Справа № 496/4455/17
Провадження № 1-кп/496/147/22
01 квітня 2022 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілих - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 в режимі відеоконференції,
захисника - ОСОБА_7 в режимі відеоконференції,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Біляївка клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, -
Біляївський районний суд Одеської області розглядає зазначене кримінальне провадження.
03 квітня 2022 року закінчується строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , у зв'язку з чим прокурором до суду було подано клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого.
Прокурор в судовому засіданні підтримав подане ним клопотання, посилаючись на те, що ризики які існували при обранні запобіжного заходу не зменшились.
Представники потерпілих - адвокат ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в судове засідання не з'явились, причини неявки суду невідомі.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 підтримав своє заперечення, подане на електронну адресу суду в якому просить відмовити у задоволені клопотання прокурора, оскільки вважає недопустимим утримання в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» ОСОБА_6 вже впродовж 4 років 4 місяців. Та оскільки на обвинуваченого розповсюджуються дія ЗУ «Внесення змін до КК України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року, згідно ч. 5 ст. 72 КК України в редакції «Зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.», то враховуючи зазначене, станом на сьогоднішній день ОСОБА_6 відбув 8 років 8 місяців. Крім того, захисник вважає, що подане прокурором клопотання не обґрунтоване та посилаючись на рішення Європейського суду «Мамедова проти Росії» № 7064/05, в якому визначено висновок, що посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходу розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину». Також ОСОБА_6 має міцні соціальні зв'язки, позитивну характеристику, батьків похилого віку, що потребують сторонньої допомоги, йому встановлено другу групу інвалідності. Обвинувачений виявив бажання вступити до лав територіальної оборони, а це можливо лише за особистим зверненням до військомату.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав захисника.
Потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримала клопотання прокурора та просили його задовольнити, заперечувати проти клопотання адвоката ОСОБА_7 .
Інші потерпілі в судовому засіданні не з'явились, але в матеріалах кримінального провадження наявні заяви про розгляд справи без їх участі.
Суд дослідивши матеріали справи, клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заперечення захисника, заслухавши учасників кримінального провадження, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Прецедентне право Конвенції розробило чотири базових прийнятних підстави для відмови у звільненні особи з під варти:
ризик, що особа, якій пред'явлено обвинувачення не з'явиться на суді /справа Stogmuller проти Austria/;
ризик, що особа, якій пред'явлено обвинувачення у випадку звільнення прийме дії, направлені на перешкоджання відправленню правосуддя /справа Stogmuller проти Austria/;
ризик, що особа, якій пред'явлено обвинувачення, здійснить подальші правопорушення /справа Matznetter проти Austria/;
ризик, що особа порушить громадський порядок /справа Letellier проти France/.
Доцільність залишення під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.
Продовження тримання під вартою може бути виправдано в тому випадку, якщо існують конкретні ознаки того, що це дійсно вимагається виходячи з інтересів суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважують правило поваги особистої свободи /справа W. проти Switzerland, судове рішення від 26 січня 1993 року § 30/.
Відмовляючи у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого, суд виходить з того, що обвинувачений раніше двічі притягувався до кримінальної відповідальності та не зробив для себе відповідних висновків. Також враховуючи, що санкція статті за якою обвинувачується ОСОБА_6 передбачає покарання від 5 до 10 років позбавлення волі, що на думку суду є важливим аргументом, він може переховуватись від правосуддя, тому враховуючи сукупність зазначених ризиків та аргументів, які на даний час не відпали вважає клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Суд зазначав раніше, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Так, ст. 5 Рекомендацій Комітету Європи від 27.06.1980 р. "Про взяття під варту до суду" зауважується на тому, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винним, визначає вірогідність переховування від суду і цей ризик не змінився.
Практика Європейського суду з прав людини, а саме: рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 175; «Cebotari v. Moldova», п. 48; «Fox, Campbell and Hartley v. the UK», n. 32, вказує на те, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин, та в даному випадку вважає, що дані, які вказують на обґрунтоване обвинувачення, навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться в долучених до справи матеріалах.
Суд частково погоджується з доводами сторони захисту, але враховуючи вищезазначене та зважаючи на суворість покарання, у разі винесення обвинувального вироку ОСОБА_6 , є об'єктивна можливість переховування його від суду.
Крім того, не підлягає задоволенню клопотання захисника обвинуваченого про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який, з метою надання ОСОБА_6 права вступу до Територіальної оборони, оскільки це також не виключає можливості переховуватись обвинуваченого від суду.
Приймаючи до уваги принцип презумпції невинуватості, правил поваги свободи особи, враховуючи те, що інші характеризуючи данні ніж зібрані досудовим слідством, що можуть мати значення, стороною захисту не надані, а також те, що особа обґрунтовано обвинувачуються у скоєнні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання тільки у вигляді позбавлення волі, а також скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння, що призвело до загибелі чотирьох осіб, враховуючи інші зібрані досудовим слідством матеріали кримінального провадження, та ризики, які на даний час не перестали існувати, суд приходить до висновку про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, також вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу неможливе, враховує те, що він, вину не визнає.
З метою уникнення ризиків того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, вчинить інше кримінальне правопорушення, суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, оскільки його належну процесуальну поведінку може забезпечити саме такий запобіжний захід, як тримання під вартою.
Усі заперечення щодо обґрунтованості обвинувального акту, в рамках розгляду клопотання про продовження тримання під вартою не розглядаються.
На підставі вищевикладеного, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
З огляду на вищезазначене керуючись ст. ст. 23, 177, 178, 184, 331, 371, 372, 376, 395 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме з 01 квітня 2022 року по 31 травня 2022 року, включно.
Утримання обвинуваченого проводити в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі - начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 05 квітня 2022 року о 10:00 годині.
Суддя ОСОБА_1