08.04.2022
Справа № 522/3201/19
Провадження № 1-кп/522/1260/22
08 квітня 2022 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018161010000275 від 23.06.2018 р. відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Павлівка, Роздільнянського району, Одеської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, звільненого з військової сліжби, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 410 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
встановив:
Фактичні обставини, встановлені судом під час розгляду справи
Так, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її на посаді командира відділення поста спостереження та зв'язку військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старшина 2 статті», 13 червня 2018 року приблизно о 09 годині 00 хвилин, виконуючи обов'язки начальника зміни поста у складі добового наряду зазначеної військової частини у приміщенні ввіреної іншому військовому підрозділу - військовій частині НОМЕР_2 будівлі поста спостереження та зв'язку в/ч НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, всупереч інтересам військової служби, з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення за рахунок держави в особі військової частини НОМЕР_2 , в порушення вимог ст. ст. 3, 22 Закону України «Про запобігання корупції», ст. ст. 1, 3, 6, 7, 8 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», ст. ст. 3, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.п. 3.2.15. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України №300 від 16 липня 1997 року, маючи у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби у добовому наряді вільний доступ до військового майна, закріпленого за військовою частиною НОМЕР_2 , перебуваючи на 4 поверсі вищевказаної військової частини за адресою: АДРЕСА_3 , приблизно о 10 годині 00 хвилин поза волею командування цієї частини демонтував та викрав інше військове майно, а саме: чотири лампи марки ГУ-84Б, які знаходились у субблоку радіостанції Р-623МЛ (с/н 128108) - вартістю 36 000 (тридцять шість тисяч) гривень., після чого утримуючи зазначене майно при собі, місце вчинення кримінального правопорушення залишив та в подальшому, розпоряджаючись ним на власний розсуд, передав зазначене інше військове майно невстановленій в ході досудового розслідування особі з метою подальшого збуту у пункті метало-постачання у м. Одесі.
Оцінка суду щодо кваліфікації досудовим слідством вищенаведених дій обвинуваченого.
Досудовим слідством дії ОСОБА_4 кваліфіковано:
- за ч. 3 ст. 410 КК України, за кваліфікуючою ознакою - викрадення військовослужбовцем іншого військового майна, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Суд вважає, що дії ОСОБА_4 кваліфіковано вірно.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин
Суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку (ч. 3 ст. 349 КПК України).
Так, обставини вчинення ОСОБА_4 злочину встановлені судом шляхом дослідження доказів, обсяг яких був визначений відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК, з огляду на наступне.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 410 КК України, визнав повністю, та підтвердив вищевикладені обставини вчинення злочину. У скоєному щиро покаявся.
Крім того, обвинувачений заявив про те, що він з доказами, добутими органами досудового слідства в підтвердження його провини згоден, їх не оспорює і просить суд в судовому засіданні їх не досліджувати.
Оскільки ОСОБА_4 визнав свою провину у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 410 КК України, фактичні обставини ніким з учасників судового провадження не оспорювались, суд визнав недоцільним дослідження усіх доказів та розглянув справу відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.
При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст обставин, передбачених ч. 3 ст. 349 КПК України, сумнівів у добровільності його позиції немає, останньому роз'яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Мотиви суду
Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчинені ним злочину, та, діючи згідно ст. 337 КПК лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до вищевказаного обвинувального акту, кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 410 КК України.
Відповідно до положень ст. ст. 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 3 ст. 410 КК України, який вчинив ОСОБА_4 , є особливо тяжкими злочином.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, у відповідності до ст. ст. 65 - 67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_4 суд відносить щире каяття, наявність на утриманні останнього малолітньої дитини, добровільне відшкодування обвинуваченим завданої шкоди, позитивну службову характеристику обвинуваченого та наявність захворювання ОСОБА_4 на цукровий діабет 1 типу.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 має постійне місце реєстрації та проживання, вину у вчинені кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, щиро розкаявся, відшкодував завдану шкоду, наявність на утриманні останнього малолітньої дитини, позитивну службову характеристику обвинуваченого та наявність захворювання ОСОБА_4 на цукровий діабет 1 типу, суд дійшов висновку, що виправлення та попередження вчинення ним нового злочину можливо без його ізоляції від суспільства. ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції ч. 3 ст. 410 КК України із застосуванням ст. 75 КК України.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Питання про речові докази вирішуються судом відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Застосовані заходи забезпечення кримінального провадження не підлягають скасуванню у зв'язку із постановленням кінцевого рішення по справі, оскільки матеріали кримінального провадження не містять доказів щодо застосування заходів забезпечення даного кримінального провадження.
Цивільного позову матеріали справи не містять.
Необхідно стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення товарознавчої експертизи № 37 від 23.01.2019 року у розмірі 1 144 грн..
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд -
ухвалив:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 410 КК України, та призначити йому за ч. 3 ст. 410 КК України покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі в 5 років з випробуванням тривалістю 3 роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.
Початок відбування іспитового строку рахувати з дня проголошення вироку, тобто з 08.04.2022 року.
Міра запобіжного заходу ОСОБА_4 не обиралась.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), на користь держави витрати за проведення товарознавчої експертизи № 37 від 23.01.2019 року у розмірі 1 144 (тисяча сто сорок чотири) гривні.
Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси в Одеський апеляційний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: