Справа № 463/8770/21 Головуючий у 1 інстанції: Жовнір Г.Б.
Провадження № 22-ц/811/4132/21 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
07 квітня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С.М.,
суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сало Іванни Ігорівни на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,
в провадженні Личаківського районного суду м. Львова перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.
У вересні 2021 року ОСОБА_2 звернулася в суд із заявою, підписаною адвокатом Шкарупською - Барановою Н.Б., про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення, шляхом заборони будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі прав на нерухоме майно щодо наступного майна:
- земельної ділянки, кадастровий номер 4623685600:01:002:0074, площею 0,03036 га, (цільове призначення для ведення особистого селянського господарства), яка знаходиться у с. Раковець, Пустомитівського району, Львівської області;
- земельної ділянки, кадастровий номер 4623685600:01:002:0073, площею 0,25 га, / (цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться на АДРЕСА_1 ;
а також заборонити органам Державної інспекції архітектури та містобудування України, відділу архітектури та містобудування Солонківської територіальної громади Львівського району Львівської області вчиняти будь-які дії, спрямовані на внесення змін до будівельних паспортів щодо намірів забудови земельних ділянок чи зміни замовника будівництва об'єктів та вчиняти будь-які дії спрямовані на реєстрацію декларацій про готовність об'єктів до експлуатації, які розташовані на земельних ділянках:
- земельна ділянка, кадастровий номер 4623685600:01:002:0074, площею 0,03036 га, (цільове призначення для ведення особистого селянського господарства), яка знаходиться у с. Раковець, Пустомитівського району, Львівської області;
- земельна ділянка, кадастровий номер 4623685600:01:002:0073, площею 0,25 га, (цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться на АДРЕСА_1 .
Заява мотивована тим, що вона звернулася в суд із зустрічним позовом про поділ спільного майна подружжя, об'єктами якого, зокрема, є вказані земельні ділянки та незавершене будівництво індивідуального житлового будинку, загальною площею 1 534,7 кв. м, житлова площа 603,28 кв. м., розташоване на вказаних ділянках. Оскільки відповідач на даний момент відчужив інші об'єкти спільної власності подружжя, невжиття заходів забезпечення позову щодо цих об'єктів може призвести до того, що він відчужить на користь інших осіб і дане майно та може приховати кошти від його реалізації, що призведе до порушення прав заявника.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2021 року заяву ОСОБА_2 задоволено.
Заборонено будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі прав на нерухоме майно щодо наступного майна:
- земельної ділянки, кадастровий номер 4623685600:01:002:0074, площею 0,03036 га, (цільове призначення для ведення особистого селянського господарства), яка знаходиться у с. Раковець, Пустомитівського району, Львівської області;
- земельної ділянки, кадастровий номер 4623685600:01:002:0073, площею 0,25 га, (цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться на АДРЕСА_1 .
Заборонено органам Державної інспекції архітектури та містобудування України, відділу архітектури та містобудування Солонківської територіальної громади Львівського району Львівської області вчиняти будь-які дії, спрямовані на внесення змін до будівельних паспортів щодо намірів забудови земельних ділянок чи зміни замовника будівництва об'єктів та вчиняти будь-які дії спрямовані на реєстрацію декларацій про готовність об'єктів до експлуатації, які розташовані на земельних ділянках:
- кадастровий номер 4623685600:01:002:0074, площею 0,03036 га, (цільове призначення для ведення особистого селянського господарства), яка знаходиться у с. Раковець, Пустомитівського району, Львівської області;
- кадастровий номер 4623685600:01:002:0073, площею 0,25 га, / (цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться на АДРЕСА_1 .
У листопаді 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сало І.І. подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, з підстав порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що під час розгляду заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував, що майно, яке вказано в оскаржуваній ухвалі не належить до майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя. Заявницею не надано місцевому суду доказів, що вона надавала кошти для незавершеного будівництва, а також доказів, що на даний час ще незбудований будинок є спільною сумісною власністю. Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Вважає, що жодним чином невжиття заходів забезпечення позову не вплине на виконання рішення суду та немає жодних загроз у його виконанні.
У січні 2022 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Шкарупської-Баранової Н.Б. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому міститься прохання про залишення ухвали суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.
Відзив на апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржувана ухвала є обґрунтованою, та такою, що повністю відповідає вимогам закону.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явились.
Представник позивача за зустрічним позовом - адвокат Шкарупська-Баранова Н.Б. подала клопотання про відкладення розгляду справи, мотивуючи свою неявку неможливістю прибути в судове засідання у зв'язку із оголошенням військового стану.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"», із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан.
Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
У цьому зв'язку, враховуючи, що позивачка за зустрічним позовом та її представник проживають у м. Львові, на території якого не ведуться активні бойові дії, та не повідомили суду про те, що не можуть прибути в судове засідання через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних Сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть з'явитись у зв'язку з небезпекою для життя, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.
Позивач ОСОБА_1 про причини неявки суд не повідомив, однак подав заяву про відкликання та повернення апеляційної скарги.
Зважаючи на вимоги частини другої статті 372 ЦПК України, якою передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а також на те, що рішення про виклик учасників справи в судове засідання суду апеляційної інстанції для надання пояснень не приймалось, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності сторін.
Щодо заяви позивача ОСОБА_1 про відкликання та повернення апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні такої слід відмовити, оскільки за приписами частини третьої статті 364 ЦПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відкликати її до постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Апеляційне провадження у даній справі було відкрито 08 грудня 2021 року, а заява про відкликання апеляційної скарги надійшла до суду лише 05 квітня 2022 року, що виключає можливість її задоволення.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суд повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У пункті 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено таке: «Цей спір стосується, зокрема, майнових прав на ј частину будинку. Апеляційний суд встановив, що відповідачка під час розгляду справи зареєструвала право власності на будинок. Тому через ризик його відчуження на користь третіх осіб невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту ј частини будинку може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача у випадку задоволення його позову. Те, що відповідачка проживає у будинку впродовж десяти років і після державної реєстрації її права власності на нього ще не вчинила дії, що могли би підтвердити намір відчужити будинок, зокрема, не зверталася до ріелторів і не розміщувала оголошення про продаж, не спростовують висновки апеляційного суду про наявність у відповідачки як в одноособового власника можливості вільно розпорядитись будинком, якщо не вжити заходи забезпечення позову. Крім того, той вид забезпечення позову, який застосував апеляційний суд, є домірним заявленим позовним вимогам. Немає підстав вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки, оскільки будинок залишається в її володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини, якої стосується спір».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 липня 2021 року у справі № 22-з/824/477/2021, 22-з/824/535/2021 (провадження № 61-8887ав21) наведено такий висновок: «Що стосується доводів ТОВ «…..» про те, що Київським апеляційним судом, як судом першої інстанції, при постановленні оскаржуваної ухвали від 29 квітня 2021 року не було з'ясовано обсяг позовних вимог та підстав, з яких ТОВ «…..» відмовилось від виконання контракту, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки таким чином відповідач фактично ставить під сумнів обґрунтованість позову. Проте ці обставини встановлюються на стадії вирішення справи по суті та під час вирішення питання про забезпечення позову не вирішуються. Судове рішення про забезпечення позову, в силу тимчасового характеру вжитих заходів, не є остаточним рішенням по суті справи».
Аналогічний за змістом висновок щодо того, що наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги, суд установлює під час ухвалення рішення по суті спору, а не під час розгляду заяви про забезпечення позову, наведено в постанові Верховного Суді у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 липня 2021 року у справі № 619/4007/20 (провадження № 61-4579св21).
Судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір і майно відносно якого позивачка за зустрічним позовом просить вжити заходи забезпечення позову є предметом спору.
Заходи забезпечення позову, застосовані місцевим судом, є співмірними із заявленими позовними вимогами за зустрічним позовом.
Немає підстав вважати, що застосування таких заходів призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача за зустрічним позовом, зважаючи на те, що спірне нерухоме майно залишається в його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися цим майном обмежується лише на певний час.
Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б могли підтвердити наміри відповідача реалізувати спірне нерухоме майно, не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність у вказаного відповідача, як в одноособового власника можливості вільно розпорядитися майном, якщо не вжити заходи забезпечення позову, та може призвести до безконтрольного збільшення кола осіб, які можуть претендувати на спірне майно, що не лише ускладнить, але й зробить неможливим виконання рішення суду у цій справі.
Доводи скарги про те, що спірне майно не відноситься до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя, яке підлягає поділу між, суд першої інстанції повинен перевірити під час розгляду спору по суті, а не під час вирішення питання щодо забезпечення позову.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена без додержання норм процесуального права або з порушенням норм матеріального права.
У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
У відповідності до вимог абзацу 2 частини п'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст даного судового рішення складено 07 квітня 2022 року.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сало Іванни Ігорівни залишити без задоволення.
Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 07 квітня 2022 року.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич