24.03.2022 Справа № 756/2730/22
Справа № 756/2730/22
1-кс/756/610/22
24.03.2022 місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
слідчий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12022100050000259 від 02.02.2022 за ч. 1 ст. 121 КК України - старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Києва, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , такого, що має середню освіту, офіційно непрацевлаштованого, раніше несудимого (зі слів), -
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
24.03.2022 слідчий у кримінальному провадженні - старший слідчий СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , звернулась до слідчого судді в рамках кримінального провадження №12022100050000259 від 02.02.2022 з клопотанням про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З клопотання слідує, що Оболонським УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12022100050000259 від 02.02.2022 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Як зазначає слідчий у клопотанні, досудовим розслідуванням встановлено, що 01.02.2022 приблизно о 18:30 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебували у підвальному приміщенні житлового будинку АДРЕСА_1 , де в ході спільного розлиття алкогольних напоїв між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин один до одного, виник словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень. Реалізуючи вказаний умисел ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, приблизно о 18:50 в той же день та в тому ж місці взяв зі столу предмет, схожий на ніж, та тримаючи його правою рукою, завдав один удар в область грудної клітини ОСОБА_9 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини справа, правобічний гемопневмоторакс.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми умисними діями, що виразились в умисному нанесенні тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. я ст. 121 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що досудове розслідування не можливо закінчити до закінчення строку дії попередньої ухвали слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва оскільки необхідно виконати ряд процесуальних дій, провести ряд слідчих (розшукових) дій та прийняти ряд процесуальних рішень. При цьому, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та встановлені у ході досудового розслідування, що виправдовують застосований запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не зменшилися та продовжують існувати, а відтак виникла необхідність у продовженні тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою, оскільки запобігти їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів не можливо.
Вирішуючи питання щодо проведення судового розгляду за відсутності підозрюваного за участю його захисника слідчий суддя виходить з наступного.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон №389-VIII), Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, із 05:30 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15.03.2022 №2119-IX, із 05:30 26 березня 2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні строком на 30 діб.
Відповідно до ст. 1 Закону №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Водночас, згідно ст. 122 цього Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 193 КПК України розгляд клопотань про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Водночас, відповідно до пункту 7 роз'яснень, викладених у листі Верховного Суду від 03.03.3022 №1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» в разі, якщо через об'єктивні обставини учасник кримінального провадження не може брати участь у засіданні в режимі відеоконференцзв'язку за допомогою технічних засобів, визначених КПК України, як виняток можна допускати участь такого учасника в режимі відеоконференцзв'язку за допомогою інших засобів, при цьому треба звернути увагу на роз'яснення такому учаснику його процесуальних прав та обов'язків. Також, ураховуючи об'єктивні обставини, як виняток, можна допускати розгляд клопотань щодо запобіжних заходів без участі підозрюваного, з належною мотивацією такої процедури розгляду.
При цьому, у частині 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) закріплено, що держава зобов'язана гарантувати право підозрюваному/обвинуваченому використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або (за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника) одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.
Під час формування принципових підходів у питанні дотримання балансу інтересів ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним» (рішення ЄСПЛ по справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005).
Як зазначає ЄСПЛ у рішенні по справі «Еліазер проти Нідерландів» від 16.10.2001 право на участь у розгляді справи, гарантоване статтею 6 Конвенції, не є абсолютним, і має існувати розумна пропорційність між використовуваними засобами та метою, яку прагнуть досягти. Відповідні обмеження не повинні перешкоджати здійснення права таким чином або до такої міри, що порушується сама суть права. Сумісність обмежень, передбачених національним законодавством, з правом доступу до суду, гарантованим статтею 6 Конвенції, має залежати від особливостей конкретного провадження. Загалом неможливо зробити висновок, що процедура, яка прагне збалансувати «конкретні інтереси сторін, які приймають участь» (particular interests involved) є несправедливою.
Враховуючи вищевказані положення кримінального процесуального законодавства України, з огляду на обставини воєнного стану в Україні в сукупності з інформацією, повідомленою ДУ «Київський слідчий ізолятор» про те, що в умовах введеного в Україні воєнного стану конвоювання/доставка підозрюваних/обвинувачених до суду не здійснюється та те, що внаслідок постійних повітряних тривог в місті Києві, відсутності стабільного інтернет зв'язку та періодичну відсутність електропостачання в слідчому ізоляторі, відсутня реальна можливість забезпечити присутність підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку між Оболонським районним судом міста Києва та Державною установою «Київський слідчий ізолятор», слідчим суддею було прийнято рішення про розгляд клопотання сторони обвинувачення за відсутності підозрюваного ОСОБА_4 , оскільки право на захист останнього, гарантоване положеннями кримінального процесуального законодавства України, забезпечено участю захисника під час судового засідання.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити, зазначивши при цьому, що інші, більш м'які запобіжні заходи, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного, оскільки ризики у кримінальному провадженні не перестали існувати.
Захисник ОСОБА_6 заперечив проти задоволення клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що ризики, заявлені стороною обвинувачення, є необґрунтованими та не доведеними, оскільки з моменту останнього продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не збільшились та, на думку захисника, не існують на даний момент. ОСОБА_4 має постійне місце проживання, у нього на утриманні знаходиться мати та бабуся, а тому просив змінити стосовно останнього запобіжний захід на домашній арешт в певний період доби.
Вивчивши клопотання, заслухавши позиції сторін кримінального провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
01.02.2022 о 21:40 ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
02.02.2022 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
03.02.2022 ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва стосовно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 01.04.2022 включно.
23.03.2022 постановою керівника Оболонської окружної прокуратури м. Києва строк досудового розслідування кримінального провадження продовжено до трьох місяців, тобто до 02.05.2022.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя, окрім іншого, враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про існування ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до статей 178, 199 КПК України при вирішенні питання про продовження строку застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, вік та стан його здоров'я, наявність постійного місця роботи, репутацію, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання.
У відповідності до положень статей 197, 199 КПК України за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на непов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжено у разі неможливості закінчення досудового розслідування у строки, встановлені ст. 219 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про продовження застосування підозрюваному запобіжного заходу, слідчий суддя враховує не тільки положення, передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.
Так, слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позицій Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладених у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» від 29.11.1988, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, слідчий суддя вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру містяться у долучених до матеріалів клопотання доказах, та одночасно враховує, що вказане було встановлено слідчим суддею при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики ЄСПЛ суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Крім того, слідчим суддею враховується позиція ЄСПЛ, викладена у рішенні «Ферарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984, відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Наряду з вказаним, у п. 42 рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі «Михалкова та інші проти України» від 13.01.2011 зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Зі змісту клопотання вбачається, що для закінчення досудового розслідування та прийняття остаточного процесуального рішення у кримінальному провадженні, органу досудового розслідування необхідно виконати ряд процесуальних дій, провести ряд слідчих (розшукових) дій та прийняти ряд процесуальних рішень, які об'єктивно неможливо здійснити до закінчення строку дії попередньої ухвали слідчого судді, зокрема необхідно:
- встановити інших свідків та очевидців кримінального правопорушення;
- отримати висновок судово-медичної експертизи щодо ступеня тяжкості отриманих тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_9 ;
- вирішити питання про зміну раніше повідомленої підозри з урахуванням зібраних доказів;
- у разі необхідності провести інші слідчі (розшукові) та процесуальні дії;
- виконати вимоги ст. 290 КПК України;
- прийняти законне процесуальне рішення відповідно до положень глави 24 КПК України.
Слідчий суддя приймає до уваги ту обставину, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану і активною фазою воєнних дій на вказаній території досудове розслідування не можливо закінчити до закінчення строку дії попередньої ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 .
Вирішуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя з огляду на долучені до матеріалів судового провадження матеріали, враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , дані, які характеризують особу останнього (вік, соціальні зв'язки, сімейний стан, склад сім'ї, майновий стан).
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
З огляду на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, при цьому враховуючи, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеними, зважаючи на характер інкримінованого злочину, дані про особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_4 може вчинити дії щодо переховування від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, та таким чином перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, з огляду на що, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та заявленим у судовому засіданні, слідчий суддя вважає доведеним необхідність продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, оскільки, на його переконання, саме такий вид запобіжного заходу, забезпечить виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків та надасть можливість органу досудового розслідування досягти завдань, передбачених ст. 2 КПК України.
Слідчий суддя враховує доводи сторони захисту щодо зміни застосованого запобіжного заходу на більш м'який, проте вважає, що стороною захисту не доведено наявність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки не спростовано існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, та не доведено відповідними доказами обставин, на які посилалась сторона захисту при обґрунтуванні необхідності зміни запобіжного заходу, а тому вважає, що у даному випадку такі доводи про зміну запобіжного заходу не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у справі та запобігання процесуальних ризиків.
Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості, мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи, про що неодноразово зазначав ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях по справах «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, «Рохліна проти Російської Федерації» від 07.04.2005, «Летельє проти Франції» від 26.06.1991, «Маріянчук та інші проти України» від 17.01.2019.
Крім того, вивченням даних про особу підозрюваного встановлено, що доказів того, що стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_4 не допускає його тримання під вартою слідчому судді стороною захисту не надано, з огляду на це слід вважати, що таких перешкод не має.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 183, ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, суспільну небезпечність інкримінованого діяння, не визначає розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства та який спричинив загибель людини.
Доведеність винуватості підозрюваного у вчиненні інкримінованого злочину слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалося, оскільки це є предметом встановлення в ході досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.
Керуючись ст. 29 Конституції України, статтями 176-205, 309, 395, 532, 534 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12022100050000259 від 02.02.2022 за ч. 1 ст. 121 КК України - старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах строку досудового розслідування кримінального провадження №12022100050000259 від 02.02.2022, а саме до 02.05.2022 включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1