04.04.2022 Справа №607/4375/22
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання слідчого слідчого відділу Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 09 вересня 2019 року Бабушкінським районним судом м. Дніпра за ч.2 ст.185, ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, ч.1 ст.263, ч.1, 4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
04 квітня 2022 року слідчий СВ Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернулась до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12022211040000399 від 01 квітня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що у провадженні слідчого відділу Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022211040000399 від 01 квітня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 24.02.2022 р. Верховною радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» № 2102-ІХ, яким затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Поряд з цим, 15.03.2022 р. Верховною радою України прийнято Закон України № 2119-ІХ, яким затверджено Указ Президента України від 14.03.2022 р. № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
01 квітня 2022 року близько 13 годин 55 хвилин у ОСОБА_4 , який раніше вчиняв умисні корисливі злочини проти власності, судимість за які не знята та не погашена у встановлений законом порядок, перебуваючи в приміщенні магазину «Mobile Room», який знаходиться за адресою: вул. Шептицького, 26А, м. Тернопіль, виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 01 квітня 2022 року близько 13 години 55 хвилин, перебуваючи у приміщенні магазину «Mobile Room», який знаходиться за адресою: вул. Шептицького, 26А, м. Тернопіль, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає та його дії не будуть помічені сторонніми особами, діючи умисно, в умовах воєнного стану, повторно, з корисливих мотивів та метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та настання їх наслідків, таємно, шляхом вільного доступу викрав із прилавку мобільний телефон торгової марки «Huavei», вартістю 1000 гривень, із карткою пам'яті на 32 GB марки «TEAM» вартістю 250 гривень та із сім-картками оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» (із номерами: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) в кількості 2 шт., силіконовим чохлом чорного кольору, які матеріальної цінності для потерпілого не становлять.
Надалі, ОСОБА_4 із викраденим майном покинув місце вчинення злочину, чим спричинив ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 1250 грн.
Відомості за вказаним фактом 01 квітня 2022 року слідчим відділом Тернопільський РУП ГУНП в Тернопільській області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12022211040000399 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
02 квітня 2022 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України підтверджується зібраними на цей час досудовим розслідуванням доказами, а саме: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 02.04.2022 р.; протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_7 від 02.04.2022 р.; протоколом огляду предмету (відеозапису) від 02.04.2022 р.; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 02.04.2022 р.; протоколом затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України; протоколом пред'явлення для впізнання з потерпілим ОСОБА_7 від 03.04.2022 р., іншими матеріалами кримінального провадження.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином та існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_4 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. З урахуванням викладеного, даних про особу підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий вважає, що є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, тому йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 обґрунтованими.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечили щодо задоволення клопотання слідчого та просили у його задоволенні відмовити. Натомість просять обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до таких висновків.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов'язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно положень ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022211040000399 від 01 квітня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
У даному провадженні 02 квітня 2022 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України. Зокрема такими доказами є: протокол допиту потерпілого ОСОБА_7 від 02.04.2022 р.; протокол додаткового допиту потерпілого ОСОБА_7 від 02.04.2022 р.; протокол огляду предмету (відеозапису) від 02.04.2022 р.; протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 02.04.2022 р.; протокол затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України; протокол пред'явлення для впізнання з потерпілим ОСОБА_7 від 03.04.2022 р., інші матеріали кримінального провадження в їх сукупності.
Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
В свою чергу, підозрюваним не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на його непричетність до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необґрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років, яке відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання підвартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні вказаних ризиків.
Крім того, при встановленні наявності ризику впливу на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні слідчий суддя враховує те, що причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого правопорушення доводиться, зокрема і показаннями потерпілого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_8 , які допитані слідчим під час досудового розслідування, а тому враховуючи вимоги ч.4 ст.95 КПК України, згідно яких суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатись на них, підозрюваний ОСОБА_4 , враховуючи характер інкримінованих йому дій, може незаконно впливати на потерпілого та свідка шляхом схиляння їх до дачі у суді завідомо неправдивих показань або відмови від дачі показань, чим перешкодить кримінальному провадженню.
На переконання слідчого судді, ризик вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний раніше судимий за вчинення умисних корисливих злочинів та лише 31 грудня 2021 року звільнений із місць позбавлення волі, що дає підстави вважати високою ймовірність вчинення ОСОБА_4 інших кримінальних правопорушень у випадку застосування до нього запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.
Втім, за наведених вище обставин, на переконання слідчого судді, застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою не гарантує унеможливлення продовження ОСОБА_4 злочинної діяльності, навіть у разі перебування під цілодобовим домашнім арештом.
Доводи сторони захисту не надають підстав для можливості застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, оскільки застосування таких запобіжних заходів не забезпечить в повній мірі дотримання належної процесуальної поведінки підозрюваного.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя доходить висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
З урахуванням викладеного, слідчий суддя доходить висновку про задоволення клопотання слідчого та необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного ОСОБА_4 , який раніше притягався до кримінальної відповідальності, що свідчить про небажання стати на шлях виправлення, та тяжкості пред'явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Таким чином, в судовому засіданні прокурором доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінальному правопорушення, наявні обґрунтовані ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України. Слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого, погоджене прокурором, необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.
За змістом ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, з урахуванням встановлених в ході розгляду клопотання обставин та характеризуючих даних про особу підозрюваного, вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_4 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним передбачених КПК України обов'язків, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.
Згідно ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п.1 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При визначенні ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що застава у розмірі тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків.
Слідчий суддя також враховує, що метою застави має бути забезпечення процесуальних обов'язків і попередження ризиків, а не штрафну чи каральну функцію, що вплине на підозрюваного ОСОБА_4 .
Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного, в разі внесення ним застави, обов'язки, що визначені ч.5 ст.194 КПК України.
За таких обставин, слідчий суддя вважає безпідставним клопотання підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, у зв'язку із чим в його задоволенні слід відмовити, а клопотання слідчого задовольнити.
Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 та підозрюваного ОСОБА_4 про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - відмовити.
Клопотання слідчого слідчого відділу Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 23 год. 59 хв. 31.05.2022 року.
Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов'язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 74430 (сімдесят чотири тисячі чотириста тридцять) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №607/4375/22; провадження №1-кс/607/1459/2022 згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.04.2022 року.
Роз'яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом, вимогою за визначеною ними періодичністю;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії ухвали та обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 23 год. 59 хв. 31.05.2022 року.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1