Справа № 947/5949/22
Провадження № 1-кс/947/3079/22
31.03.2022 року
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , розглянувши в судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого-криміналіста СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна в рамках кримінального провадження №12021164480000350 від 03.04.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296, ч.1 ст.263 КК України,
Як вбачається з клопотання, сторони обвинувачення про арешт майна, Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021164480000350 від 03.04.2021.
Обставини кримінальних правопорушень викладені слідчим письмово у клопотанні.
Також слідчий зазначає, що у ході досудового розслідування 15.03.2022 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси (справа № 947/5949/22, провадження № 1-кс/947/2365/22), проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , при проведенні якого виявлено та вилучено: ноутбук «Dell» №3726374205 з зарядним пристроєм; планшет «iPad», серії DMPCPSXEMDFT; мобільний телефон «iPhone12», золотистого кольору; мобільний телефон «1 Plus LE2120», чорного кольору в чохлі чорного кольору ІМЕІ-1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ-2: НОМЕР_2 ; мобільний телефон «iPhone 11 Pro» сірого кольору в чохлі зеленого кольору, ІМЕІ-1: НОМЕР_3 ; ІМЕІ-2: НОМЕР_4 ; мобільний телефон «iPhone» золотистого кольору, з пошкодженнями на задній правій частині у вигляді тріщин; мобільний телефон «iPhone» срібного кольору в чохлі рожевого кольору з сім-картою оператора мобільного зв'язку «ВФ Україна»; картонна коробка від мобільного телефону «Самсунг», ІМЕІ-1: НОМЕР_5 ; ІМЕІ-2: НОМЕР_6 ; картонна коробка від мобільного телефону «Самсунг», ІМЕІ-1: НОМЕР_7 ; ІМЕІ-2: НОМЕР_8 ; стартовий пакет оператора мобільного зв'язку «Київстар» з додатковою сім-картою НОМЕР_9 ; коробка від мобільного телефону «iPhone 7+» ІМЕІ: НОМЕР_10 ; сім-картка оператора мобільного зв'язку «Київстар»; дві сім-карти оператора мобільного зв'язку «лайф»; стартові пакети оператора мобільного зв'язку «Київстар» НОМЕР_11 , НОМЕР_12 (в кількості 2-х штук); пристрій травматичної дії «Вій 9мм» НОМЕР_13 та дозвіл № НОМЕР_14 на ім'я ОСОБА_7 ; магазин до пістолету № НОМЕР_15 споряджений 8-ма патронами з маркуванням «Сова П 9 мм»; посвідка кореспондента № НОМЕР_16 на ім'я ОСОБА_7 ; ніж в чохлі чорного кольору з надписом «Торос Сталь»; ніж в чохлі чорного кольору з надписом «Throwmaster»; патронаж з патронами в кількості 10-ти штук: 4 - з маркуванням «CHEDDITE 12», 1- з маркуванням «SAGA 12», 5 з маркуванням - «Takho 12 Ukraine»; 36 патронів з маркуванням «Сова П»; коробка з патронами в кількості 4-х штук: 2 - з маркуванням «CHEDDITE 12», 2 - з маркуванням «Takho 12 Ukraine»; відеореєстратор «Dahua», чорного кольору, серійним номером 3J02FZEPAZ703F1 та зарядний пристрій до нього №7000070SYA24A1A12YE; дозвіл на зброю № НОМЕР_17 на ім'я ОСОБА_6 , а саме на мисливську рушницю «Maverick M88», 12 калібру, № НОМЕР_18 ; мисливська рушниця «Maverick M88», 12 калібру, № НОМЕР_18 та 6 (шість) патронів: 4- з маркуванням «CHEDDITE 12», 1 - з маркуванням «12», 1 - з маркуванням «Takho 12 Ukraine»; записна книжка сіро-синього кольору з надписом «UkrEXIM BANK».
Вилучені речі визнані речовими доказами та долучені до матеріалів кримінального провадження.
Слідчий звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів, які мають суттєве значення для проведення подальшого досудового розслідування по вищевказаному кримінальному провадженню.
Слідчий в судовому засіданні підтримала клопотання та просила його задовольнити.
Адвокат ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , заявив, що частина вилученого майна належить на праві власності ОСОБА_9 та його родині.
Дослідивши матеріали, надані з клопотанням, вислухавши думки учасників провадження, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Положеннями ст.2, ст.7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Однак, з матеріалів, доданих з клопотанням вбачається, що слідчим під час складання вищевказаного клопотання не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України.
Так, на думку слідчого судді клопотання про арешт майна не відповідає вимогам кримінального процесуального Закону, з огляду на таке.
Слідчим при складанні клопотання про накладення арешту на майно не дотримані вимоги п.3 ч.2 ст.171 КПК України, оскільки у матеріалах, долучених до клопотання відсутні документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.
Крім того, слідчий суддя вважає, що слідчим в клопотанні формально перелічено підстави арешту майна, однак клопотання не містить відповідного обгрунтування необхідності арешту зазначеного в клопотанні майна.
Згідно з нормами Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.
Матеріали клопотання не містять будь-яких доказів, що зазначене в клопотанні майно повністю відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, як доказ у кримінальному провадженні, тобто яке було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
За наявних недоліків клопотання та долучених до нього матеріалів слідчий суддя позбавлений можливості повно, всебічно та об'єктивно розглянути його.
Таким чином, клопотання та долучені до нього матеріали не відповідають вимогам ч.2 ст.171 КПК України, оскільки не підтверджують підстави, мету та відповідного обґрунтування необхідності арешту майна.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу на те, що з зазначених вище підстав клопотання про арешт майна вже було повернуто прокурору відповідно до ухвали від 22.03.2022 року.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, слідчий суддя приходить до переконання, що на теперішній час наявні всі правові підстави для повернення клопотання прокурору для усунення недоліків, відповідно до вимог ч.3 ст.172 КПК України.
Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого-криміналіста СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна в рамках кримінального провадження №12021164480000350 від 03.04.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296, ч.1 ст.263 КК України - повернути прокурору.
Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години з моменту отримання повного тексту ухвали слідчого судді.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1