Справа № 496/1142/22
Провадження № 1-кп/496/389/22
07 квітня 2022 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:
Судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_4 в режимі відеоконференції,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі Біляївського районного суду Одеської області обвинувальний акт та клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням: ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,-
До Біляївського районного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт у зазначеному кримінальному провадженні.
Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
В підготовчому судовому засіданні прокурором до суду було подано клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав, просив його задовольнити, так як ОСОБА_5 и обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Посилається на наявність ризиків, встановлених в порядку п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, а саме передбачених п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі постановлення обвинувального акту складає від 7 до 10 років позбавлення волі, а також відсутність постійного місця проживання, місця роботи вказує на відсутність міцних соціальних зв'язків, що вказує на можливість переховування обвинуваченого від суду. Враховуючи характер вчиненого злочину, який інкримінується ОСОБА_5 , є наявність ризику впливу обвинуваченого на свідків, з якими він проживає в одному будинку.
Відповідно до Указу Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року строк дії воєнного стану продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з чим доставлення обвинуваченого до суду не відбувається.
У зв'язку з вищевказаним, ухвалою суду від 31.03.2022 року було призначено слухання справи в режимі відеоконференції.
З технічних причини, зв'язок з ДУ ОСІ не відбувся, тому суд на підставі внесених змін до діючого КПК України, на місці постановив про продовження розгляду клопотання з урахуванням відсутності обвинуваченого, який розписався про отримання копії клопотання прокурора.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 , повідомив про отримання ним копії клопотання прокурора, в судовому засіданні заперечував проти обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на таке. Обвинувачений від досудового слідства не переховувався, визнає вину, крім того має намір звернутись до прокурора з клопотанням про зміну запобіжного заходу на більш м'який, оскільки має намір вступити до Збройних сил України.
Потерпілі обвинувальним актом не визначені.
Заслухавши думку прокурора, захисника, вивчивши матеріали, що додані до клопотання, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доцільність обрання перебування під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.
Так, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Стаття 5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 р. "Про взяття під варту до суду" зауважується на тому, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
Відмовляючи у застосуванні відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, суд виходить з того, що санкція статті за якою він обвинувачується передбачає покарання від 7 до 10 років позбавлення волі, що на думку суду є важливим аргументом, вважати, що він може переховуватись від правосуддя, тому враховуючи сукупність зазначених прокурором ризиків та аргументів, які на даний час не відпали, вважає клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Крім того, не підлягає задоволенню клопотання захисника обвинуваченого про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який, з метою надання ОСОБА_5 права вступу до ЗСУ, оскільки це також не виключає можливості переховуватись обвинуваченого від суду.
Приймаючи до уваги принцип презумпції невинуватості, правил поваги свободи особи, вік, стан здоров'я обвинуваченого, а також те, що ОСОБА_6 обвинувачуються у скоєнні особливо тяжкого злочину та існують ризики, які на даний час не перестали існувати, а також те, що згідно матеріалів обвинувального акту, ОСОБА_6 скоїв злочин при обтяжуючих обставинах, а саме: щодо особи похилого віку, яка перебувала з ним у сімейних стосунках, в стані алкогольного сп'яніння. Незважаючи на те, що обвинувачений має на утриманні малолітню дитину, одружений, що свідчить про існування у нього міцних соціальних стосунків, а також те, що обвинувачений зареєстрований у встановленому законом порядку, має постійне місце проживання, не має судимостей, суд приходить до висновку, про необхідність відступу від правил поваги свободи особи та вважає необхідним обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки зазначені фактори виправдовують тримання даної особи під вартою.
Керуючись ст. ст. 23, 177, 178, 184, 314-315, 376, 395 КПК України, -
Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме з 07.04.2022 року до 06.06.2022 року, включно.
Утримання обвинуваченого проводити в ДУ «Одеській слідчий ізолятор».
Копію ухвали направити обвинуваченому, прокурору та уповноваженій службовій особі - начальнику ДУ «Одеській слідчий ізолятор».
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена в частинні обрання запобіжного заходу безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 08.04.2022 року о 10:00 годині.
Суддя ОСОБА_1