'язані з тим, що їхній батько був військовим і сестра народилася в с. Куйбишев Ахангоранського району Ташкентської області Республіка Узбекістан, тому її прізвище записано російською мовою, а він народився в м. Стрий Львівської області, Україна, тому його прізвище записано українською мовою, а ім'я та по батькові їхніх батьків співпадають. Наголошує, що встановлення факту родинних відносин йому необхідне для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину. З наведених підстав просить встановити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Коростишів Коростишівського району Житомирської області, була його рідною сестрою.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 липня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Оскільки прізвище батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є « ОСОБА_4 » з моменту реєстрації їхнього шлюбу, відтак прізвище їхніх дітей також повинно бути « ОСОБА_4 », незважаючи на те, що органи реєстрації актів цивільного стану Республіки Узбекістан допустили вагому помилку у записі прізвищ в свідоцтві про народження ОСОБА_3 . Зазначає, що єдиними відмінностями в прізвищах, зазначених в свідоцтвах про народження заявника та його рідної сестри, є приставка «ов» в прізвищі батька та «ова» в прізвищі матері, однак ім'я та по батькові батьків є ідентичними. Вважає, що наявність в свідоцтві про народження ОСОБА_3 самовільних затирань в прізвищі батька «ов» та матері «ова» могли бути здійснені нею, оскільки її батьками дійсно буди ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Судом безпідставно не напрвлено судового доручення в Республіку Узбекістан для отримання інформації щодо батьків ОСОБА_3 та не роз'яснено заявнику права на звернення до суду з клопотанням про витребування зазначеної інформації в порядку забезпечення доказів. Наголошує, що факт родинних відносин підтверджують показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , яких допитано в судовому засіданні, і яким достовірно відомо про взаємовідносини заявника та померло ОСОБА_3 . З наведених підстав просить рішення суду про відмову у задоволенні заяви скасувати та змінити рішення суду, задовольнивши заяву повністю.
В судове засідання не з'явилися сторони, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки текст постанови складено 07 квітня 2022 року, то незважаючи на те, що судове засідання призначене на 04 квітня 2022 року, датою ухвалення постанови є саме 07 квітня 2022 року.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в поряду якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пункт 5 ч.2 ст. 293 ЦПК України передбачає, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження, зокрема, в такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту родинних відносин зі спадкодавцем.
Частина 4 ст. 294 ЦПК України передбачає, що справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Заінтересовані особи - особи, на права, свободи чи інтереси яких може вплинути ухвалене у справах окремого провадження судове рішення.
Заінтересованість таких осіб може бути різною, в тому числі заінтересованими особами є особи, які мають матеріально - правову заінтересованість у справі.
Значення правильного визначення заінтересованих осіб і залучення їх до участі в розгляді справи полягає у тому, що лише за участі заінтересованих осіб можна встановити наявність або відсутність у справі спору про право, об'єктивно розглянути всі подані заявником докази. Відтак остаточне визначення та залучення до участі у справі усіх заінтересованих осіб становить обов'язок суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Враховуючи те, що заявник ОСОБА_1 проживає у м. Стрий Львівської області, то заява про встановлення факту родинних відносин правильно подана до Стрийського міського суду Львівської області.
Разом з тим, зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що заінтересованою особою у заяві ОСОБА_1 зазначив Стрийську міську раду Львівської області.
Звертаючись із заявою про встановлення факту родинних відносин заявник ОСОБА_1 зазначив, що інших спадкоємців, окрім нього, які б претендували на спадкове майно померлої ОСОБА_3 , не має, і встановлення цього факту йому потрібне для оформлення в нотаріальній конторі спадщини.
Тобто, у випадку невстановлення в судовому порядку факту родинних відносин між заявником і померлою ОСОБА_3 , інших спадкоємців немає.
Відповідно до ч. 1 ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Частина 3 ст. 1277 ЦК України передбачає, що спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.
З врахуванням вищенаведеного, заінтересованою особою у справах про встановлення факту родинних відносин для подальшого спадкування є територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням.
Якщо нерухоме майно знаходиться не за місцем відкриття спадщини, визначеним відповідно до норм ст. 1221 ЦК, належним заявником є орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а не за місцем знаходження нерухомого майна.
Частина 1 ст. 1221 ЦК України передбачає, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Коростишівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце смерті зазначено м. Коростишів Коростишівського району Житомирської області.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що останнім місцем проживання ОСОБА_3 було м. Стрий, а відтак м. Стрий не є місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
Місцезнаходженням нерухомого спадкового майна після смерті ОСОБА_3 є однокімнатна квартира АДРЕСА_1 .
Безспірних доказів на підтвердження останнього місця проживання померлої ОСОБА_3 в м. Стрий Львівської області, заявник суду не надав.
За вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що звернувшись до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин заявник неправильно визначився із заінтересованою особою, невірно зазначивши заінтересованою особою Стрийську міську раду Львівської області, що є підставою для відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 липня 2021 року - скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Стрийська міська рада Львівської області - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Постанова складена 07.04.2022 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк