Справа № 303/3244/21
Іменем України
07 квітня 2022 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
Головуючого - судді Фазикош Г. В.
суддів Джуги С. Д., Куштана Б. П.
з участю секретаря Волощук В. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 05 жовтня 2021 року, ухвалене суддею Куцкір Ю. Ю., повний текст рішення складено 05 жовтня 2021 року, по справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості згідно кредитного договору, -
В квітні 2021 року АТ КБ «Приватбанк» пред'явив позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості згідно кредитного договору.
Свої вимоги мотивували тим, що 20 жовтня 2006 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № MKL1GL00001695 у вигляді не поновлювальної лінії в розмірі 55 138 доларів США на наступні цілі: купівля будинку в сумі 50 000 доларів США і на оплату страхових платежів 5138 доларів США, зі сплатою відсотків у розмірі 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,04 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати.
Кредит надано на строк з 20 жовтня 2006 року по 19 жовтня 2026 року включно та в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в зазначені даним договором строки.
Забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за даним договором виступає будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1
23 червня 2016 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до кредитного договору № MKL1GL00001695.
Відповідно до цієї додаткової угоди заборгованість на дату укладення додаткової угоди становила 40 479, 07 доларів США. Валюта кредиту була змінена з долару США на гривню за курсом 24, 898078 грн. за один долар США, внаслідок чого заборгованість позичальника на дату укладення додаткової угоди становила 1 007 851, 04 грн.
За користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку відсотки в розмірі 18 % річних у строк, зазначений у графіку погашення кредиту.
Своїх зобов'язань по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитними грошима відповідач належним чином не виконував, в результаті чого станом на 26.01.2021 року допустив заборгованість по кредиту в розмірі 675 747, 44 грн. З них:
-610 820, 15 грн. борг по кредиту;
-64 927, 29 грн. борг по відсотках.
Оскільки в добровільному порядку відповідач заборгованість по кредиту не погашає, позивач просив стягнути цю заборгованість (675 747, 44 грн.) у судовому порядку (а.с.2-4).
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 05 жовтня 2021 року в задоволенні позову відмовлено через необґрунтованість та передчасність (а.с.53-55).
На це рішення АТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу. Апелянт зазначає, що чинним законодавством не передбачена заборона звертатися до суду із позовом у випадку порушень договірних зобов'язань контрагентом без попереднього пред'явлення претензії, навіть якщо такий обов'язок прямо передбачений договором, адже це право сторони, а не обов'язок. Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту. Крім того, 21.03.2021 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію за № 30.1.0.0/2-61023MKHOL024. З моменту направлення цієї претензії пройшло вісім місяців, проте відповідач у добровільному порядку заборгованість по кредиту так і не погасив та продовжує уникати виконання обов'язків за кредитним договором. Апелянт вважає, що суд першої інстанції порушив порядок, встановлений для вирішення питання, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, не встановив дійсних прав та обов'язків сторін, які випливають з кредитного договору, та допустив невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи. З огляду на це апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову (а.с.59-63).
У судовому засіданні в апеляційній інстанції представник АТ КБ «Приватбанк» Дурдинець Р. Ю. апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити.
Представник відповідача Новікова І. С. проти апеляційної скарги заперечила та просила її відхилити.
Заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновків, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.
Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що позов є передчасним, оскільки заходи досудового врегулювання спору не проводилися, а вимога про повернення кредиту достроково відповідачу не направлялася.
Такі висновки місцевого суду є помилковими, зроблені без належного з'ясування усіх обставин справи. Вказане є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення по суті позовних вимог (п.1 ч. 1 ст.376 ЦПК України).
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
З матеріалів справи слідує, що 20 жовтня 2006 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № MKL1GL00001695 у вигляді не поновлювальної лінії в розмірі 55 138 доларів США на наступні цілі: купівля будинку в сумі 50 000 доларів США і на оплату страхових платежів 5138 доларів США, зі сплатою відсотків у розмірі 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,04 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати.
Кредит надано на строк з 20 жовтня 2006 року по 19 жовтня 2026 року включно та в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в зазначені даним договором строки.
Забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за даним договором виступає будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1
23 червня 2016 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до кредитного договору № MKL1GL00001695.
Відповідно до цієї додаткової угоди заборгованість на дату укладення додаткової угоди становила 40 479, 07 доларів США. Валюта кредиту була змінена з долару США на гривню за курсом 24, 898078 грн. за один долар США, внаслідок чого заборгованість позичальника на дату укладення додаткової угоди становила 1 007 851, 04 грн.
За користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку відсотки в розмірі 18 % річних у строк, зазначений у графіку погашення кредиту.
Своїх зобов'язань по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитними грошима відповідач належним чином не виконував, в результаті чого станом на 26.01.2021 року допустив заборгованість по кредиту в розмірі 675 747, 44 грн. З них:
-610 820, 15 грн. борг по кредиту;
-64 927, 29 грн. борг по відсотках.
У судовому засіданні в апеляційній інстанції представник банку повідомив, що з липня 2020 року по листопад 2020 року відповідач жодних платежів по кредиту не здійснював.
21.03.2021 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію за № 30.1.0.0/2-61023MKHOL024. З моменту направлення цієї претензії пройшло вісім місяців, проте відповідач у добровільному порядку заборгованість по кредиту так і не погасив та продовжує уникати виконання обов'язків за кредитним договором.
Колегія суддів також констатує, що можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
За цих обставин позов є обґрунтований та підлягає до задоволення, оскільки відповідач допустив заборгованість по кредиту, а банк вправі достроково вимагати повернення кредиту та нарахованих відсотків.
Враховуючи вищевикладене, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 1 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» - задовольнити.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 05 жовтня 2021 року - скасувати, ухваливши у справі нове рішення.
Позовну заяву АТ КБ «Приватбанк» задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № MKL1GL00001695 від 20.10.2006 року в розмірі 675 747, 44 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 610 820, 15 грн. та заборгованості по відсотках в розмірі 64 927, 29 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 08 квітня 2022 року.
Головуючий:
Судді: